1897 - видано "синодик Любецького Антоніївського монастиря"

1897, 20 жовтня – «За постановою Чернігівської губернської вченої архівної комісії виданий у Чернігові, у додатку до ІV випуску «Трудов комиссии», «Синодик Любецького Антоніївського монастиря», відтворений літографічним способом у типографії губернського правління.

Сторінка  Любецького синодика 1693-го, яка передує даним про чернігівських князів. Це зошит з рукописним текстом, кожна сторінка якого орнаментована. Умовно поділяється на декілька розділів.
Синодик Любецького монастиря зі скороченнями вперше опублікував 1860-го  Григорій Милорадович у "Чернігівських губернських відомостях", потім єпископ й історик Філарет Гумілевський в "Чернігівських єпархіальних извєстіях" та  "Історико-статистичному описі Чернігівської єпархії".  Нині Любецький синодик в копії ХVІІІ століття зберігається у фондах Чернігівського обласного історичного музею ім.ВасиляТарновського. Фото: www.history.org.ua
 

"Це – цінне джерело з невідомими донині даними, що дає розуміння історії, головним чином Сіверської землі. Першим поціновувачем цієї пам’ятки був архієпископ Чернігівський Філарет Гумілевський. Використавши матеріал, вміщений у  синодику, Р.Зотов спробував відтворити особи Чернігівських князів і висвітлити історію Чернігівського князівства від татарського нашестя до періоду Ольгерда», – таку інформацію подають «Чернігівські губернські відомості» 1897-го.
Так називають поминальник, складений наприкінці ХVІІ століття ченцями  Любецького Свято-Антоніївського монастиря на Чернігівщині. Тут є дані про родовід чернігівських князів ХІ – ХVІ століть та їхні родини, із зазначенням мирських імен та після хрещення. 
Існує припущення, що Любецький синодик оформлював гравер Іоан Щирський, який 1694-го став ігуменом Любецького Свято-Антоніївського чоловічого монастиря.