Як чекісти готувалися до суду над вбивцею Петлюри

У документах чекістів 1920-х років багато уваги приділяється джерелам фінансування організацій українських емігрантів. За їхніми даними, значну фінансову допомогу надавав польський уряд. Особливо пильно стежили за діями українців після вбивства голови УНР Симона Петлюри в травні 1926-го і коли почалася підготовка до суду над вбивцею Самуїлом Шварцбардом.

"В распоряжение Генеральной Укр. Рады в Париже полк. Приходько из Варшавы отвез 6 тыс зл. на расходы по процессу, которые были получены из Военного министерства Польши. Кроме этих денег переслано туда же до 3 тыс зл., собранных среди эмигрантов на ту же цель", - йдеться в донесенні ГПУ УСРР за 8 жовтня 1926-го.

В іншому повідомленні йшлося, що Головна управа товариства з вшанування пам'яті Симона Петлюри оголосила збір коштів для судового процесу над Шварцбардом. Розіслала 67 адресних листів до українських установ і окремих діячів. Таким чином, за один тиждень вдалося зібрати 1092 злотих.

В січні 1927-го уповноважений Наркомату закордонних справ СРСР при Раднаркомі Української РСР Олександр Шліхтер направив лист до Генерального секретаря ЦК КП(б)У Лазаря Кагановича. В ньому містилися чіткі директиви в якому напрямку спрямовувати судовий процес над Самуїлом Шварцбардом.

В ньому зазначено які ідеологічні "кліше" щодо Петлюри та українського руху використовувати, які документи надати в розпорядження адвокатам Шварцбарда, яких свідків залучити до процесу, а яких не допустити як небажаних, як висвітлювати судовий процес в СРСР. Лист був виявлений серед "партійних документів, що зберігалися під грифом "Совершенно секретно" 1994 року істориком Юрієм Шаповалом. Дотепер він є одним із найважливіших документів, який свідчить про участь радянських спецслужб в судовому процесі над Шварцбардом.

"У недалекому майбутньому – наприкінці лютого ц.р. має бути в Парижі процес Шварцбарта, вбивці Петлюри, - йдеться у листі. - Петлюрівська еміграція веде широкі приготування до процесу, добирає різні матеріали, свідків для того, щоб надати цьому процесові політичного значення, зобразити Петлюру національним героєм й мучеником за ідею визволення українського народу. Безсумнівно будуть здійснюватись спроби представити Шварцбарта сліпим знаряддям в руках радянських агентів.

Для того, щоб відвернути такий наслідок процесу, необхідно здійснити всі заходи для того, щоб розбити побудови еміграції. Управління Упов. Наркомату закордонних справ вважає, що шляхом надання у розпорядження захисту відповідних документів і свідків це зробити можливо".

Даються поради як висвітлювати судовий процес в СРСР.

"Виправдання або обвинувачення Шварцбарта за здійснення терористичного акту ні в якому разі не може зняти з Петлюри і всього очолюваного ним руху, відомого під іменем петлюрівщини, відповідальності за погроми та інші завдані ним нещастя, - пишуть далі. - Запропонувати українській радянській пресі не роздмухувати значення процесу і вміщати тільки повідомлення й матеріали про процес, що надходять від ТАРС, але ні в якому разі не від власних кореспондентів".

21 січня 1927-го питання "Про процес Шварцбарда" розглядалося на таємному засіданні Політбюро ЦК КП(б)У. Що постановило відрядити в Париж на процес відомого партійного діяча Миколу Попова. А одне з наступних засідань Політбюро спеціальним рішенням виділило тому на відрядження чималу суму – 2,5 тис. крб. Середня зарплата в СРСР на той час становила 63 крб.

Оприлюднені документи свідчать про те, що радянські спецслужби безперестанно стежили за Симоном Петлюрою, збирали будь-яку інформацію про його вбивство, стежили за підготовкою уенерівців до судового процесу над Шварцбардом, надавали всебічну підтримку його адвокатам, чим суттєво вплинули на перебіг і результати "паризького процесу".

Цей процес став однією з найуспішніших таємних операцій радянських спецслужб. Вбивцю Самуїла Шварцарда було виправдано, а загиблий Симон Петлюра, а з ним і увесь український національно-визвольний рух, отримав тавро "антисемітський" і "погромницький". Не дивлячись на те, що з моменту вбивства і суду минуло дев'ять десятиліть, але згадані кліше залишаються поширеними як серед європейців, так і наших співвітчизників. В умовах сучасної гібридної війни Росії проти України час від часу підживлюються сучасною російською пропагандою.

Галузевий державний архів Служби зовнішньої розвідки України оприлюднив на своєму сайті понад 5 тис. сторінок архівних документів. Серед них багато матеріалів всесоюзної та української закордонної розвідки за 1925-1932 роки. Вони стосуються української політичної еміграції в країнах Західної Європи: донесення агентури, спецповідомлення, інформаційні довідки, документи українських органів влади, громадських організацій та діячів.

Значна частина матеріалів стосується Голови Директорії та Головного отамана військ та флоту УНР Симона Петлюри - повідомлення про вбивство, донесення про настрої серед української та російської еміграції, стеження за уенерівськими діячами, які брали участь в підготовці до судового процесу над вбивцею Самуїлом Шварцбардом.

Автор: Ярослав Файзулін, к.і.н., Український інститут національної пам’яті.

Фото: Ярослав Файзулін

Український інститут національної пам'яті проводить інформаційну кампанію, присвячену 140-річчю від дня народження Голови Директорії Української Народної Республіки, Головного Отамана Військ і Флоту УНР Симона Петлюри.