1801 – народився Михайло Остроградський, видатний математик
1801, 24 вересня – на хуторі Пашенна (нині с. Пашенівка) неподалік містечка Козельщина на Полтавщині народився видатний математик, академік Михайло Остроградський.
Михайло Остроградський, uk.wikipedia.org
Походив зі старовинного українського шляхетсько-козацького роду Апостолів, з якого вийшли гетьман Апостол і військовий діяч, контрадмірал Військово-морського флоту УНР Михайло Михайлович Остроградський.
Із самого малку мав пристрасть до різних вимірювань та обчислень, а всілякі механізми цікавили його більше, ніж ігри з однолітками. Навчався у пансіоні при Полтавській губернській гімназії, де наглядачем служив відомий український письменник Іван Котляревський.
1809 року вступив до гімназії, але інтересу до навчання не виявляв, оцінки були середніми. Батько вирішив відправити до Петербурга й прилаштувати у гвардійський полк, оскільки Михайло мріяв про військову кар’єру і мав богатирську зовнішність та міцне здоров’я.
Проте дядько Михайла наполягав, що хлопцеві потрібна освіта, і восени 1816 року той став вільним слухачем, а згодом і студентом відділення фізичних та математичних наук Харківського університету. Інтерес до науки у нього пробудив професор Андрій Павловський, який помітив надзвичайні здібності юнака.
У 1820 році Остроградський, як найкращий студент, отримав ступінь кандидата наук. Проте реакційне чиновництво постійно затягувало видачу кандидатського диплома, пропонуючи складати все нові й нові іспити. Обурений таким ставленням, юнак повертає одержаний раніше атестат і просить викреслити назавжди його ім'я зі списків студентів і їде в Париж, що був одним із центрів наукових досліджень Старого Світу.
Саме тут у 1822-1828 роках він відвідував лекції знаменитих математиків і здобув освіту в одному з найпрестижніших наукових закладів тодішньої Франції – Королівському коледжі. У 1826 році представив Паризькій академії наук свою першу наукову працю з поширення хвиль на поверхні рідини. За свідченням родичів ученого, він виконав цю роботу, перебуваючи у борговій в'язниці і спостерігаючи у вікно за рухом хвиль на річці Сена. Прочитавши її, видатний математик Огюст Коші сплатив його борг і знайшов Остроградському роботу в Колежі Генріха IV. Праця молодого вченого стала значним внеском в гідродинаміку.
До Петербурга Остроградський повернувся вже відомим ученим. У грудні його обрали ад’юнктом Академії наук. Діапазон наукової творчості був надзвичайно широким: від аналітичної механіки, теорії удару та балістики до варіаційного численням, алгебри, теорії чисел, теорії ймовірностей тощо.
Живучи у Петербурзі, ніколи не забував рідної мови. На своїх лекціях дуже часто вживав українські вислови, і взагалі, до 1828 року він погано володів російською, розмовляючи або українською, або французькою. Товаришував із Тарасом Шевченком, Семеном Гулаком-Артемовським, родинами Лисенків і Старицьких. Любив приїздити до рідного села, вакації проводив у своєму маєтку, де влаштовував місцевим селянам бенкети.
У 30 років, був обраний ординарним академіком Імператорської Санкт-Петербурзької Академії наук, згодом – членом-кореспондентом Паризької Академії наук, дійсним членом Римської, Туринської, Американської академій, почесним членом Київського та Московського університетів, багатьох престижних наукових товариств по обидва боки Атлантики.
Його праці стали підґрунтям, на якому будувалася та розвивалася школа механіки. За життя опублікував понад 100 наукових праць, а математики давно звикли до термінів: рівняння Остроградського, метод Остроградського, формула Остроградського-Ґаусса, принцип Остроградського-Гамільтона.
Влітку 1861-го у Михайла виявили нарив, що виявився злоякісною пухлиною. За комуністичних часів особливо наголошували на атеїзмі видатного математика, проте життя закінчив як християнин, причастившись. Поштовхом до духовного перетворення послужила смерть матері. Із віком перетворився на богомільну людину, віри не приховував, регулярно відвідував церкву, вдома перед образами, запалював лампади.
1 січня 1862 р. Остроградський відійшов у засвіти в Полтаві, дорогою до Харкова, куди прямував на лікування. За заповітом поховали видатного математика у рідному селі, у фамільному дворянському склепі: ще за життя. перебуваючи в родинному маєтку та милуючись краєвидом містечка Говтви, що височіє над навколишніми хуторами, Остроградський уголос промовив:«помру у себе, бо у москалів не хочу помирати… Поховайте мене там (у Говтві. - авт), щоб було видно і Пашенну, і Довге, і Глибоке».
Пам'ятна монета НБУ, присвячена Михайлу Остроградському. Фото: uk.wikipedia.org
ЮНЕСКО в 2001 році внесла Остроградського до переліку видатних математиків світу. У Полтаві споруджено пам’ятник Михайлу Остроградському, його ім’ям названо вулицю і інститут у Полтаві та університет у Кременчуці.