1989 – в Чернівцях стартував перший фестиваль української сучасної пісні «Червона рута»
17–24 вересня 1989 року на стадіоні «Буковина» в Чернівцях відбувся перший фестиваль української сучасної пісні та популярної музики «Червона рута». В тоді іще радянській Україні фестиваль спричинив справжню культурну революцію, вивівши українську протестну пісню з андеграунду на широку сцену. На закритті фестивалю вперше відкрито прозвучав майбутній Гімн «Ще не вмерла Україна» та гасло «Слава Україні». За словами поета Івана Малковича, фестиваль «запалив іскру незалежності» в Україні.
Переможці фестивалю. Фото з архіву Любомира Криси. Джерело: www.radiosvoboda.org
Вперше про необхідність сучасного фестивалю української пісні заговорили в кінці 1980-х. 27 грудня 1987 року в газеті «Молодь України» з'явилася стаття Івана Лепші «То є чистая вода…», де він відстоював ідею, що треба дати дорогу молодим і талановитим українським музикантам, які не відзначені регаліями та членством в професійних спілках. Як приклад, автор наводив Володимира Івасюка, якого через відсутність диплому композитора та членства в Спілці композиторів називали аматором і його твори викидали з програм. Тоді ж він уперше озвучив ідею проведення щорічного конкурсу-фестивалю «Червона рута», який дав би рівні можливості «професіоналам» і «аматорам».
За розробку концепції фестивалю взялися музикознавці й музиканти Тарас Мельник, Кирило Стеценко, Анатолій Калениченко та поет Іван Малкович. До них долучився директор першого українсько-канадського підприємства «Кобза» Олег Репецький. Режисуру фестивалю розробляли Сергій Проскурня та Сергій Архипчук, а сценарій писала Софія Майданська. Виконавчим директором фестивалю став Олександр Горностай. В результаті «Червона Рута», яка на початках сприймалася на верхах як черговий радянський фестиваль, де на сцену поряд з професіоналами допустять декого з «аматорів», стала справжньою культурною бомбою.
Назарій Яремчук, Наталка Околот, Мирослав Скорик та Тарас Петриненко в журі фестивалю. Фото з архіву Любомира Криси. Джерело: www.radiosvoboda.org
Формально свято української музики відбувалося під егідою комсомолу і проходило під пильним контролем КДБ, міліції та Компартії. Це був вимушений компроміс, оскільки без «зеленого світла» з боку комсомолу чи КПРС тоді провести фестиваль такого масштабу було нереально. Організаторам вдалося заручитися підтримкою Спілки письменників України, серед членів якої було багато авторитетних для партії людей. Ще за тиждень до фестивалю Кирило Стеценко на Установчому з’їзді Народного руху України переконував їх у необхідності підтримати талановиту молодь.
До останнього фестиваль був на межі зриву. Коли організатори уже приїхали до Чернівців, з’ясувалося, що Міністерство культури не виділило кошти на звукопідсилювальну апаратуру. І тоді співзасновник «Кобзи» Микола Мороз із Канади виклав власних 3 мільйони доларів і привіз із Польщі якісне звукове обладнання.
Андрій Панчишин, Віктор Морозов, Василь Жданкін та активіст Юрій Волощак. Фото з архіву Юрія Волощака. Джерело: www.radiosvoboda.org
На фестиваль «Червона рута» приїхали близько 50 вокально-інструментальних ансамблів, близько 40 поп-музикантів, 30 рок-гуртів, близько 50 бардів. Інтерес до авторської пісні підігріла участь представників львівського театру-студії «Не журись» - Василь Жданкін, Віктор Морозов, Андрій Панчишин, Тризубий Стас, Стефко Оробець запам’яталися усім. Загалом було понад 500 виконавців із України, а також Канади, Аргентини, США, Польщі, тодішніх Югославії і Чехословаччини. Подію висвітлювали радіостанції «Голос Америки» та «Радіо Свобода», а до Чернівців з’їхалися представники української діаспори з усього світу. Щоденно виходила газета «Червона рута». Вісник фестивалю» – вийшло шість чисел вісника.
Учасники фестивалю у своїх піснях порушували гостро-соціальні теми: екологія (наслідки аварії на ЧАЕС і алопеція – за кілька місяців до цього в Чернівцях фіксувалися масові випадки облисіння дітей), відродження мови та повернення справжньої історії, політична сатира. На заключному концерту гість фестивалю Тарас Петриненко виконав пісню про Народний рух України.
Тоді ж уперше на великій сцені прозвучав заборонений тоді Гімн «Ще не вмерла Україна». Лауреат Гран-прі фестивалю Василь Жданкін вийшов на сцену для вручення нагороди і після звернення до міліціонерів: «Настала осінь: дні стали коротші, а міліцейські кийки довші. Хлопці, кому ви служите?» акапельно заспівав Гімн. Його підтримали, вийшовши на сцену, Віктор Морозов та Едуард Драч. І весь стадіон, який стоячи підспівував виконавцям. Щоб припинити це «неподобство», працівники КГБ сокирою перерубали електричний кабель, який ішов до сцени, але пісня продовжувала лунати.
Фестиваль «Червона рута» відкрив для широкої публіки Василя Жданкіна, Андрія Миколайчука, Сестричку Віку, Марію Бурмаку, сестер Тельнюк, гурти «Брати Гадюкіни», «Кому вниз», «Рутенія» та багато інших популярних гуртів та виконавців. Відкрив імена поетів «Розстріляного відродження» та інших невідомих широкому загалу авторів. За короткий час українська музика стала символом свободи.
«”Червоній Руті” вдалося розбудити українську підсвідомість, вивести її з приватного сховку в публічний простір. Після фестивалю не було жодного сумніву, що Україна буде незалежною. Фестиваль дав старт процесу українізації», – підсумовував пізніше Кирило Стеценко.
До проголошення Акта про державну незалежність України» лишалося трохи менше двох років.