Воєнні злочини Росії проти культурної спадщини / Russian war crimes against cultural heritage
Повномасштабна військова агресія Росії проти України супроводжується знищенням та руйнуванням української культурної спадщини. Український інститут національної пам'яті документує вчинені воєнні злочини проти пам'яток культури. Ми також поступово оприлюднюватимемо зібрану інформацію тут, на офіційному сайті, та сторінках інституту у соціальних мережах: фейсбуці, твіттері, телеграмі під хештегами #RussiaRuinsCulture #RussiaDestroys.
(Ця сторінка постійно оновлюється).
The full-scale military aggression by the Russian Federation against Ukraine is accompanied by the destruction of the Ukrainian cultural heritage. The Ukrainian Institute of National Remembrance is documenting war crimes against our cultural monuments. The information about the documented crimes against Ukrainian cultural heritage will be updated here, on the official website, and on the pages of the Institute on social networks: Facebook, Twitter, Telegram under the hashtag #RussiaRuinsCulture #RussiaDestroys.
(This page is constantly updated).
Упродовж жовтня 2022 року Росія кілька разів атакувала Київ ракетами й дронами. Внаслідок цих ударів постраждали не лише інфраструктурні об’єкти. Вони завдали шкоди архітектурним та культурним пам’яткам й історичним спорудам. Розповідаємо про шість київських будівель, пошкоджених у жовтні, які мають історичну та культурну цінність.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Київський університет заснували 1834-го. Називався Університет святого Володимира. Його головний і найстаріший Червоний корпус зведений у класичному стилі за проєктом італійського архітектора Вінченцо Беретті у 1837–1843 роках. Будівля на три поверхи зроблена у формі замкненого квадрата, всередині якого – просторий двір. На момент будівництва ще не було вирішено, з якого боку буде основна вулиця, тож зодчий проєктував споруду так, щоб вона мала гарний вигляд з усіх сторін. Довжина фасаду становить 145 метрів. Відступаючи з Києва у 1943-му німецька армія п'ятьма вибухами зруйнувала 70 відсотків споруди. Після війни Червоний корпус реконструювали.
Одночасно з університетом заклали бібліотеку. Сьогодні вона називається імені Михайла Максимовича. Будинок на чотири поверхи з підвалом спроєктували Василь Осьмак та Павло Альошин. Його звели у 1939—1940 роках. Основою бібліотеки стала колекція Кременецького ліцею, яка містила понад 34 тисячі томів. У часи Другої світової війни унікальну частину фондів вивезли до Німеччини, іншу – знищили. Відновлення книгозбірні розпочалось у 1945-му.
Проєкт Гуманітарного, Жовтого, корпусу університету розробив Олександр Беретті – син архітектора Червоного корпусу. Будинок, зведений у 1850–1852 роках, належав Першій гімназії. У 1919-му там жив перший президент Академії наук України академік Володимир Вернадський. Споруду жодного разу не перебудовували! Там до цього часу збереглися автентичні сходи, актовий зал із вітражами.
Ці три університетські будівлі найбільше постраждали від ракетних ударів 10 жовтня. Без скла залишилися три тисячі квадратних метрів вікон, до тисячі «квадратів» дверей були зламані.
Київський міський будинок учителя
Педагогічний музей на вулиці Володимирській у Києві відкрився 1912-го. Гроші на його будівництво надав підприємець та меценат Семен Могильовцев — власник «Шоколадного будинку» на Липках. Проєкт створив київський архітектор Павло Альошин, якому тоді було 29 років. Згодом він спроєктував кілька будинків, маєтків та Ольгинську гімназію – нині Природничий музей у Києві, брав участь у спорудженні залізничного вокзалу.
Монументальна споруда з напівсферичним скляним куполом стала архітектурним шедевром. У 1917-му в її стінах працювала Центральна Рада, там проголосили Українську Народну Республіку та ухвалили IV Універсал про незалежність.
У наш час у Будинку вчителя діє Музей української революції 1917–1921 років та Педагогічний музей України. Будівля, якій 5 жовтня виповнилося 110 років, має статус пам'ятки культурної спадщини України національного значення.
Ударна хвиля внаслідок атаки 10 жовтня вибила вікна, двері та скло на куполі. Його накрили спеціальною плівкою.
Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків
У 1870-х подружжя Богдана та Варвари Ханенків захопилося колекціонуванням творів світового мистецтва. Подорожували Європою, відвідували аукціони та приватні колекції. За 40 років зібрали колекцію, яку на початку ХХ століття вважали однією з кращих приватних збірок мистецтва і старожитностей на території тогочасної Російської імперії.
Ханенки повернулися до Києва і в 1887-му звели маєток у стилі італійського ренесансного палаццо. Нині – це пам'ятка містобудування та архітектури, розташована за адресою Терещенківська, 15.
Від російських ракет постраждали багато будинків у кварталі. Зокрема, й Музей Ханенків. Пошкоджені лицьові фасади будинків №15 та №17. Вибите скло, розтрощені рами, частина історичних дверей, скляні плафони.
Національний науково-природничий музей
Національний науково-природничий музей розташований у старовинному будинку колишньої Ольгинської гімназії на вулиці Богдана Хмельницького, 15. Його зводили у 1910-х роках за проєктом Павла Альошина. Проте завершили будівництво лише 1928-го. Будівлю передали Всеукраїнській Академії наук.
Нині тут діє Національний науково-природничий музей – найбільший природознавчий музей України. Має чотири колекції, в яких представлені, зокрема, зниклі та унікальні тварини.
Вибуховою хвилею в музеї вибито 57 вікон — з першого по третій поверх. Колекції, на щастя, не постраждали.
Музей видатних діячів української культури
Музей Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького розташований на вулиці Саксаганського, 97. У цьому будинку в 1899–1910 роках жила і працювала поетеса Леся Українка. По сусідству з її сім'єю мешкали ще дві знані українські родини: композитора Миколи Лисенка у будинку №95 та драматурга Михайла Старицького в будинку №93. Трохи пізніше в тому ж кварталі на Жилянській, 96 оселився актор і режисер Панас Саксаганський.
Цей район Києва називався Паньківщина. Його почали забудовувати у другій половині XIX століття. Там селилась переважно київська інтелігенція: професори та студенти Університету святого Володимира, лікарі, журналісти, адвокати, діячі мистецтв.
Будинки видатних діячів зазнали значних пошкоджень після вибухів 10 жовтня. Усі вони є пам’ятниками історії та архітектури. Унікальні артефакти з колекції не постраждали.
Будинок підприємця Іоселіана Лева
Будинок на вулиці Жилянській, 116, куди 17 жовтня влучив іранський дрон, належав до історичних будівель столиці, хоч і не мав статусу архітектурної пам’ятки. Його у 1917 році звів купець першої гільдії Іоселіан Лев, власник фабрики гнутих меблів та металевих виробів. 4-поверхова житлова будівля поєднала елементи київського цегляного стилю та неоготичні деталі.
Влучання дрона зруйнувало одну з секцій історичного будинку. Під завалами загинуло п'ятеро людей. Решту мешканців будівлі розселили в готелі та гуртожитки. Міський голова Києва Віталій Кличко повідомив, що дім зберегти не вдасться. Кияни подали петицію із закликом відновити будинок, вона набрала необхідних шість тисяч голосів. Тепер її має розглянути міська влада.
Ракетні удари ворога по столиці завдали шкоди також Національній філармонії, Музею історії Києва, Українському дому, Національному музею Тараса Шевченка, Київській картинній галереї, Національному науково-дослідному реставраційному центру, меморіальним музеям-квартирам письменників Миколи Бажана та Павла Тичини.
Половецькі кам’яні баби поблизу Ізюма
На в’їзді до міста російські військові ракетним ударом знищили одну з половецьких кам’яних баб. Ці унікальні статуї датуються IX–XIII століттям! Вони збереглися до наших днів з часів Русі, коли частину території сучасної України населяли кочові племена.
Кам’яні баби – це намогильні статуї половців (кипчаків, куманів). Вони є пам'ятками сакрального мистецтва IX–XIII століть. Скульптури зображують чоловіків-воїнів і жінок, символізують предків. Попри примітивність фігур, вони все ж дають певне уявлення про вигляд кочівників, їхній одяг, прикраси та озброєння. Такі фігури встановлювали на спеціально споруджених святилищах на вершинах високих курганів або пагорбів.
На горі Кременець поблизу Ізюма стояло дев’ять таких скульптур. Після захоплення міста російськими військами окупаційна адміністрація встановила на одній із баб радянський «прапор перемоги». А під час відступу росіяни обстріляли гору та знищили одну з дев’яти скульптур.
Прибутковий будинок Піотровського у Харкові
У ніч на 27 серпня 2022 року під час чергового удару по Харкову російська ракета, яку випустили з території Бєлгородської області, влучила у Павлівський майдан і пошкодила Прибутковий будинок Піотровського.
Ця будівля була окрасою міста понад 100 років.
У 1911-му купець Адам Піотровський вирішив звести в місцині, де часто проводились ярмарки та міські масові заходи, будинок із житловими приміщеннями під оренду. Такий тип будівель називали прибутковими будинками.
Проєкт будівництва розробив харківський міський архітектор Борис Корнієнко. Його доволі швидко втілили, адже проєкт добре фінансувався. Вийшла 4-поверхова будівля у стилі українського бароко. Аркова ніша в центрі фасаду, що виходить на сучасний Павлівський майдан – одну з центральних площ Харкова, прикрашена бюстом Тараса Шевченка.
Будинок так і не послугував комерційним цілям Піотровського. Фактично одразу після спорудження, у 1917 році, його пристосували під Будинок колгоспника з готельними номерами, їдальнею і громадськими приміщеннями.
У Другу світову війну, на відміну від сучасної російської війни проти України, будівля не постраждала.
У повоєнні часи там розташували центральний поштамт, а згодом – поштове відділення. У радянський час було втрачено чимало елементів первинного зовнішнього декору. Внаслідок ремонтних робіт оригінальний фасад архітектора Бориса Корнієнка вкрили шаром штукатурки, а витончені балкончики – демонтували, бо радянська влада вважала, що вони не функціональні.
Статус пам’ятки будинку Піотровського надали в 1980-му. Ще через 12 років, вже в незалежній Україні, будівлю реконструювали та передали у розпорядження Харківського бюро технічної інвентаризації.
Два роки тому відбулася ще одна реставрація. За віднайденими історичними світлинами вдалося виготовити схожі скульптури на ті, які первинно прикрашали будівлю за задумом архітектора Корнієнка та які знищила радянська влада. Тепер історично цінна будівля знову пошкоджена внаслідок дій російського режиму.
Кадетський корпус у Сумах
Кадетський корпус у Сумах відкрився 1902 року. Сумський меценат Іван Харитоненко, який роками боровся з російською імперською бюрократією та виділив значну суму на зведення цього корпусу, не дожив до його відкриття трохи менш як рік. Проєкт корпусу створив київський архітектор Кароль Іваницький. Він спроєктував будівлі в еклектиці трьох стилів – неокласицизму, неоготики і «цегляного стилю». У корпусі навчалось 500 кадетів. Функціонував він до 1918 року.
В часи Української Держави Павла Скоропадського корпус став називатись «гетьманським» та готувати офіцерів уже для українського війська.
Після захоплення влади більшовиками в стінах корпусу спершу були курси піхотних офіцерів, а потім відкрили Сумське вище артилерійське командне училище.
Готували в стінах корпусу й офіцерів-артилеристів для ЗСУ – з 1995 до 2007 року тут базувався Інститут ракетних військ та артилерії імені Богдана Хмельницького. А з 2011 року – Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» ім. І. Г. Харитоненка, який готує майбутню еліту Державної прикордонної служби України.
Приміщення Кадетського корпусу постраждало від повномасштабної російської агресії одним з перших. 25 лютого окупанти обстрілювали навчальні корпуси та КПП. На щастя, на той час ліцеїстів уже евакуювали з навчального закладу. Наразі він тимчасово переїхав в інше місто України.
The cadet corps in Sumy was opened in 1902. The Sumy philanthropist Ivan Kharytonenko, who fought against the Russian imperial bureaucracy for years and allocated a significant sum for the construction of this building, did not live to see it open for a little less than a year. The project of the building was created by the Kyiv architect Karol Ivanytskyi. He designed buildings in the eclecticism of three styles – neoclassicism, neo-gothic, and "brick style". 500 cadets studied in the corps. It functioned until 1918.
During the reign of Pavlo Skoropadskyi, the corps was called "Hetman's" and officers for the Ukrainian army were trained there.
After the seizure of power by the Bolsheviks, there were first courses for infantry officers within the walls of the corps, and then the Sumy Higher Artillery Command School was opened.
Artillery officers for the Armed Forces of Ukraine were also trained within the walls of the corps – from 1995 to 2007, there was the Bohdan Khmelnytsky Institute of Missile Forces and Artillery. And since 2011, there used to be the State Boarding Lyceum with enhanced military physical training "Cadet Corps" named after I. H. Kharytonenko, where the future elite of the State Border Service of Ukraine was educated.
The premises of the Cadet Corps were one of the first to suffer from full-scale Russian aggression. On February 25, the occupiers shelled educational buildings and checkpoints. Fortunately, by that time the lyceum students had already been evacuated from the educational institution. Currently, the Cadet Corps has temporarily moved to another city in Ukraine.
Іванківський історико-краєзнавчий музей та колекція картин Марії Примаченко
Марія Примаченко – художниця зі світовим ім’ям. Її химерні орнаменти та міфологічні звірі впізнавані у всьому світі. Попри світову славу, художниця майже все своє життя провела у рідному селі біля містечка Іванкова, що на півночі Київщини. Там, у місцевому музеї, зберігалась частина її робіт. Музей згорів у полум’ї війни, яку приніс в Україну російський режим.
Іванківський історико-краєзнавчий музей відкритий у 1981 році. 410 експонатів, розділених на п’ять експозицій, розташовувались у старому панському маєтку. Особливою гордістю музею була власна колекція з 25 картин Марії Примаченко.
«Однією з непоправних втрат історико-культурного надбання України є знищення агресором у ці пекельні для нашої країни дні Іванківського історико-краєзнавчого музею, де серед великої кількості цікавих експонатів та тематичних експозицій гордістю й окрасою були роботи видатної української художниці Марії Примаченко», – зазначила директорка Вишгородського історико-культурного заповідника Влада Литовченко.
25 лютого (за іншими даними – 27) російський винищувач (за іншими даними – БТР) обстріляв приміщення музею, що зруйнувало його вщент. Частину експонатів, в тому числі деякі роботи Примаченко, вдалось врятувати завдяки хоробрості місцевих жителів, які винесли їх з охопленої вогнем будівлі.
У відповідь на руйнування музею, міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко закликав виключити Росію з ООН.
Maria Prymachenko is a world-renowned artist. Her bizarre ornaments and mythological beasts are recognizable around the world. Despite her world fame, the artist spent almost all her life in her native village near the town of Ivankiv, in the north of the Kyiv region. In the local museum of Ivankiv, some of her works were kept. The museum burned down in the flames of the war brought to Ukraine by the Russian regime.
The Ivankiv Historical and Local History Museum was opened in 1981. 410 exhibits, divided into five expositions, were located in the old manor. The museum was proud of having its own collection of 25 paintings by Maria Prymachenko.
"One of the irreparable losses of Ukraine's historical and cultural heritage is the destruction of the Ivankiv Historical and Local History Museum by the aggressor during these hellish days for our country," said the director of Vyshhorod Historical and Cultural Reserve Vlada Lytovchenko.
On February 25 (according to other sources, 27), a Russian fighter (according to other sources, APC) fired on the museum, destroying it. Some of the exhibits, including some of Prymachenko's works, were saved thanks to the courage of local residents who carried them out of the burning building.
Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди у селі Сковородинівка Золочівської селищної об'єднаної територіальної громади, що на Харківщині
Будинок XVIII століття, де жив і працював свої останні роки видатний український філософ Григорій Сковорода, став музеєм у 1922 році, з ініціативи академіка Дмитра Багалія. Окрім самого будинку, заповідним вважався парк, який залишився майже незмінним з часів перебування там Сковороди, а також ставок та сад.
«Напередодні війни там тільки закінчилися реставраційні роботи, ми готували заклад до відзначення трьохсотріччя видатного філософа зі світовим ім'ям. Немає слів, щоб передати наш гнів, немає виправдання діям російських варварів!» – зазначила очільниця Золочівської селищної ради Світлана Данилко-Курченко.
Майже всі угіддя музею були знищені внаслідок російського ракетного обстрілу в ніч з 6 на 7 травня. Снаряд влетів в дах будівлі та спричинив пожежу. Вигоріло 280 квадратних метрів музею. За словами співробітників, частину експозиції вдалось врятувати, але сама будівля зазнала непоправних втрат.
This year we should have celebrated the 300th anniversary of the national philosopher Hryhoriy Skovoroda, particularly in the place in Kharkiv region, where Skovoroda spent the last years of his life. The estate where he lived and the park nearby where he liked to work and think remained there. The park had remained almost unchanged for three centuries. But this priceless cultural heritage did not survive another Russians' attempt to seize Ukraine and destroy everything Ukrainian. And this is another horrible crime of the Russian Federation against Ukrainian and world cultural heritage.
The National Literary Memorial Museum of Hryhoriy Skovoroda is located in the village of Skovorodynivka, Zolochiv united territorial community, Kharkiv region.
The building of the XVIII century where the outstanding Ukrainian philosopher Hryhoriy Skovoroda lived and worked in his last years became a museum in 1922 on the initiative of academician Dmytro Bagaliy. In addition to the house itself, the museum includes the park which had been remaining almost unchanged since the time of Skovoroda.
"On the eve of the war, the restoration work was just finished there, we were preparing the institution for the celebration of the 300th anniversary of the world-famous philosopher. There are no words to convey our anger, there is no excuse for the actions of the Russian barbarians," said the head of Zolochiv community council Svitlana Danylko-Kurchenko.
Almost all of the museum's land was destroyed by Russian rocket fire on the night of May 6-7. The shell flew into the roof of the building and caused a fire. 280 square meters of the museum building burned down. According to employees, a part of the exposition was saved, but the building itself suffered irreparable losses.
Тростянець був одним із найкрасивіших міст Сумщини з громадою, яка активно розвивалася. А візитівка міста – замкоподібний Круглий двір входив до переліку семи чудес краю. Тростянець був під російською окупацією понад місяць, з 24 лютого по 26 березня 2022 року. Окупанти не лише знищили інфраструктуру міста, а й завдали руйнувань його історичним і культурним пам’яткам. Серед постраждалих – садиба-манеж «Круглий двір».
Це унікальна пам’ятка архітектури 18 століття. Найдавніша громадська споруда на території північно-східної України, яка збереглася до нашого часу.
Іронія в тому, що збудували Круглий двір у 1749 році сини священника Тимофія Надаржинського, який був духівником російського царя Петра I. Далі у будівлі змінювалися власники та призначення. Круглий двір мав бути оборонною спорудою, проте його не використовували за військовим призначенням аж до… 2022 року, поки російські окупанти не розмістили тут свою техніку, використовуючи пам’ятку архітектури як щит.
Коли Круглий двір був у власності Голіциних, його використовували як арену для цирку й театру. Згодом у будівлі жили люди та був склад. Лише за незалежності України Круглий двір відновили саме як пам’ятку архітектури. В історичній споруді проводили фестивалі.
Російські окупанти пошкодили стіни пам’ятки, зруйнували ворота.
Серед інших пошкоджених пам’яток Тростянця, за свідченнями мера міста Юрія Бови:
- лісодослідна станція, що була пам’яткою архітектури 19 століття. Станція повністю згоріла;
- частково пошкоджена садиба Кеніга (першопочатково – палац Голіцина), де також розташовувалась картинна галерея;
- пошкоджені будівля та колекція історичного музею.
Trostianets was one of the most beautiful cities in the Sumy region. Its community was actively developing. Castle-shaped Round Yard, a city’s visit card, was included in the list of seven wonders of the Sumy region.
Trostianets has been under the Russian occupation for more than a month, from February 24 to March 26, 2022. The occupiers destroyed not only the city’s infrastructure but also its historical and cultural monuments. Manor-manage Round Yard is among such damaged buildings.
It is a unique 18th-century architectural monument and the oldest public building in northeastern Ukraine, which has survived to our time.
The irony is that the Round Yard was built in 1749 by the sons of priest Tymofii Nadarzhynskyi, who was the confessor of Russian tsar Peter I. During the next centuries, the owners and purpose of the building were changing. The Round Yard was supposed to be used for defence but it was not until 2022 when the Russian occupiers located their military equipment here using the architectural monument as a shield.
When the Round Yard was owned by the Golitsyn family, it was used as an arena for circuses and theatres. Later, there was living space and a warehouse here. Only when Ukraine gained independence, the Round Yard was restored as an architectural monument. Festivals were held in this historic building.
The Russian occupiers damaged the walls of the monument and destroyed the gate.
According to the local mayor Yuri Bova, the other damaged monuments in Trostianets include:
- the Forest Research Station, a 19th-century architectural monument. The station burned down completely;
- the Koenig estate (at first it was Golitsyn’s palace), where an art gallery was situated, was partially damaged;
- the building and collection of the historical museum were also partially damaged.
Ще один старовинний храм було знищено в Броварському районі на Київщині. Георгіївській церкві села Заворичі було майже 150 років.
Однокупольний дерев’яний храм збудували в 1873-му. Більшовики закрили церкву в 1935-му, але не зруйнували її, а перетворили будівлю храму в зерносховище.
Богослужіння тут відновилися лише в 1968 році. На жаль, у цей час було втрачено всі старовинні розписи храму. Бо коли його відновлювали, то не реконструювали, а просто розписали «по-новому».
Реконструкцію церкви неодноразово проводили з відновленням Україною незалежності. На момент російського вторгнення храм Святого Георгія належав Бориспільській єпархії Української Православної Церкви.
Російські окупанти знищили церкву 7 березня. За розповідями свідків, – навмисне.
«Наші парафіяни розповіли, що на власні очі бачили, що коли частина з них [росіян] пересувалась, то відстрілювалися по хатах, а один снаряд направили прямо в купол храму, який був зліва від їх [напрямку] руху», – розповів настоятель Георгіївської церкви протоієрей Петро Котюк. Після влучання снаряду, дерев’яний храм загорівся.
Russian war crimes against cultural heritage: one more ancient church was destroyed in the Brovary district of the Kyiv region. St. George's Church in the village of Zavorychi destroyed by the Russian barbarians was almost 150 years old.
The single-domed wooden temple was built in 1873. The Bolsheviks closed the church in 1935. They did not destroy it but turned its building into a granary.
Worship resumed here only in 1968. Unfortunately, at this time, all the ancient paintings of the temple were lost. Because during the "reconstruction", the temple was not truly reconstructed, but simply painted in a new way.
The reconstruction of the church was repeatedly carried out after Ukraine became independent. At the time of the Russian invasion, the St. George's Church belonged to the Boryspil Eparchy of the Ukrainian Orthodox Church.
The Russian occupiers destroyed the church on March 7. According to the witnesses, it was intentional.
"Our parishioners said they saw with their own eyes that, as the Russians were moving, they shot at houses, and one shell was aimed directly at the dome of the church, which was to the left of their way," said archpriest of St. George's Church Petro Kotiuk. After the shell exploded, the wooden temple caught fire.
У Чернігові російські окупанти завдали ударів по історичному центру міста. В охоронній зоні історичних пам’яток частково зруйновано будинок Чернігівського обласного молодіжного центру.
Цю будівлю, яка була пам’яткою архітектури, спорудили в 1939 році. Спершу це був кінотеатр, на момент відкриття – найкращий у Чернігові. У Другу світову війну кінотеатр зруйнували, а відбудували в 1947 році. З 17 по 25 листопада 1947 у цій будівлі проходив відкритий суд над німецькими й угорськими військовополоненими, які вчинили воєнні злочини.
У 20 столітті будинок реконструювали ще двічі: в 1962 та 1995. 27 лютого 2022 внаслідок авіаудару по історичному центру Чернігова частина будівлі повністю зруйнована, а та, що вціліла, – істотно пошкоджена.
The Russian aggressors bombed the historic city centre of Chernihiv. The building of the Chernihiv Regional Youth Center located in the protected zone of historical monuments was partially destroyed.
This building, an architectural monument, was built in 1939. At first, it was the best cinema in Chernihiv. During the Second World War, the cinema was destroyed and rebuilt in 1947. From 17th to 25th of November, 1947, an open trial against German and Hungarian prisoners of war, who committed war crimes, was held in this building.
On February 27, 2022, as a result of an airstrike in the historic centre of Chernihiv, a part of the building was completely destroyed and the other one was badly damaged.
Знищено дерев’яний храм XIX століття у селі В’язівка на Житомирщині
Дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці у В’язівці була збудована в 1862 році. Храм був пам’яткою архітектури національного значення. У ніч на 7 березня церква потрапила під обстріл. За інформацією секретаря Овруцької єпархії диякона Сергія Стретовича, будівлю храму фактично повністю знищено. Вціліла лише дзвіниця.
A 19th-century wooden church was destroyed in Vyazivka in the Zhytomyr region.
The wooden church in Vyazivka was built in 1862. The temple was an architectural monument of national importance. On the night of March 7, the church was bombed. According to the secretary of the Ovruch eparchy, deacon Serhiy Stretovych, the church building was completely destroyed. Only the bell tower survived.
У Харкові від обстрілів постраждав художній музей
«Це іронія долі просто, що ми повинні картини російських художників рятувати від їхнього ж народу! Це варварство!..» Це слова Марини Філатової, завідувачки відділу закордонного мистецтва Харківського художнього музею. 7 березня внаслідок обстрілів у будівлі музею вибило більшість вікон. Самі експонати вціліли. Проте зміна режиму температури й вологості у приміщеннях через завдані руйнування все одно негативно вплине на твори мистецтва. Відтак, музей уже звернувся по допомогу, щоб вберегти колекцію від пошкодження.
Колекція Харківського музею – це одне з найстаріших та найцінніших за складом мистецьких зібрань в Україні. Історія збірки почалася понад два століття тому, 1805 року. Сьогодні фонди музею налічують близько 25 тисяч експонатів західноєвропейського, українського, російського живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового (зокрема східного) мистецтва XV–XXІ сторіч.
Цінна сама по собі й будівля музею, яка постраждала від обстрілів. Їй – понад 100 років. Це колишній маєток промисловця-мільйонера Івана Ігнатищева. У 1911 році Ігнатищев – на той час броварний магнат – замовив проєкт будівництва своєї нової фамільної резиденції знаменитому харківському архітектору Олексію Бекетову. Розкішний маєток в стилі класицизму з елементами бароко та модерну на тихій вулиці в центрі Харкова було збудовано вже в 1914. Під час Української революції в цій будівлі діяло представництво Української Центральної Ради. Потім, після радянської окупації, – Раднарком, проєктний інститут «Укр-Діпромез», Науково-дослідний інститут літературознавства ім. Т. Г. Шевченка. А з 1944 року колишній маєток став домом для тієї частини художньої колекції, яка вціліла у полум’ї Другої світової війни. Тепер мистецькій спадщині загрожують російські загарбники.
Kharkiv Art Museum was damaged by shelling. “It's just ironic that we have to save paintings by Russian artists from their own people! This is barbarism!..”
These are the words of Marina Filatova, head of the department of foreign art of the Kharkiv Art Museum. On March 7, most of the windows in the museum building were shattered because of shelling. The exhibits survived. However, the changes in temperature and humidity in the building due to the destruction will still negatively affect the works of art. As a result, the museum has already sought help to protect the collection from damage.
The collection of the Kharkiv Museum is one of the oldest and most valuable art collections in Ukraine. The history of the collection began more than two centuries ago, in 1805. Today, the museum has about 25,000 exhibits of Western European, Ukrainian and Russian painting, graphics, sculpture as well as decorative and applied (including Oriental) art of the XV–XXI centuries.
The museum building, which was damaged by the shelling, is also valuable. It is over 100 years old. This is the former estate of millionaire industrialist Ivan Ignatyshchev. In 1911, Ignatyshchev, then a brewery tycoon, commissioned a project to build his new family residence from a famous Kharkiv architect Oleksii Beketov. A luxurious estate in the style of classicism with elements of Baroque and Art Nouveau was built in 1914. Since 1944, the former estate has been home to the part of the art collection that survived the flames of World War II. Now the artistic heritage is threatened by the Russian invaders.
Свято-Успенський собор у Харкові пережив більшовиків і Другу світову війну, коли всі будівлі довкола храму лежали в руїнах. Національну пам’ятку архітектури пошкодили новітні російські загарбники.
Перша згадка про собор у писемних джерелах датується 1658 роком. А будівля храму, яка збереглася до наших днів, була зведена в 1771–1777 роках на пожертви міщан і духовенства.
2 березня внаслідок обстрілу було вибито вікна, вітражі, пошкоджено оздоблення храму. Коли у собор влучив снаряд, там переховувались люди. На щастя, обійшлося без жертв.
Український інститут національної пам’яті фіксує інформацію про воєнні злочини Росії щодо української культурної спадщини. За зібраними даними, менш ніж за місяць війська агресора повністю зруйнували або частково пошкодили щонайменше 9 церков. Окупанти нищать храми незалежно від того, до якої гілки християнства ті належать.
The Holy Dormition Cathedral in Kharkiv survived the Bolsheviks and World War II when all the buildings around the church lay in ruins. This national architectural monument has been damaged by the latest Russian invaders.
The first mention of the cathedral in written sources dates back to 1658. The church building, which has survived to this day, was built in 1771–1777 on donations from the burghers and the clergy.
On March 2, the shelling knocked out the windows and stained glass and damaged the church's decoration. When a shell hit the cathedral, people were hiding there. Fortunately, there were no casualties.
The Ukrainian Institute of National Remembrance records information about the Russian war crimes against Ukraine's cultural heritage. According to the collected data, in less than a month the aggressor's troops completely destroyed or partially damaged at least 9 churches. The occupiers are destroying temples no matter which branch of Christianity they belong to.