«Рокада: чотири нариси з історії Другої світової»

У книжці Олени Стяжкіної «Рокада: чотири нариси з історії Другої світової» йдеться про необхідність українського погляду в історієписанні війни. У тому числі, про формування європейської перспективи для аналізу подій та про повернення суб’єктності спільнотам і людям, які були привласнені чужими історичними наративами.

У першому нарисі йдеться про методологічні підходи у вивченні історії Другої світової війни, продовжується дискусія щодо хронології, використання термінів.

Другий нарис про мобілізацію та мілітаризацію радянського суспільства – невіддільні складові політики радянської влади у 1920-30-ті роки. Мобілізаційні заходи авторка розглядає як міфологізований сюжет, що відіграв важливу роль у формуванні радянського міфу про «Велику Вітчизняну війну», сюжет-пазл для картини раптового неочікуваного «нападу Німеччини без оголошення війни» на «миролюбну радянську державу».

У третьому нарисі Олена Стяжкіна аналізує подібності та відмінності окупаційних режимів на українських землях наприкінці 1930-х – у 1940-х.

Останній нарис має назву «Україна у 1943-1953 роках: практики рерадянізації й неочікувані зміни незавершеної війни». Авторка веде мову про те, як Кремль після повернення на відвойовані території України «реалізував перевинайдення формули власного існування, закріпившись не як потенційне безкласове суспільство, а як оновлена версія Російської імперії».

«Рокада – це дороги у фронтовій смузі, які проходять паралельно лінії фронту. Рокади – це про забезпечення маневру й основу військових комунікацій; про підготовку наступу, підвіз зброї, вивезення поранених, про потенцію посилення, про зв’язок. Моя книжка – також про рокади. Про можливість та необхідність українського «маневру» й посилення комунікацій між істориками, філософами, соціальними антропологами, про «режим видимості», який формується й відкривається зі зміною методологічної оптики, включенням подій в Україні у європейський контекст, поверненням суб’єктності тим спільнотам і групам, які були або «привласнені» «чужими» історичними наративами або «розчинені» у широких узагальненнях»,  – пише у передмові до видання авторка, докторка історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту історії України Національної академії наук Олена Стяжкіна.

Книга вийшла у видавництві «Дух і Літера» за підтримки Українського інституту національної пам’яті.