1874 – народився Володимир Дурдуківський, педагог, жертва репресій
1874, 29 вересня в селі Пединівці Звенигородського повіту (нині – Звенигородський район Черкаської області) в родині священника народився видатний педагог і громадський діяч початку ХХ століття Володимир Дурдуківський.
Володимир Дурдуківський. 1920-ті роки. Фото: uk.wikipedia.org
Походження з духовенства зумовило вибір життєвого шляху Володимира. Навчався у Києво-Подільському духовному училищі, після чого вступив до Київської духовної семінарії. Вищу освіту отримав у Київській духовній академії, яку закінчив у 1899 році зі ступенем кандидата богослов'я. Паралельно отримав і вищу музичну освіту.
Ще в стінах Київської духовної семінарії близько зійшовся із Сергієм Єфремовим, який, за визначенням самого Дурдуківського, «зробив мене українцем». «Він вів мене українським шляхом, допомагав не сходити з нього, давав ідейний провід і напрямок моєї роботи, був моїм незмінним другом-порадником, другом-учителем…», - писав пізніше про Єфремова в спогадах. Навчаючись в Академії, пише огляди російської преси для українських видань, зокрема для «Записок Наукового товариства імені Шевченка» у Львові, яким керував Михайло Грушевський. Входить до нелегальної комісії зі складання «Історичного словника українських діячів» під керівництвом Грушевського та Антоновича.
Першим офіційним місцем роботи стала посада учителя словесності у Києво-Подільському духовному училищі, водночас викладав історію у жіночій гімназії Катерини Євсєєвої.
В цей час він стає одним з активних діячів Київської громади, одним із організаторів видавництва «Вік», членом редакції та постійним співробітником журналу «Киевская старина». Паралельно друкує свої літературознавчі, історичні, публіцистичні статті, театральні рецензії і педагогічні розвідки в «Трудах Киевской духовной академии», часописах «Україна», «Громадська думка», «Світло», «Вільна українська школа» та ін.
Разом з Борисом Грінченком та Сергієм Єфремовим входить до Української радикальної партії, бере участь у редагуванні і виданні партійної літератури. Потрапляє під негласний нагляд поліції, а в 1905 за участь в Українському з'їзді вчителів його заарештовують і деякий час утримують в Лук'янівській в'язниці Києва. Незважаючи на це, продовжує активну громадську діяльність і в 1906 році долучається до створення київської «Просвіти» та заснування Всеукраїнської спілки вчителів і діячів народної освіти.
Співробітники видавництва «Вік» Олександр Лотоцький, Василь Доманицький, Федір Матушевський, Володимир Дурдуківський, Сергій Єфремов. Київ, початок 1900-х рр. Фото: uk.wikipedia.org
Українська революція 1917-1921 років додала сил і енергії діяльності Дурдуківського. Він зосередився на педагогічній діяльності, зокрема – на українізації освіти. «Школі і дітям я віддав усі свої сили, знання й енергію, без школи не жив і не знаю, чи зможу жити… Школа то є найкраща, найдорожча і найцінніша для мене – вона моє життя…», - напише він пізніше.
У 1917 році у Києві була створена Перша українська гімназія імені Тараса Шевченка, де зібрався один з найкращих педагогічних колективів: історію викладав Вячеслав Прокопович, а пізніше Йосип Гермайзе, релігію — майбутній митрополит Василь Липківський, природознавство — Левко Чикаленко, французьку мову — Софія Русова, музику — донька Миколи Лисенка Мар’яна. Володимир Дурдуківський з першого дня взявся за викладання української мови і літератури, а невдовзі став беззмінним директором гімназії.
Паралельно займається науковою діяльністю: виконував обов'язки голови термінологічної комісії ВУАН, члена-редактора «Комісії словника живої мови», був одним з ініціаторів створення Науково-педагогічного товариства при ВУАН. Брав участь в роботі Всеукраїнського православного собору УАПЦ в 1921 році.
З утвердженням у Києві радянської влади Перша українська гімназія була перетворена на семирічну трудову школу ім. Т. Шевченка і довгий час була зразковою. Але директор твердо тримав курс на виховання національно свідомих українців, що, так само, як дружба із Сергієм Єфремовим та іншими відомими постатями, робило його максимально «неблагонадійним».
У липні 1929 року Володимира Дурдуківського разом з багатьма представниками української інтелігенції було заарештовано у справі СВУ. Після показового судилища в Харківському оперному театрі отримав 8 років позбавлення волі. Невдовзі він був помилуваний і відпущений на волю за станом здоров’я. Але – з тавром «буржуазного націоналіста», тож замість підтримки колег у Києві його зустріла серія публікацій із нищівною критикою як його, так і його школи.
Вдруге його заарештували 28 грудня 1937 року за тими ж звинуваченнями «в антирадянській діяльності». За вироком «трійки» 16 січня 1938 року вченого і педагога розстріляли.
В 1965 році постанова стосовно Володимира Дурдуківського була скасована, а в серпні 1989 року «справу СВУ» було закрито «через відсутність складу злочину в діях засуджених у цій справі осіб з їх повною реабілітацією».