1924 – народився Михайло Зеленчук, боєць УПА і політв’язень
1924, 27 вересня в селі Зелена Надвірнянського району на Івано-Франківщині народився Михайло Зеленчук (псевдо «Деркач») – учасник українського національно-визвольного руху, член ОУН, воїн УПА, політв'язень радянських тюрем і концтаборів, член Головного проводу КУНу, голова Всеукраїнського братства ОУН-УПА.
Михайло Зеленчук. Фото: galinfo.com.ua
У 20 років Михайло уже приєднався до визвольного руху, вступивши до ОУН. «Ми були посвячені в боротьбу. У сорокові роки виникли добрі передумови для створення незалежної соборної України, що не було просто сприятливим збігом історичних обставин чи справою одного дня. До цього наші національні провідники ретельно готувалися щонайменше упродовж десятиліття. У всіх населених пунктах Галичини були створені структури, паралельні окупаційній — польській, німецькій, російській — владі. Західні українці, особливо політично активна й інтелектуально підготовлена молодь, так хотіли бачити свою Україну повноцінною європейською державою, що готувалися віддати заради неї своє життя», – згадував про ті часи пан Михайло в одному з інтерв’ю.
Воював у відомій сотні «Крука» куреня «Довбуша», був бунчужним куреня «Бескид» ВО-4 «Говерла», районовим референтом СБ Надвірнянщини. Основна боротьба припала на роки, коли в регіоні уже лютувало НКВД. Іноді місяцями доводилося сидіти в криївках, проводячи вишколи і готуючи відозви до населення. « Цілу зиму при світлі гасових ламп ми готували тисячі листівок. І треба було бачити, як навесні скаженіли московські окупанти, коли в містах і селах Галичини після кількамісячної паузи з'являлося наше друковане слово. Зате в душах краян ставало тепліше. Люди раділи від того, що українська ідея живе, вона — незнищенна», - розповідав Зеленчук в тому ж інтерв’ю.
Кілька разів він дивом уникав смерті. Один раз енкаведисти через агента підсипали в одяг повстанців тифозних вошей. Сам агент захворів теж – перед смертю зізнався у скоєному. У схроні теж усі перехворіли, але вижили. Вдруге він міг загинути в криївці разом з командиром ВО-4 «Говерла» Миколою Твердохлібом-«Громом», коли її оточили енкаведисти, але за щасливим збігом обставин напередодні його відправили в село по харчі.
Михайла Зеленчука підступно заарештували 8 травня 1955 року – підісланий агент підсипав у їжу наркотичну речовину, яка викликала тимчасовий параліч. Його засудили до розстрілу, який через три місяці перебування у камері смертників було замінено на 25 років сталінських таборів.
Михайло Зеленчук відбув у таборах Мордовії 16 років і 7 місяців. Брав участь в акціях протесту політв'язнів за свої права. Звільнений у листопаді 1971.
На хвилі національно-демократичних рухів кінця 1980-х років знову активно включився у громадське життя. Був членом Української Гельсинської спілки, Конгресу Українських Націоналістів та товариства «Меморіал». У 1990 році став організатором створення Всеукраїнського Братства ОУН-УПА Карпатського краю. Наступного на І Великому зборі вояків ОУН-УПА у Львові був обраний головою Всеукраїнського братства ОУН-УПА. Через п’ять років це об’єднання було прийняте до Європейської конфедерації ветеранів Другої світової війни.
Нагороджений срібною Медаллю об'єднання колишніх вояків-українців у Великобританії, медаллю «За особливі заслуги», Орденом «За заслуги III ступеня».
Залишив численні спогади та інтерв’ю, а також брошуру «Останні сальви», де описано подробиці загибелі полковника Грома та книжку «В'язень на літеру «ЗЕТ» про буремні роки боротьби, етнографічні записи про звичаї та побут гуцулів.
Помер 13 січня 2013 року на 89-му році життя.