1894 – народився Роман Купчинський, автор стрілецьких пісень

1894, 24 вересня 1894 р. в селі Розгадів (нині – Зборівського району Тернопільської області) в родині священника Григорія Купчинського народився син Роман – майбутній боєць Легіону українських січових стрільців, журналіст, поет, композитор і музикант, член «Пресової квартири УСС», автор багатьох стрілецьких пісень та активний діяч української громади в США.

Роман Купчинський. 1918 рік. Фото: uk.wikipedia.org

Дитинство Романа Купчинського минуло в селі Кадлубиська Бродівського повіту на Львівщині. Любов до музики і до слова, як і до рідного краю у хлопчика з’явилася змалку – в їхній оселі незмінно лунали музика, пісні, розмови про події минулого. Сам він про це згадував так: «Село було велике, співоче, і я від ранніх літ слухав з приємністю колядки, обжинкові та весільні пісні. У моїй родині спів і музика були традиційні як по батьковій, так і по материній лінії. Мій батько співав гарним тенором, а моя тітка Софія знаменито грала на фортепіяні. Була акомпаніаторкою 16-рiчної Крушельницької, коли відбувся її перший публічний концерт у парохіяльній стодолі біля Тернополя». Роман теж мав гарний голос і ще під час навчання співав у хорі.

Не менш як музику Роман любив спорт. Від самого створення у 1911 році Товариства студентів вищих шкіл «Україна» був його активним членом, на одному з перших турнірів виграв суперництво з метання диска та штовхання ядра, став рекордсменом з легкої атлетики Запорозьких ігрищ, був чемпіоном Галичини з легкої атлетики.

Планував піти батьковими слідами і після закінчення гімназії в Перемишлі вступив до Львівської духовної семінарії. Але почалася Перша світова війна і Роман Купчинський одним із перших записався до легіону УСС. Починав рядовим, потім був командантом чоти, сотні, дослужився до ад’ютанта полку в ранзі поручника. Брав участь у боях на Маківці, на Тернопільщині біля річки Стрипи. У складі УСС служив протягом усієї Першої світової війни 1914–1918 роках, потім продовжив службу в лавах Української галицької армії.

У 1915 році приєднався до «Пресової кватири» Легіону УСС – допоміжної культурно-просвітньої формації УСС, та до «Артистичної горстки» УСС. Учасники формації також займалися збором різноманітних матеріалів, документів, фотографій з історії Леґіону УСС для увічнення пам’яті, поширення та збереження традицій стрілецького чину, випускали періодичні видання. Купчинський регулярно дописував до них, ховаючись за псевдо  Чіпка Галант, Галактіон Чіпка, Тойсам, Зиз, Мусій Гак, Мирон Доля.

Гурток «Пресової квартири» у полку УСС. Зліва направо: Роман Купчинський, Іван Іванець, Василь Оробець, Василь Дзіковський, Лев Лепкий, Теофіл Мойсейович. Липень 1916 р. Фото: uk.wikipedia.org

Був членом таємного стрілецького «Ордену Залізної Остроги», створеного при «Пресовій квартирі» УСС за ініціативи сотника Івана Цяпки-Скоропада (один із лідерів «Пресової квартири», герой стрілецьких анекдотів), Лева Лепкого та Володимира Старосольського. У Дмитра Вітовського була ідея перетворити Орден на законспіровану політичну організацію, однак революційні події та поразка в революції стали на заваді цим планам, тож ОЗО так і лишився лише уособленням лицарської традиції. Цю традицію разом із назвою в 1920-х роках перехопив Пласт –пластовий курінь «Орден Залізної Остроги» ім. Святослава Завойовника існує досі.

Роман Купчинський не лише писав пісні, але і брав участь у бойових діях. У 1918 році він командував сотнею Вишколу УСС на румуно-буковинському кордоні, в січні 1919-го – пішим полком УГА у боях за Львів. Після поразки Української революції потрапив до відомої в’язниці «Бригідки» та польського табору для інтернованих вояків УГА в Тухолі.

Після звільнення продовжив навчання. Вивчав філософію у Віденському університеті, студіював гуманітарні науки в Українському таємному університеті у Львові. Став співзасновником і редактором львівського видавничого кооперативу «Червона Калина», який видавав щомісячний «Літопис Червоної Калини» (вийшло 17 патріотичних календарів-альманахів).

Багато писав. Протягом 1924–1939 років вів постійну рубрику «Відгуки дня» у львівській газеті «Діло», друкував фейлетони під псевдонімом Галактіон Чіпка, співпрацював з іншими періодичними виданнями. На межі 1920–1930-х років пише роман-трилогію зі стрілецького життя «Заметіль». Створив у Львові літературну групу «Метуса», писав тексти для лялькового театру, став ініціатором створення товариства журналістів імені Франка, у співавторстві написав сценарій до першого західноукраїнського повнометражного фільму «Для добра і краси», відзнятого у 1937 році.

З приходом більшовиків у 1939 році виїхав до Кракова, де працював в Українському видавництві, друкувався в періодичних виданнях. Писав і для УПА – відомі його пісні «Машерують вже повстанці», «Ми йдемо в бій», «Не сміє бути в нас страху» стали бойовими маршами УПА. Наприкінці Другої світової війни потрапив до табору переміщених осіб у Німеччині, а в 1949 році емігрував до США, де оселився у містечку Оссінг поблизу Нью-Йорка.

В Америці продовжив займатися літературою і журналістикою. Став одним з організаторів Спілки українських журналістів Америки (СУЖА), деякий час очолював її. Брав активну участь в діяльності Об'єднання колишніх вояків Української Армії, працював у головній редакційній колегії журналу комбатантських об'єднань Канади і США «Вісті комбатанта».

Помер 10 червня 1976 року. Похований на відомому українському кладовищі Бавнд Брук у штаті Нью-Джерсі.

За життя Роман Купчинський написав більше 80 пісень, які довгий час вважалися народними. Серед них – «Зажурились галичанки», «Їхав стрілець на війноньку», «Човен хитається серед води», «Як з Бережан до Кадри» та інші…

Іменем Романа Купчинського названий 5-й Пластовий юнацький курінь, вулиці у Львові, Івано-Франківську, Тернополі, Шептицькому (раніше – Червонограді), Калуші, Залізцях. У Розгадові в хаті, де народився поет, відкрито музей. З 1089 року тут щорічно відбувається пісенний фестиваль «Стрілецька слава».