Пам’яті Корюківської трагедії - найбільшої каральної операції нацистів у Європі (березень 1943 року)

Український інститут національної пам’яті звертається до медіа, органів державної влади та місцевого самоврядування з пропозицією відзначити пам’ять жертв Корюківської трагедії – знищення нацистськими карателями українського селища на Чернігівщині в березні 1943 р.

---

 

 

 

Корюківка – селище міського типу з 1923 р., місто з 1958 р., центр Корюківського району Чернігівської області з 1966 р. Розташоване за 100 км від обласного центру – м. Чернігів – у північній частині області. В роки Другої світової війни околиці Корюківки були місцем активної діяльності радянських партизан, саме їхня операція стала приводом для каральної акції нацистів.

 

У лютому 1943 р. радянське партизанське з’єднання під командуванням Олексія Федорова повернулося з Брянщини в Росії і розташувалося у корюківських лісах на Кам’янському хуторі. Партизани розпочали збір продовольства по селах і акції проти окупантів. Німці за це спалили села Гуту Студенецьку, Тихоновичі, частину Перелюбу. Крім того, заарештували членів сімей партизанів у Корюківці, яких згодом планували стратити. У ніч на 27 лютого 1943 р. партизани з’єднання Федорова розгромили німецько-угорський окупаційний гарнізон Корюківки, залишки якого уціліли тільки у цегляному будинку лікарні, звільнили в’язнів із тюрми.

 

У відповідь на партизанську акцію начальник штабу 399-ї головної польової комендатури у місті Конотоп Байєр Бруно Франц віддав наказ про знищення Корюківки. Виконавцем цього злочину стала Сновська гарнізонна комендатура Чернігівської області, яка сформувала збірний каральний загін у складі військовослужбовців тилових німецьких формувань, військовослужбовців 105-ої легкої угорської дивізії, співробітників допоміжної окупаційної поліції та солдатів спеціальних каральних формувань із числа колабораціоністів – громадян СРСР. Очолили каральний загін представники зондеркоманди 4а (Sonderkommando 4a). Один із найвідоміших злочинів цього підрозділу – розстріл 29 і 30 вересня 1941 р. в Бабиному Яру на околиці Києва майже 34 тисяч євреїв. Офіційна мета знищення Корюківки – «помста і залякування».

 

Вранці 1 березня 1943 р. з м. Сновськ (тепер м. Щорс) у Корюківку прибув нацистський каральний загін. Населений пункт оточили, а всіх мешканців групами по 50–100 осіб зганяли у великі будинки й розстрілювали. Найбільше цього дня знищили у ресторані в центрі міста – до 500 осіб. Одночасно до 10 легкових машин із карателями прочісували всі хати й околиці Корюківки і вбивали жителів в помешканнях і на вулицях. Опісля містечко, насамперед ті будинки, де відбулися розстріли, підпалили. Акція тривала й наступний день, а через тиждень, 9 березня карателі повернулися, щоб допалити Корюківку і добити вцілілих.

 

Упродовж всієї каральної акції за 15 км від Корюківки розташовувалися 3-5 тисяч вояків радянського партизанського з’єднання Федорова, які не прийшли на допомогу селянам і не захистили їх від 300-500 карателів.

 

Наслідки нацистського злочину у Корюківці: вбито близько 7 тис. мешканців (в «Акті Чернігівської обласної комісії з встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників» вказано цифру 6700 осіб), спалено 1290 будинків. Серед встановлених вбитих 704 — діти та підлітки, 1097 — жінки. Серед відомих загиблих найбільше українців – 1715 осіб, росіян – 94 особи, поляків – 4 особи і по одній особі – угорець, чех, білорус.

 

Корюківська трагедія — один з багатьох випадків знищення нацистами населених пунктів на українській території. За підрахунками Українського інституту національної пам’яті, за час німецької окупації України свідомо було знищено понад 670 населених пунктів на території 16 сучасних областей України та Автономної республіки Крим. Жертвами такого роду каральних операцій стали щонайменше 50828 вбитих.

 

За своїми масштабами знищення Корюківки є наймасштабнішою каральною акцією нацистів у Другій світовій війні в Європі, під час якої повністю знищене поселення з усіма мешканцями. Інші відомі спалення населених пунктів: Лідице в Чехії (10 червня 1942 р. вбито у селищі й замордовано у концтаборі 320 осіб), Хатинь в Білорусі (22 березня 1943 р. у селі знищено 149 осіб), Орадур-сюр-Глан у Франції (10 червня 1944 р. знищено у селищі 642 особи).

 

Попри масштаб трагедії, в радянські часи вона не стала одним із символів нацистських злочинів. Очевидно тому, що спростовувала образ радянських партизан як «народних месників», які захищали місцеве населення. Сьогодні інформація про знищене селище має стати важливим елементом національної пам'яті про Другу світову війну.

 

 

Друга світова війна була великою трагедією в історії України. Приклад Корюківки демонструє масштаби знищення нацистами цивільного населення на українських теренах, показує, що наша країна належить до тих держав, які зазнали найбільших втрат від Третього Райху. Радянські партизани реалізовували цілі, поставлені перед ними Кремлем, навіть якщо це призводило до масових вбивств місцевого населення.

 

Правда про трагедію Другої світової війни в Україні потрібна для розуміння теперішніх подій, коли на нашій території російські війська та підтримувані ними терористи знову чинять воєнні злочини. Війни, в яких сторони не рахуються із життям цивільного населення, перетворюють його на заручників військово-політичних планів, мають бути визнані злочином, неприпустимим у сучасному світі. 

 

 

 

 

 

 

 

Бабич Людмила, Корюківський історичний музей, директор (м Корюківка Чернігівської області).

Бутко Сергій, Український інститут національної пам’яті (Чернігів).

Зінченко Олександр, Український інститут національної пам’яті (Київ).

Киридон Алла, доктор історичних наук, професор, Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», завідувач відділу соціогуманітарних наук (Київ).

Лисенко Олександр, доктор історичних наук, професор, Інститут історії України НАН України, завідувач відділу історії України періоду Другої світової війни (Київ).

Пастушенко Тетяна, кандидат історичних наук, Інститут історії України НАН України (Київ).

Пилявець Ростислав, кандидат історичних наук, доцент, Український інститут національної пам’яті (Київ).

Толкачова Оксана, Корюківський історичний музей (м Корюківка Чернігівської області).

Яременко Вікторія, кандидат історичних наук, Український інститут національної пам’яті (Київ).