УІНП продовжив цикл тематичних зустрічей про військові звитяги розмовою про феномен Холодного Яру
3 травня 2023 року в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану в Києві відбулася наступна тематична зустріч з циклу «Історія і сучасність українських військових звитяг», який організовує Український інститут національної пам’яті. Цього разу йшлося про феномен Холодного Яру, який показав приклад справжнього козацького духу й у XVIII, і в ХІХ, й у ХХ століттях. Зараз такий бойовий дух демонструє 93 окрема механізована бригада, яка з 2018 року носить почесне найменування «Холодний Яр».
«Холодний Яр у нашій історії – це справжній феномен, таке своєрідне наше місце сили. У кожного з нас він викликає свої асоціації. Хтось згадає Тараса Шевченка, його поему «Гайдамаки» або пророчі слова «І повіє вогонь новий з Холодного яру». Хтось скаже про фільм «Чорний ворон» і книги Василя Шкляра. А хтось розповість про Тараса Ратушного та інших героїв 93-ї бригади «Холодний Яр», які пишуть новітню історію нашого часу. Але ви складно знайти людину, яка ніколи в житті не чула цієї назви», – відзначила модераторка заходу, співробітниця відділу популяризаційної роботи УІНП Наталка Позняк-Хоменко.
Про Холодний Яр як місце збереження української ідентичності розповів багаторічний дослідник цієї теми, письменник, краєзнавець та історик, президент історичного клубу «Холодний Яр» Роман Коваль. Він наголосив, що Холодний Яр – це не лише Коліївщина чи отамани, які повстали проти більшовиків у 1920-х роках, а безперервна традиція, яку впродовж століть зберігали і передавали з покоління до покоління жителі краю. Традиція, яка простежувалася і в київській козаччині 50-х років ХІХ століття, і в Чигиринській змові 1870-х років, і в так званих «аграрних заворушеннях» проти російських поміщиків 1905 року, що з початком Української революції в 1917-му дало такий феномен, як вільне козацтво.
Також Роман Коваль розповів про історію відходу від радянських традицій у найменуваннях підрозділів сучасної української армії, до чого долучився й історичний клуб «Холодний Яр».
Детальніше про це можна послухати в записі трансляції. Про те, які нові найменування отримали сучасні військові структури в останні роки, можна прочитати в рубриці «Патрони ЗСУ», яку УІНП веде у соціальних мережах (фейсбуці, інстаграмі, телеграмі).
Учасники зустрічі жваво відреагували на невеличку вікторину від Романа Коваля, який показав портрети отаманів Холодного Яру й запропонував вгадати, хто є хто. Переможницею вікторини стала школярка Бучанського ліцею № 9 Ярина Хоменко. Як приз вона отримала книгу Романа Коваля «Жінки у визвольній боротьбі 1917–1930-х років» і запрошення стати членом історичного клубу «Холодний Яр».
Поринути в атмосферу повстанської боротьби допомогли пісні ще одного члена історичного клубу «Холодний Яр», кобзаря Святослава Силенка.
Про сучасну боротьбу з ворогом холодноярців з 93-ї окремої механізованої бригади розповіли офіцер служби звʼязків з громадськістю бригади, молодший лейтенант Ірина Рибакова та молодший сержант бригади Костянтин Лютенко з позивним «Гайдамака», які долучилися до розмови онлайн із зони бойових дій. Вони розповіли про бойовий шлях бригади з 2014 року – а це і бої за Іловайськ, звільнення в липні 2014-го Карлівки та Пісків, оборона Донецького аеропорту та утримання позицій біля Авдіївки.
Зараз бригада тримає рубежі на Бахмутському напрямку, який російський ворог уже дев’ятий місяць поспіль безуспішно намагається взяти під повний контроль.
Костянтин Лютенко родом з Чигирина, брав участь у бойових діях на Сході України з 2015 року в складі добровольчої чоти «Карпатська Січ». А з 2018-го пішов воювати до 93-ї бригади саме тому, що та отримала назву «Холодний Яр».
«Назва «Холодний Яр» дуже багато значить для нашої бригади. Як наші пращури і сто, й двісті років тому чинили опір, так і ми зараз чинимо опір окупантам на нашій землі», – зазначила Ірина Рибакова.
На зустрічі також був присутній начальник пресслужби 93-ї бригади капітан Владислав Гвіздь. Він розповів, що 93-тя в лютому 2022 року давала відсіч ворогу на Сумщині біля Охтирки, пізніше – тримала оборону на Харківщині. Багато бійців, які в різні часи служили в бригаді, після повномасштабного російського вторгнення повернулися в стрій. «Наш секрет, секрет бригади – у добрій підготовці й у тому, наскільки у нас, українців, є бажання боронити свою землю, щоб ця земля лишалася нашою. А це бажання величезне. Ще один секрет у тому, яким прикладом для своїх бійців є командири. Важко про це говорити, бо багато яскравих командирів уже не з нами. Але їхній дух, їхній приклад надихає. Ми всі разом творимо цю перемогу. Не можна сказати, що це щось магічне, яке нам впало з неба. Ми всі щодня, від бійця до командира, творимо цю перемогу. Ми всі живемо цією думкою – і перемога буде», – наголосив Владислав Гвіздь.
Наразі іменами кількох героїв із 93-ї бригади названі вулиці міст і сіл. Так, у селі Мошни Черкаської області є вулиця Героя України Максима Преснякова. У Нікополі вулицю Псковську перейменували на честь Героя України Сергія Сови – це фото його руки з жовто-блакитним браслетом розлетілося в медіа після деокупації Ізюма та віднаходження там масових поховань. Також у Нікополі є вулиця героїв Холодного Яру. А в Києві – вулиця Романа Ратушного.
Учасники зустрічі наголосили, що всі загиблі на цій війні українські воїни варті меморіалізації. «Кожен боєць нашої бригади, і не тільки нашої бригади, на цій війні – герой. Хтось героїчно підніс боєкомплект, хтось героїчно врятував життя побратиму, хтось героїчно прийняв рішення ціною власного життя прикрити відхід побратимів. Ми зараз виділяємо когось окремо, а це, на мою думку, дещо несправедливо щодо інших. Пам’ятати і вшановувати треба всіх загиблих», – сказав Костянтин Лютенко.
Завершилася зустріч виконанням гімну 93-ї ОМБр «Бригада, що робить з людини воїна». Слова гімну написав боєць бригади, молодший сержант Владислав Стафійчук, а музику – фронтмен гурту «Тінь Сонця» Сергій Василюк.
Подію організували Український інститут національної памʼяті спільно з Національним музеєм Революції Гідності.
Фото Національного музею Революції Гідності