Фестиваль «Історія.UA» в Ужгороді залишив незабутні враження (ФОТО)
Другий день фестивалю перетворився на своєрідний марафон презентацій. Практично щогодини Ужгородська центральна міська бібліотека та Закарпатська обласна бібліотека для дітей та юнацтва приймали нових гостей, слухали про цікаві новинки, співпереживали і згадували як далекі історія, так і недавню. Усі презентації та лекції супроводжувалися повним аншлагом – люди подекуди сиділи навіть в коридорчику.
В Ужгородській міській центральній бібліотеці фестивальна програма відкрилася презентацією двотомника «Майдан від першої особи. Регіональний вимір». Людям, які зібралися в бібліотеці, особливо цікаво було послухати спогади про події п’ятирічної давнини в Ужгороді з вуст активістів ужгородського Майдану Надії Ваць, Василя Маняка та Богдана Михальчука. Також координатор усноісторичних проектів Інституту Тетяна Ковтунович розповіла і про інші видання із серії «Усні історії Майдану» та «Усні історії російсько-української війни».
Спогади про Майдан змінилися спогадами про анексію Криму – журналістки Олена Халімон та Анна Андрієвська презентували книгу «Люди «сірої зони» про російську анексію і репресії в Криму. І Оленка, і Аня свого часу працювали в Криму і особисто знали практично усіх героїв книги. Остання, до речі, народилася в Криму, там живуть її батьки, але проти самої Ані там зараз порушена кримінальна справа за «екстремістську діяльність».
До книги увійшли спогади більш як півсотні людей про те, як починалася «російська весна» в Криму, про те, хто і як нею керував, про репресії та катування, через які довелося пройти українським активістам після анексії півострова, а в Ужгороді про це багато хто чув уперше. Також дуже емоційно люди сприйняли документальний фільм Ігоря Чайки «Острів Крим. Дежавю», знятий під час та одразу ж після тих подій.
Олену Халімон та Анну Андрієвську змінив відомий історик, журналіст та телеведучий Вахтанг Кіпіані, який привіз до Ужгорода дві книги, які вийшли в серії «Історична правда»: збірник спогадів «Друга світова. Непридумані історії. (не) наша, жива, інша» та книгу «Закарпаття в боротьбі» авторства підполковника Армії УНР, редактора часопису «Українське Козацтво» Антіна Кущинського, який у часи Карпатської України в 1939 році очолював Гуцульський кіш, що входив до складу «Карпатської Січі». Закарпатцям особливо цікаво було почути різні історії про минуле краю, які перегукувалися із сьогоденням. Наприклад, Кіпіані розповів історію, як у одному селі люди під впливом пропаганди проголосували на референдумі за російську мову викладання в школах. І демократичний чеський уряд знайшов учителя із числа колишніх вояків армії УНР, який знав російську мову. Але за деякий час учні почали протестувати і скаржитися на вчителя, що він на перерві розмовляє з ними рідною мовою, а на уроках говорить так, що вони його геть не розуміють. І довелося таки знову скликати референдум, щоб голосувати за те, щоб у школах предмети таки викладалися українською. «Це наче комічний епізод, але він яскраво показує, що перед тим, як голосувати за щось, треба добре подумати за наслідки», - зробив висновок історик.
Якими можуть бути наслідки програної революції вкотре нагадав і директор Галузевого державного архіву СБУ Андрій Когут, який презентував нове видання «Горе переможеним. Репресовані міністри Української революції». Книга розповідає про три хвилі репресій, які пережили українські державні діячі від 1919-1920 років до Великого терору, а також «зачистки» загонами СМЕРШУ Центрально-Східної Європи у 1945 – 1948 роках. Серед біографій репресованих міністрів є як добре відомі усім постаті Сергія Єфремова, Антіна Крушельницького, Павла Христюка, так і ті, які не так давно виринули з полону забуття, як міністр праці УНР Йосип Безпалько, міністр продовольчих справ УНР Дмитро Коліух чи міністр у єврейських справах УНР Пінхас Красний.
А завершив фестивальний марафон в Ужгородській центральній міській бібліотеці відомий художник і музикант, засновник творчої спільноти «Добродій» Юрко Журавель, який розповів про нові розробки започаткованої ним творчої спільноти «Добродій», зокрема і подальший розвиток проекту «Знай наших», який невдовзі перетвориться на комп’ютерний додаток з вікторинами, відео-уроками та іграми.
Не менш цікавою виявилася і фестивальна програма в Закарпатській обласній бібліотеці для дітей та юнацтва.
Початок марафону тут ознаменувався зв’язком поколінь. Відкрив програму відомий історик Сергій Федака, який представив широкому загалу свою книгу «Ми, Федір Корятович, з ласки Божої князь із Мункача...». А одразу після цього голова Закарпатського відділення Спілки письменників України, відомий поет і публіцист Василь Густі презентуватиме книгу його батька, Дмитра Федаки «Українське красне письменство Закарпаття».
Далі відвідувачів бібліотеки чекала цікава розповідь про історичні міфи від кандидата історичних наук, етносоціолога, викладача, публіциста й літератора Кирила Галушка. Пан Кирило розповів про видання проекту «LikБез. Історичний фронт» та загалом про проект. «Ми займаємося розвінчуванням історичних міфів. Як російських - про те, що Хрущов подарував Крим Україні чи про те, що Україна як така - це випадкова формація, так і українські - про Аратту-Україну чи про те, що козаки від початку носили шаровари. Бо історія має бути правдивою», - зазначив він.
Одразу після цього в бібліотеці розпочаласяся не менш цікава зустріч – із авторами та героями книги воєнної журналістки Євгенії Подобної «Дівчата зрізають коси», яка цього року стала переможцем однієї з номінацій престижної премії «Книжка року». До книжки увійшли 25 історій-роздумів про сучасну російсько-українську війну жінок, які волею долі змінили підбори на берці і взялися за зброю.
У презентації крім авторки книжки взяли участь дві її героїні – Ірина Цвіла та Галина Клемпоуз. «Чому дівчата йдуть на війну? Знаєте, в Ліни Костенко є такі слова: «Люди, будьте взаємно красивими». Так от я хочу до цього додати: «Люди, будьте взаємно щирими». На війні усі такі, як вони є. А тут у реальному житті цієї щирості дуже не вистачає. Тому ми повертаємося туди», - зізнається аеророзвідниця Галина Клемпоуз. Війна навчила її, що вона може все, іноді – краще за чоловіків: стріляти з гранатомета, керувати дроном, лікувати рани. Нині Галина намагається бути більше з родиною – в серпні на війні загинув її тато. Але рано чи пізно вона все одно туди повернеться. Бо є деякі речі, які вона вміє робити краще за інших.
А тим часом в дитячій залі бібліотеки відбувалася презентація одного з найуспішніших проектів Українського інституту національної пам’яті останніх років: двох настільних ігор на історичні тему: «Українська революція. 100 років боротьби» та «УПА. Відповідь нескореного народу». Ці ігри отримали величезний резонанс (особливо в Росії, де гру про УПА назвали «екстреміською» і «людиноненависницькою»). А в Запоріжжі, де минулого року проходив фестиваль «Історія.UA» і була презентована гра «Українська революція. 100 років боротьби», нині проходять міські та обласні чемпіонати з цієї гри.
Приємно, що на цю зустріч прийшли закарпатські пластуни. Розробники ігор - Володимир Поліщук, Юрій Смертига, а також співробітниця Українського інституту національної пам’яті Олена Охрімчук розповідали їм про історію УПА, про міфи, які радянська пропаганда ширила про повстанців, і про необхідність захищати свою землю, яка з роками, на жаль, не минає. І ворог той же.
У цей же час у центральному залі бібліотеки співробітник Українського інституту національної пам’яті, ветеран російсько-української війни Роман Кулик розповідав про відродження бойових традицій в українській армії, про нових героїв і нові розробки Інституту для увічнення їхньої пам’яті та повернення у суспільну свідомість.
Завершила презентаційний марафон цікавезна лекція – майстер-клас із пошуку в архівах одного з провідних дослідників минулого, керівника академічних програм Центру дослідження визвольного руху, незмінного автора «Історичної правди» Володимира Бірчака «Бази даних: від бідона до інтернету», побачити на власні очі архівні документи. «Українські архіви зберігаються у землі, в бідонах. За минулий рік ми знайшли 5 бідонів документів, а це приблизно 2 тисячі документів», - зазначив він. Також Володимир розповів про те, як працювати зі знайденими документами, про боротьбу з чорними археологами, про електронний архів визвольного руху avr.org.ua, де понад 25000 документів та багато чого цікавого.
Завершив фестиваль потужний мистецький акорд – концерт-презентація нового альбому «Пісні української революції» відомого кобзаря Тараса Компаніченка та гурту «Хорея Козацька», який в Ужгородському музичному коледжі імені Д. Задора познайомив слухачів з піснями Української революції та розповів про однойменний альбом, виданий спільно з Українським інститутом національної пам’яті.
А на Театральній площі сотні ужгородців стали свідками чудового концерту гуртів ROCK-H та KOZAK SYSTEM. Танцювали всі: і співаки, і глядачі під сценою, і (в деякі моменти) на сцені, і організатори фестивалю. Ведучим концерту став відомий поет і активіст Юрій Руф.
Загалом фестиваль «Історія.UA» став яскравою мистецькою подією в Ужгороді і в усьому Закарпатті, привернувши увагу до вивчення історичної спадщини і переконавши, що це можна робити цікаво і креативно.
Такі ж враження лишилися і в організаторів фестивалю. «Приємно вражений тим як сприймали ужгородці наші заходи. На презентаціях виникали цікаві дискусії, було весело на концертах. Ми отримали додаткові аргументи на користь того, що «Історія.UA» має бути мандрівним фестивалем. То ж чекайте незабаром у вашому місті», - підсумував Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
Нагадаємо, що наступний фестиваль «Історія.UA» відбудеться восени в Сєвєродонецьку.