«Роковини в часи болю». У Бабиному Яру вшанували жертв масових розстрілів

29 вересня 2022 року спільною міжрелігійною молитвою вшанували пам’ять жертв масових розстрілів, вчинених нацистами у Бабиному Яру під час окупації Києва в роки Другої світової війни.

У міжрелігійному заході взяли участь головний рабин Києва та України Моше Реувен Асман, глава Української греко-католицької церкви Блаженніший Святослав, архієпископ Православної церкви України, секретар Київської митрополії ПЦУ, намісник Свято-Михайлівського монастиря Агапіт (Гуменюк).

Також до вшанування пам’яті долучився заступник голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Ігор Лоссовський. Організаторів меморіального заходу представляли Володимир Тиліщак, заступник голови Українського інституту національної пам’яті, Тиміш Мартиненко, політичний радник Світового Конґресу Українців, Роза Тапанова, очільниця Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр».

Цього року вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру було насичене паралелями між злочинами нацистів вісім десятиліть тому і тими злодіяннями, які продовжує чинити в Україні російський режим.

Роковини в часи болю – так охарактеризувала пам’ятний день Роза Тапанова:

«Саме в цьому році ми найбільше розуміємо, що відбувалося в цьому місці [у Бабиному Яру 81 рік тому – ред.]. Серед нас сьогодні є багато родин, які зазнали цього болю. Бабин Яр – це місце останнього спочинку людей багатьох національностей і віросповідань. Їх об’єднує те, що вони були мешканцями України, які зіткнулись із абсолютним злом, яке знищує все навколо себе. Минають роки, а зло залишається незмінним. І воно знову приходить на нашу землю. Роковини в часи болю – це свідчення того, що наш біль не минув, він живий».

Ребе Моше Реувен Асман зазначив, що в часи Голокосту світ також спочатку мовчав, і це першопочаткове мовчання призвело до багатомільйонних жертв.

Блаженніший Святослав запросив усіх присутніх на молитві «помовчати і послухати голос крові, який кличе з землі» Бабиного Яру. «Ми повинні сьогодні впустити у своє серце голос крові наших братів і сестер єврейського народу», – зазначив глава УГКЦ і додав, що голос крові з української землі сьогодні  підноситься до небес.

А владика Агапіт зауважив, що ми не в змозі змінити хід історії, але можемо пам’ятати загиблих.

Три духовні лідери прочитали свої молитви. Після чого всі присутні вшанували пам’ять жертв Бабиного Яру хвилиною мовчання та поклали до пам’ятника «Менора» символічні камінці за єврейською традицією й лампадки.

У цьому році проведення у День пам’яті жертв трагедії Бабиного Яру міжрелігійного заходу з участю глав церков та духовних лідерів юдейських громад стало традицією. Започаткували її у 2021-му, у 80-ті роковини трагедії, Український інститут національної пам’яті, Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр», Світовий Конґрес Українців.

«Вшановуючи пам’ять жертв Бабиного Яру, світ не може з певністю сказати «Ніколи знову!» – поки існує зло і ненависть у вигляді путінської Росії. Міжнародна спільнота має об’єднати всі можливі зусилля, щоб зупинити це зло та допомогти українцям перемогти у війні за незалежність своєї країни та фізичне існування свого народу! Бабин Яр – спільна трагедія як для єврейського, так і для українського народу залишається відкритою раною для України та всього людства. Це нагадує нам про крихкість людського життя та смертоносну сутність тоталітарних і авторитарних режимів», – наголошує президент Світового Конґресу Українців Павло Ґрод.

Нагадаємо, впродовж двох років німецької окупації Києва, в 1941–1943-му, маховик смерті, розгорнутий нацистами у Бабиному Яру, забрав життя близько 100 тисяч людей – євреїв, ромів, полонених червоноармійців, пацієнтів психіатричної лікарні, цивільних заручників, українських націоналістів і радянських партизанів, в’язнів Сирецького концтабору. Бабин Яр став символом «Голокосту від куль» у світі: 29–30 вересня 1941 року нацисти розстріляли тут майже 34 тисячі київських євреїв. Їх прирекла на смерть націонал-соціалістична ідеологія, яка спиралася на «расову теорію». Вона ділила людей на «вищі» та «нижчі» раси. А євреї та роми взагалі опинилися поза цим поділом, нацисти не вважали їх вповні людьми, вбачали в них ворогів і загрозу. Бабин Яр залишається нагадуванням, до чого призводять расизм, ненависть і міжнаціональна ворожнеча, переслідування людей на основі національності, віри тощо.

Після жахів Голокосту, засудивши нацизм, світова спільнота проголосила: «Ніколи знову!». Проте геноциди продовжують ставатися. Їх супроводжує знелюднення переслідуваних, відчуття безкарності з боку переслідувачів і спотворення ними історії та фактів сьогодення. Ми бачимо це в Україні, будучи свідками злочинів рашизму. Російські окупанти чимало запозичили в нацистів: риторику про «розв’язання українського питання», подібно до гітлерівського «розв’язання єврейського питання»; вбивство військовополонених; знищення тіл, щоб замести сліди, як це було на Київщині… У березні цього року внаслідок російських обстрілів ми знову побачили в Бабиному Яру страшну картину – обгорілі тіла загиблих. Обстріляні були і єврейські цвинтарі, синагоги та місця пам’яті.

Усе це ще більше спонукає плекати живу пам’ять. І домагатися засудження сучасних організаторів і виконавців злочинів проти людства.

Фото: Богдан Пошивайло