1891 – народився Микола Чижевський, підполковник Артилерії Армії УНР
1891, 1 жовтня - у селі Ціпки Гадяцького повіту на Полтавщині народився український військовий діяч, підполковник Артилерії Армії УНР, професор Гірничо-металургійної академії у Кракові Микола Чижевський.
Микола Чижевський. Фото: uk.wikipedia.org
Микола був середнім із трьох синів відомого діяча українського руху, члена Української Центральної Ради, вченого, економіста, міністра фінансів УНР Павла Чижевського.
Навчався у київській гімназії, у 1910 році після її закінчення став студентом хімічного факультету Київського політехнічного інституту, де отримав абсолюторій (тобто закінчив вуз без отримання диплома).
Далі була військова кар’єра. З 1914 року служив у царській армії, а з 1917 – в армії Української Народної Республіки. Зокрема у 1919 році брав участь у боях у складі 3-ї Залізної стрілецької дивізії, брав участь у Першому зимовому поході на посаді командира 4-ї гарматної сотні 3-го кінного полку.
У 1920–1921 роках Чижевський був помічником командира 3-ї гарматної бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. У жовтні-листопаді 1921 року у складі Волинської повстанської групи підполковником узяв участь у Другому зимовому поході як командир комендантської сотні штабу Повстанчої армії.
В українській армії служив і брат Миколи Чижевського — Григорій (був губернським комісаром Центральної Ради та Директорії на Полтавщині, міністром внутрішніх справ УНР, учасником Другого Зимового походу).
Після поразки Визвольних змагань у 1921 виїхав до Польщі, де в Кракові у 1928 році закінчив Гірничу академію і став інженером-металургом. Ще під час навчання він працював у цій вищій школі, починаючи з молодшого асистента. У 1934 був ад’юнктом академії, а у 1935 році після отримання ступеня доктора став доцентом.
У 1932 році у збірнику «За державність» в Каліші (Польща) вийшли друком спогади Миколи Чижевського про події Листопадового рейду під назвою «15 діб на окупованій Москвою Україні».
Під час німецької окупації Польщі з 1939 року Микола Чижевський жив у Кракові як безробітний. У 1940 році він став працювати вчителем гірничо-металургійної школи, яку дозволили відкрити німці.
Після Другої світової Чижевський повернувся на роботу до Гірничої академії, де у 1946 році став професором і завідувачем новоутвореної ливарної кафедри на металургійному факультеті. Він сприяв відкриттю в Гірничій академії окремого факультету ливарної справи у 1951 році і став його першим деканом. Колишній військовик за час викладацької роботи керував більш ніж сотнею захистів інженерних та магістерських робіт.
Микола Чижевський опублікував 47 книг, у тому числі 7 підручників. Науковець також займався коксохімією та ливарним виробництвом, технологією тепла й пального. За праці з теорії й практики ваграночного процесу у 1952 році отримав Державну премію другого ступеня. Чижевський став основоположником процесу водного охолодження вагранок у Польщі, запровадив у ливарну практику нові методи отримання модифікованого чавуна високої якості. За ці роботи отримав у 1951 році колективну Державну премію третього ступеня. Також після Другої світової війни Микола Чижевський відновив діяльність Технічного товариства польських ливарників і з 1951 року й до смерті був його головою.
Перебуваючи в Польщі, Микола намагався допомагати матері, яка залишилася в рідному селі Ціпки. Помер 1 грудня 1954 у Кракові, похований на Раковицькому цвинтарі.
Родині Чижевських (Павлу, Григорію та Миколі Чижевським) у місті Гадячі з ініціативи товариства «Чорні запорожці» та онука Роберта Чижевського в 2019 році було відкрито меморіальну дошку.