Радянська розвідка знищувала докази невинності Петлюри у єврейських погромах
Після похорону Симона Петлюри в травні 1926 року, в Парижі відбулась нарада діячів УНР. У ній взяли участь представники українських громад Франції, Польщі, Чехословаччини та Румунії. Ухвалили рішення про створення Міжорганізаційного комітету для вшанування пам'яті Симона Петлюри.
Симон Петлюра, Кам'янець-Подільський, 1919, Віртуальний музей Української революції
Це не залишилося непоміченим радянською закордонною розвідкою, яка 27 серпня 1926-го повідомляла: "17 июля состоялось собрание представителей украинских организаций, на котором Шульгин сделал доклад о своей поездке в Париж. Из его доклада отмечаем наиболее интересные места: в Париже существует полная уверенность, что Петлюру убил агент большевиков. Суд над ним превратится в суд над целой украинской нацией, обвиненной в погромах. Необходимо подготовиться к этому. Сорганизовать специальную комиссию, которая бы уже занялась составлением оправдательного материала. Решено обложить каждого эмигранта в 5 крон ежемесячно для необходимых средств, а каждая организация должна отчислить 5 процентов своего дохода. В Париже усиленно подыскивают адвоката, который бы выступал на процессе со стороны украинцев". Незабаром Міжорганізаційний комітет на чолі з дипломатом Олександром Шульгіним постав у Празі, до його складу увійшли 103 українські організації.
Невдовзі постали товариства з вшанування пам'яті і допомоги родині Симона Петлюри. Радянська закордонна розвідка ретельно відстежувала їхню діяльність.
"На Украине организован нелегально Комитет увековечения памяти Петлюры, который производит сбор денег на процесс в Париже. Деньги через Германию идут в Париж, в Главный комитет, в распоряжение генерала О. Удовиченко. Местонахождение Комитета установить не удалось", - йдеться в одному з донесень радянської закордонної розвідки, від 7 грудня 1926 року.
Олександр Шульгин - перший міністр закордонних справ України (в центрі)
"В Тарнополе организовалось Товарищество "Имени Симона Петлюры, - повідомлялось в іншому чекістському донесенні, за 28 грудня 1926-го. – Центральное правление Товарищества находится в Варшаве. В повитах организовываются ячейки указанного общества. Тарнопольское отделение назначило на 15/XII съезд в гор. Тарнополе в связи с тем, что польские власти съезд не разрешили, таковой отложили на январь месяц".
Чекістів цікавило те, як уенерівці ведуть підготовку до судового процесу над вбивцею Симона Петлюри – Самуїлом Шварцбардом. Кого планують залучити як свідків, зміст документів-доказів, які їм вдалося зібрати. Які настрої панують серед української еміграції. Між радянськими спецслужбами й українською контррозвідкою розпочалася справжня війна за матеріали, які б могли мати значення під час судового процесу над Шварцбардом.
В листопаді 1926 року радянські розвідники повідомляли: "Чеботарев служит фактически связующим звеном между Парижскими и Варшавскими украинскими терористами. По точно проверенным сведениям – месяц назад Чеботарев организовал террористическую группу, которая ставила себе целью захватить материалы о петлюровских погромах, пересланных венским полпредством парижскому. В это дело должен быть был втянут наш курьер, но дело это не удалось, так как надежды на курьера не оправдались".
"Полковник Чеботарев выслал в Камянец-Подольск двух бывших чиновников военного ведомства за доставлением ему некоторых документов из архива, находящегося там в "надежных руках", - відзначається в одному з наступних донесень радянської розвідки. - Эти документы, касающиеся распоряжений Петлюры против еврейских погромов, необходимых для процесса в Париже. Что в Каменце спрятана часть документов В.-М. и Канцелярии Петлюры – это факт, но где именно выяснить не удалось, так как и лиц, отправленных туда".
До одного з донесень радянської розвідки додавалася анкета, яка була підготовлена Міжорганізаційним комітетом спеціально для судового процесу над Шварцбардом і поширювалася серед української еміграції.
Головний отаман військ УНР Симон Петлюра приймає рапорт командира почесної сотні юнацької школи, 1920 рік, Кам'янець-Подільський
"Анкета имеет своей целью собирать сведения о том, что погромы совершались на Украине самими большевиками и провоцировались самими евреями, чтобы скомпрометировать национальную политику Петлюры", - трактували її призначення чекісти.
Насправді, метою цієї анкети було загалом зібрати інформацію про єврейські погроми в Україні. Вона містила низку запитань про погроми: "Чи був свідком, або що чув про єврейські погроми? Де саме були погроми і коли, хто їх організовував, з якого приводу виникали погроми? Чи погроми відбувалися до заняття місцевості армією УНР, чи робилися в тилу уряду УНР? Чи було кого з військових чинників армії УНР покарано за погроми або грабунки, за що саме, де і коли?"
Дії радянських спецслужб були доволі ефективними. Ті в подробицях були обізнані зі змістом документів, зібраними уенерівцями для процесу над Шварцардом. В окремих випадках могли скопіювати або ж знищити їх. Вони знали, якими аргументами адвокати родини Петлюри оперуватимуть в суді. Це в свою чергу дозволяло наперед готувати контраргументи і маніпуляції. Беззаперечним майстром інформкампаній був адвокат Шварцарда Анрі Торрес.
Всі зібрані уенерівцями документи чекісти поділяли на три групи: протоколи єврейських общин, подані Міністром у єврейських справах в Міністерство внутрішніх справ і юстиції УНР; законодавчі акти часів УНР щодо єврейського населення в Україні; матеріали адміністрацій та судів, котрі розглядали "погромні справи" і судили винуватців. Чекістські донесення свідчать про їхні наміри знищити частину документів, які могли пролити світло на єврейські погроми. Зокрема, в одному з донесень вказується, що потрібно знищити матеріали про Проскурівський погром.
"Из документов этих неоходимо было уничтожить доставленные одним из судебных следователей по делу погрома в Проскурове материалы, - йшлося в ньому. – Там показания разных лиц и организаций, старающихся представить погром в Проскурове, как печальное, но все же неизбежное подавление бунта и провокации со стороны еврейского населения. Изьять этих материалов не удалось, но зато они были засунуты среди дел совершенно иного характера, почивающих в архиве".
Так само радянська розвідка вбачала "певні незручності" для радянської сторони в документах про погром в Китайгороді: "В этой группе в деле о погроме в Китайгороде есть копии документов - показания войта, гмины и крестьян, в форме протокола и милиционера в Китайгороде. Они утверждают, что еврейское население того же города без всякого повода первое обстреляло ночью квартиру украинского коменданта тем спровоцировало выступление украинцев. Копий этих взять не удалось, они подшиты и нумерованы. Но характер их искусственный и ничего не дающий по существу, ибо откуда же войт, гмины, находясь у себя дома, мог знать, что обстреляны именно евреями, чего он, впрочем не утверждает и сам".
Як аргумент на користь причетності Симона Петлюри до організації єврейських погромів чекісти планували використати записник українського старшини Середи - ймовірно підполковника Михайла Середи, який опинився в їхніх руках. В ньому йдеться про єврейський погром в Житомирі в січні 1919 року, до якого, буцімто, був причетний повстанський отаман Палієнко. Однак для процесу над Шварцбардом той не надавався, бо про Петлюру там навіть не згадувалося. А сам отаман Палієнко невдовзі після Житомирського погрому був заарештований українською владою.
Галузевий державний архів Служби зовнішньої розвідки України оприлюднив на своєму сайті понад 5 тис. сторінок архівних документів. Серед них багато матеріалів всесоюзної та української закордонної розвідки за 1925-1932 роки. Вони стосуються української політичної еміграції в країнах Західної Європи: донесення агентури, спецповідомлення, інформаційні довідки, документи українських органів влади, громадських організацій та діячів.
Значна частина матеріалів стосується Голови Директорії та Головного отамана військ та флоту УНР Симона Петлюри - повідомлення про вбивство, донесення про настрої серед української та російської еміграції, стеження за уенерівськими діячами, які брали участь в підготовці до судового процесу над вбивцею Самуїлом Шварцбардом. Є інформація про зміст документів, зібраних уенерівцями для судового процесу. Це дозволило адвокатам Шварцбарда підготувати стратегію захисту і зібрати контраргументи, які б сіяли сумніви у достовірності української версії. На основі даних розвідки готували відверті маніпуляції думкою присяжних-французів, котрі були мало обізнані з перебігом подій недавньої історії України.
Автор: Ярослав Файзулін, к.і.н., Український інститут національної пам’яті.
Фото: Ярослав Файзулін
Український інститут національної пам'яті проводить інформаційну кампанію, присвячену 140-річчю від дня народження Голови Директорії Української Народної Республіки, Головного Отамана Військ і Флоту УНР Симона Петлюри.