Ділова гра «Громадські обговорення»

Від 2014 року український публічний простір оновлюється, позбувається радянських, а віднедавна – й імперських маркерів, міфів, стереотипів. Нарешті українцям відкривається правдива історія, імена та історії справжніх наших героїв.

Наразі на виконання Закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» триває перейменування областей, районів, населених пунктів, районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів. Адже назви об’єктів топонімії, які визнані символікою російської імперської політики, мають зникнути з публічного простору.

Які ж нові (або, навпаки, історичні) назви отримають топоніми? Це має визначити сама громада, провівши обговорення.

Громадські обговорення є першим, але дуже важливим кроком, оскільки його завдання – допомогти у процесі перейменування об’єктів топоніміки віднайти консенсус щодо певних пропозицій.

Для територіальних громад Інститут підготував проєкт «Патрони наших вулиць», що популяризує героїв, на честь яких називаються тепер чимало вулиць, провулків, площ та інших об’єктів в населених пунктах України.

Формат проєкту – двосторонні листівки-флаєри, які розкривають людей та епохи через біографії наших видатних діячів, їхній внесок в українське державне, військове, культурне будівництво.

Перелік пропонованих персоналій не є вичерпним, може бути доповнений відповідно до локальних особливостей. Для популяризації нових назв вулиць листівки мають щонайширше застосування – поширення через поштові скриньки або вуличні бокси, оформлення в банерні виставки, використання в музеях, бібліотеках, на відкритих заходах громад.

До вашої уваги – методичні рекомендації до використання «Патронів наших вулиць» в освітньому просторі. Наприклад, для проведення ділової гри «Громадські обговорення» на розвиток критичного мислення у вправах «Обери позицію» і «Топонімічні дебати».

Звертаємо увагу, що запропоновані вправи можуть бути змінені або модифіковані вчителями та модераторами відповідно до потреб учнів (за необхідності). Також перед організацією “Громадських обговорень” радимо ознайомитись з Порядком проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності, які за ними закріплені, об’єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2012 року № 989.

Мета гри – удосконалити вміння проводити дискусію, чітко аргументовано висловлювати позицію, розвинути навички прийняття особистого рішення. Ця інтерактивна освітня технологія вчить майстерності ораторського мистецтва, презентації, уміння структурованого, аргументованого викладу матеріалу, використання принципів невербальної комунікації, що набагато підвищує ефективність і мотивацію до засвоєння та використання нових знань. Критерієм перемоги в слуханнях є більша переконливість сторін у підтвердженні чи запереченні тези.

Ділова гра «Громадські слухання» формує / розвиває комунікативні компетентності – спроможність учнів до цілеспрямованої продуктивної взаємодії з іншими людьми для досягнення взаєморозуміння та колективного розвʼязання як навчальних, так і життєвих проблем, здатність успішно виступати перед аудиторією, ставити доречні запитання, коректно вести діалог або дискусію, володіти різними ефективними способами спільної роботи в групі, адекватно оцінювати психоемоційний стан партнера і готовність до спільної діяльності, будувати продуктивну стратегію в ситуаціях ділового спілкування.

Завдання:

- продемонструвати різні думки щодо складної теми;

- спрогнозувати, які наслідки може мати прийняття рішення на основі тієї чи іншої точки зору;

- попрактикуватися у відстоюванні власної думки;

- удосконалити вміння слухати аргументи співрозмовника;

- підвищити правову грамотність та отримати інформацію про важливість відновлення національної пам’яті.

Вправа «Топонімічні дебати»

Фабула – мешканці громади відповідно до норм чинного законодавства мають перейменувати проспект Жукова. Серед пропозицій – змінити назву на честь Романа Шухевича. Однак частина громади не підтримує такі зміни та пропонує лишити стару.

Регламент проведення.

Учасники дебатів:

Голова – представник громади–очільник робочої групи з перейменування, нейтральний до пропозицій щодо нових назв, але принциповий щодо виконання закону. Він відкриває та веде дебати, але не має права брати участі в дискусії та обговоренні.
Секретар – помічник Голови, стенографує й інформує про те, скільки часу залишилося у тих, хто виступає.
Позиціонери – команда учасників, які захищають тезу щодо перейменування на честь Романа Шухевича.
Опозиціонери – команда учасників, які заперечують тезу – виступають проти перейменування.
Глядацька зала – учасники, які оцінюють переконливість аргументів позиціонерів та опозиціонерів.

Підготовка до топонімічних дебатів:

Топонімічні дебати, як правило, проводяться в “залі пленарних засідань” навчального закладу.
Перед дебатами учасники займають місця за таким принципом:

Голова та Секретар – по центру “зали пленарних засідань”;

праворуч – позиціонери;

ліворуч – опозиціонери;

у кінці залу, посередині – глядацька зала.

3. Перші місця з кожного боку займають уповноважені.

4. Голова знайомить уповноважених із правилами і регламентом їхніх виступів:

а) Позиціонер відкриває дискусію. Завдання – висловити тезу, окреслити її, представити 3 аргументи. Виступ – 6 хвилин. До прикладу, аргументами щодо перейменування проспекту на честь Романа Шухевича можуть бути факти, представлені в “Патронах наших вулиць”. Зокрема:

Роман Шухевич – Головний командир Української повстанської армії. Ця армія боролася проти двох тоталітарних режимів, прагнула відновити українську державність;
очолив Генеральний секретаріат Української головної визвольної ради, обстоював ідею незалежності України;
був пластуном, спортсменом, піаністом. Створив рекламну кампанію “Фама”, частину зароблених грошей віддавав на підпільну діяльність ОУН.

б) Опозиціонер звертається до тези іншої сторони (проти перейменування) та представляє її власне розуміння. Повинен означити й обґрунтувати 3 головні аргументи до тези на противагу тезам позиціонеру. Виступ – 6 хвилин. Зокрема, аргументами на захист старої назви проспекту можуть стати:

Георгій Жуков – не злочинець, а маршал Радянського Союзу, кавалер двох орденів “Побєда”;
він виграв Другу світову війну завдяки своїм якостям характеру та аналітичному розуму, полководець війни. Якби не Жуков, то СРСР би не виграв війну у німців;
ми виросли та були виховані на його подвигах, він наш герой і взірець сміливості, відданості своєму народові.

Хід топонімічних дебатів:

Дебати складаються з двох частин. Протягом першої виступають уповноважені.
Кожен виступ розпочинається звертанням до Голови словами: “Пане Голово...” й останнім реченням попереднього уповноваженого.
Учасники слухань звертаються одне до одного, вживаючи форми “Пан/Пані”.
У дебатах учасники виступають по черзі з обох боків відповідно до прописаних ролей.
Після “пінг-понгу” уповноважених починаються слухання в глядацькому залі. Кожен має право голосу, подавши перед тим Секретареві заявку з іменем і прізвищем. Глядач висловлює свою прихильність до позиції сторін. Виступ – 3 хвилини.
Глядацька зала має право задавати питання та подавати інформацію, звернувшись до Голови зі словами: “Питання” або “Інформація”. Голова може прийняти або відкинути втручання за допомогою слів “Прошу” чи “Ні, дякую”.
Після того, як усі охочі висловилися, проводиться процедура голосування – з допомогою скриньки або руками.
Дебати закінчуються підрахунком голосів.
Голова оголошує результат.

“Громадські слухання” як ігрова ситуація колективного розвʼязання важливої для всіх проблеми допоможуть усвідомити учням необхідність і потребу комунікації в ході власної громадської діяльності або доведення власної позиції, актуалізують вміння розуміти інших й адекватно оцінювати участь кожного, конструювати продуктивну комунікацію.

Вправа «Обери позицію»

Фабула – в населеному пункті триває суперечка щодо вулиці Пушкіна. Громадський актив пропонує перейменувати її на Олени Пчілки, інша частина громади – за те, аби залишити стару назву.

Організація роботи:

У різних куточках класу вивішуються плакати із написами: «Пушкін», «Олена Пчілка», «Не знаю».
Модератор/ка називає тему та оголошує 2 різні думки щодо неї.
Учням пропонується обдумати позиції, обрати власну, озвучити її та зайняти місце в класі біля відповідного плаката.
Утворені групи обговорюють свої аргументи.
Модератор/ка просить висловитися тих, хто бажає лишити назву вулиці Пушкіна. Як варіанти аргументів: Пушкін був поетом, а не політиком, за критику царя був засланий, він писав переважно про природу та кохання, на його творах виросло не одне покоління.
Далі модератор/ка просить озвучити аргументи тих, хто «за» Олену Пчілку. Такими можуть бути: Олена Пчілка – мама Лесі Українки, письменниця, перекладачка, феміністка, етнографиня доби модерного націєтворення, пошуків і спроб відновлення української самоідентичності, боролася проти русифікації – навчала дітей вдома, щоб не віддавати в російськомовні школи, понад 10 років видавала патріотичний журнал “Рідний край”, була першою українською жінкою-академіком, що врятувало її від репресій за антибільшовицькі погляди.
Наступний етап – з’ясування, чи обрав позицію хтось із когорти учасників/ць «Не знаю», обґрунтування причини переходу.
Обговорення найпереконливіших аргументів протилежної сторони.
На завершення модератор/ка може спонукати обговорення наслідків прийняття рішень на підставі різних точок зору.