1. Головна
  2. Меморіалізація
  3. Національний пантеон
  4. Проєкт концепції Меморіалу українських героїв

Проєкт концепції Меморіалу українських героїв

Концепція визначає засади новостворюваного Меморіалу українських героїв (далі – Меморіал), присвяченого вшануванню пам’яті видатних українців, які зробили винятковий внесок у здобуття Україною незалежності і державної самостійності.

Концепція розроблена на виконання Указу Президента України від 26.08.2015 № 508 «Про заходи щодо створення меморіалу українських героїв» (зі змінами від 2020 року за посиланням), а також із врахуванням Постанови Верховної Ради України від 13.01.2015 № 97-VIII «Про увіковічення пам’яті Героїв України, які віддали своє життя за свободу і незалежність України», якою передбачено створення у центральній частині столиці України місті-герої Києві Українського національного пантеону (Меморіалу українських героїв).

За результатами зазначених експертних обговорень учасники дійшли висновку, що Меморіал українських героїв – це пантеон видатних українців, які зробили винятковий внесок у здобуття Україною державної незалежності.

АКТУАЛЬНІСТЬ

Сьогодні Україна переживає найбільше випробування в своїй новітній історії – збройну боротьбу за незалежність та територіальну цілісність. У цій війні ми вже маємо загиблих і поранених, проте маємо і першу історичну перемогу – згуртовану націю, яка готова боротися за свої національні та політичні права. Саме війна згуртувала українців довкола спільних ідей оборони Батьківщини і своїх родин, захисту цінностей, які сповідує українське суспільство, та які не поділяє Російська Федерація: свобода, гідність, жертовність. Уособленням цих цінностей стали військові та волонтери, про що свідчать результати соціологічного дослідження, проведеного Центром Разумкова з 30 жовтня по 5 листопада 2020 року. Так, серед державних та суспільних інститутів частіше довіра висловлюється до Збройних сил України (їм довіряють 66% опитаних), Церкви (62%), волонтерських організацій (60%), Державної прикордонної служби (55%), Національної гвардії України (52%), добровольчих батальйонів (52%) – число респондентів, які довіряють цим інститутам, на статистично значущому рівні перевищує число тих, хто їм не довіряє.

Відтак надзвичайно важливим для держави завданням є подолання антагонізмів держава/волонтери, влада/добровольці, апарат/фронтовики. Для цього потрібно не лише на державному рівні, з належними героям почестями, вшановувати загиблих захисників і захисниць України, але й вписати їхні імена в загальноукраїнський історичний наратив. Вшанування в пантеоні сучасних українських героїв повинно відбуватися одночасно і на рівні з вшануванням найвидатніших українців – людей, які зробили винятковий внесок у здобуття Україною державної незалежності. Пошана до героїв минулого і сьогодення не лише продемонструє тяглість збройної боротьби за Українську Державу, але й підкреслить виняткову роль та значення в історії України сучасних героїв, піднесе авторитет військової служби, зміцнить імідж Збройних сил України. Такий підхід можливо реалізувати саме в рамках Меморіалу як меморіального простору, що вшановує різні етапи українського державотворення.

Актуальність створення Меморіалу українських героїв визначається такими чинниками:

  • суспільний запит на консолідацію українського народу довкола вшанування борців за незалежність України;
  • зміцнення міжнародного іміджу України як держави, яка вшановує своїх засновників та провідних діячів;
  • піднесення бойового духу та зміцнення авторитету українських військовослужбовців через увічнення пам’ятні загиблих побратимів;
  • гостра потреба в утвердженні тяглості традицій боротьби за державну незалежність України;
  • необхідність перенесення до України тлінних решток видатних українців, могилам яких загрожує ліквідація;
  • утвердження ідей соборності держави через вшанування уродженців різних частин України.

ВІЗІЯ

Меморіал українських героїв (далі – Меморіал) – це багатофункціональний меморіальний, культурно-історичний та ландшафтний комплекс, що являє собою Український національний пантеон, який популяризує цінності, що стали фундаментом боротьби за державну незалежність України: свободу, гідність, жертовність.

Меморіал, після спорудження, хоч і включатиме поодинокі почесні поховання, не є кладовищем і не створюється як алея почесних поховань чи мавзолей відомих українців. При цьому останки чи прах видатних історичних особистостей, які зробили виключний внесок у здобуття Україною державності, мають зберігатися герметично у відповідно оснащених криптах, склепах чи колумбаріях зі строгим дотриманням містобудівних, екологічних вимог та санітарно-гігієнічних норм.

Меморіал покликаний стати меморіальним простором, що звеличує не конкретних особистостей, а людські чесноти: свободу, гідність, жертовність. Меморіал є місцем примирення, адже вшановує представників різних світоглядних концепцій та протиборчих політичних таборів, які бачили головною метою свого життя здобуття державної самостійності України.

У Меморіалі можуть бути вшановані українці різного етнічного походження, представники різних конфесій та віросповідань, які відіграли значну роль у процесах українського державотворення та зробили винятковий внесок у здобуття Україною державної незалежності.

Меморіал не є культовою спорудою певної релігійної конфесії, що, водночас, не виключає можливості, в окремих випадках, здійснення релігійних обрядів на території Меморіалу – зокрема, під час поховання (перепоховання) видатних українців.

Порядок ухвалення рішення про поховання або перепоховання українців, які відіграли значну роль у процесах українського державотворення та зробили винятковий внесок у здобуття Україною державної незалежності, затверджується Кабінетом Міністрів України.

ОСНОВНІ ЦІННОСТІ

Цінності, які визначають функціонування Меморіалу – інституції, що сприяє становленню та розвитку громадянського суспільства, утвердженню ідей демократії та соборності:

Державність. Меморіал символізує багатовікове прагнення українського народу до здобуття власної держави. Тому над Меморіалом завжди піднятий Державний Прапор України, тут несуть почесну варту бійці Окремого полку Президента України.

Свобода та відкритість. Меморіал функціонує як простір свободи: вхід до нього завжди вільний.

Жертовність. Меморіал віддає шану тим, хто цілковито присвятив себе боротьбі за незалежність України, відстоюванню її суверенітету на територіальної цілісності. Меморіал, згідно з доброю волею родичів та бойових побратимів, може бути місцем для прощання із загиблими захисниками України, перед відправленням домовини до місця поховання.

Гідність. Меморіал є місцем гідності, адже тут відвідувач може переконатися, що продовж століть українців надихала на боротьбу ідея гідного життя у власному державному домі, поряд і на рівні з іншими вільними народами.

Пам’ять. Меморіал демонструє, що в українській традиції пам’ять є елементом гордості та сили. Ми вшановуємо своїх полеглих героїв, а не ховаємо від світу свої втрати; адже боротьба українців не є уярмленням інших чи анексією чужих територій – це справедливе устремління до свободи і незалежності.

Інклюзивність. Меморіал у просторовому та смисловому плані має бути відкритим та доступним, що означає використання такої візуальної та символічної мови, яка буде зрозуміла найширшому колу відвідувачів, але разом із тим не симпліфікує складне історичне минуле, а також передбачатиме реалізацію найсучасніших технологій для забезпечення доступності та безбар’єрності для маломобільних груп населення та людей з інвалідністю.

ПРИНЦИПИ ТА ЗАВДАННЯ МЕМОРІАЛУ УКРАЇНСЬКИХ ГЕРОЇВ

Меморіал українських героїв – багатофункціональний меморіальний, культурно-історичний та ландшафтний комплекс, що включає місце поховання видатних українців, які відіграли значну роль у процесах українського державотворення та зробили винятковий внесок у здобуття Україною державної незалежності.

Доцільно, щоб Меморіал являв собою комплекс культових та меморіальних об’єктів, що розкриває тяглість боротьби за незалежність України. При проєктуванні Меморіалу передбачити розміщення місць почесних поховань та зони для проведення урочистих подій.

Меморіал матиме важливе для українців символічне значення: згуртування нації довкола ідеї здобуття та збереження української державності, проголошення особистості та громадянина найвищою цінністю, яку покликана оберігати та захищати держава. Тож Меморіал виконуватиме низку функцій: а) сакральну (тут спочиватимуть ті, хто віддав життя за свободу та територіальну цілісність України); б) символічну (поховані тут українці є алегорією синів та дочок, яких втратила мати, але які, через свою самопожертву в ім’я матері, ніколи не будуть забутими); в) виховну (держава підносить та звеличує не матеріальні блага і владу, а чесноти звитяжців, які спочили в Меморіалі); г) скульптурна група, що розкриває тяглість боротьби за незалежність України (від княжої доби до сьогодення).

Важливе значення матиме Меморіал і в щоденному житті української держави. Меморіал має стати місцем найважливіших державних церемоній та урочистостей, у тому числі на відзначення державних свят та пам’ятних днів.

На Меморіалі цілодобово нестимуть почесну варту бійці Окремого полку Президента України, а зміна почесної варти стане одним з ритуалів, споглядати який приходитимуть кияни та гості столиці.

Відвідування Меморіалу та покладання квітів до могил національних героїв доцільно занести до дипломатичного протоколу.

Поява Меморіалу – це конституювання нових форм збереження національної пам’яті. Поруч із етично-ціннісним змістовим навантаженням створення такого меморіального простору існує ще багато інших факторів. Візуальна структура фону міста – столиці України – яка зміниться з появою Меморіалу, стане вагомим політичним дивідендом для позиціонування України на міжнародно-політичній арені як держави, яка вміє відстоювати важливе та віддавати належне тим, хто формував її політичну традицію.

ЗНАЧЕННЯ МЕМОРІАЛУ УКРАЇНСЬКИХ ГЕРОЇВ В ПРОЦЕСІ СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

Останні роки в історії незалежної України – це складний етап переосмислення та самоусвідомлення себе як єдиної, консолідованої політичної нації, готової в умовах війни належно відстоювати своє місце на міжнародній арені та захищати державні кордони ціною життя. З нації з ярликом «пострадянська» вона впевнено й послідовно стає новітньою українською. Водночас переформатування політичного наративу відбувається в умовах розгортання на території України боротьби за нове розставляння світових акцентів у контексті постмодерної геополітики. Серед усього цього вперше за довгі десятиліття Україна може опертись на широку підтримку своїх громадян.

У зоні бойових дій свою державу захищають мешканці всіх без винятку областей. Ми отримали унікальну можливість згуртуватись довкола ідеї збереження державності перед обличчям спільної загрози. Важливо не змарнувати такий історичний момент і докласти всіх зусиль, аби імена нових героїв, що постали на захист своєї традиції, були збережені для пам’яті наступних поколінь.

Оскільки консолідація українських громадян, згуртування українського суспільства довкола ідеї відстоювання державного суверенітету є пріоритетом сучасної державної політики, створення Меморіалу українських героїв стає одним із першочергових загальнонаціональних завдань. Така задача постає не лише від взаємозв’язку з сучасною збройною боротьбою, але й низкою проблем, розв’язанню яких українська держава не приділяла увагу ще від 1991 року. Так, гостро стоїть проблема зникнення поховань видатних українців закордоном. Ціла низка могил військових та державних діячів втрачені назавжди за недоглядом або через несплату місця поховання.

Отже, створення Меморіалу має зберегти та продемонструвати тяглість традицій збройної боротьби за державність: від часів Руси-України і до сучасності. Меморіал сприятиме консолідації українського суспільства довкола непересічних українців (зокрема, тих героїв, які полягли в боях) та водночас дасть можливість зберегти монументальну пам’ять та місця поховання багатьох знакових для України діячів.

Реалізація цього проєкту засвідчить перед громадянами України та українцями діаспори і вкотре ствердить перед цілим світом, що наша держава є наслідком тривалих визвольних змагань та наполегливої праці багатьох поколінь українців.

ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД

Національна пам’ять артикулює досвід національної еліти попередніх поколінь, зокрема, у вигляді меморіальних пам’яток, ключове значення серед яких має національний пантеон – місце, де поховані найвидатніші представники народу. Практично всі сучасні європейські держави мають власні національні пантеони. Вони відіграють не лише роль усипальниці видатних державників, але й несуть вагоме семіотичне навантаження, слугуючи одним із незримих чинників національної інтеграції і державницького самоствердження.

Польща

Тут існує одразу дві усипальниці видатних поляків – у Кракові та Варшаві. Краківський пантеон був започаткований із похованням у 1173 р. князя Болеслава Кучерявого в Кафедрі на Вавелі. Тут спочивають представники польських королівських династій і державні діячі. Зокрема, обидва начальні вожді Польщі – Т. Костюшко та Ю. Пілсудський, поети А. Міцкевич і Ю. Словацький, державний і військовий діяч В. Сікорський. Вавель і дотепер продовжує функціонувати як національний пантеон: 18 квітня 2010 року тут були урочисто поховані загиблі в Смоленській авіакатастрофі президент Польщі Лех Качинський разом з його дружиною Марією Качинською.

У Варшаві «Пантеон великих поляків» знаходиться у крипті (нижній частині) Храму Божого Провидіння. Пантеон призначений для поховання «найвидатніших польських патріотів, а також людей культури та науки». Серед похованих тут – менш знані (у порівнянні з Вавелем) особистості, такі як Ришард Качоровський (останній президент Польщі в екзилі), Кшиштоф Скубишевський (Міністр закордонних справ Польщі у 1989-1993 рр.), Зофія Корбонська (громадська діячка), Здзіслав Круль, Здзіслав Пешковський і Юзеф Йонєц (католицькі священники).

Крім цих двох пантеонів, у Польщі існує ще одне сакральне для поляків місце – варшавська могила невідомого солдата. Призначення цієї могили пам’ятника – у вшануванні на державному рівні всіх тих, хто віддав життя в боротьбі за незалежну Польщу. Ідея цього символічного місця своєрідна та неповторна. Прах невідомого солдата, перенесений до Варшави, був обраний шляхом жеребкування та супроводжувався низкою церемоній. Сама могила, в якій перепоховали невідомого воїна, розташована не на алеї чи на площі, а в колонаді Саксонського палацу, точніше – в основі трьох середніх аркад колонади. Надгробок містить текст: «Тут лежить польський вояк, полеглий за Вітчизну». В голові поховання – чаша вічного вогню. З усіх сторін колони обрамлені 18 щитами, на яких викарбувані найвідоміші битви Війська Польського. Покладання квітів до могили невідомого солдата є невід’ємною частиною дипломатичного протоколу. Всі іноземні делегації, які відвідують Польщу, обов’язково відвідують і це сакральне для поляків місце.

Франція

Усипальниця видатних французів розташована у Парижі, у Соборі Святої Женев’єви. Збудована у XVIII ст., помпезна пам’ятка класицизму кілька разів змінювала своє призначення. Так, в ранні часи свого існування слугувала місцем вічного спочинку святих та королів. У часи Великої французької революції культова будівля була перетворена на громадське місце, позбавлене релігійного змісту. За часів правління Наполеона Пантеон знову став храмом, а імператор розпорядився ховати в крипті храму видатних воїнів та державних мужів. Після чергової революції 1830 року Пантеон уже вдруге перестає бути храмом і до сьогодні залишається місцем спочинку видатних французів – однією з головних туристичних принад французької столиці. Хоча центральними постатями пантеону стали видатні діячі революції: Вольтер, Руссо і Марат, тут були поховані і полководці періоду наполеонівських війн (Жан Лан та Лазар Карно), вчені (П'єр і Марія Кюрі, Жозеф-Луї Лагранж та Поль Ланжевен), письменники (Віктор Гюго та Еміль Золя), президент Французької республіки Саді Карно, винахідник шрифту для сліпих Луї Брайль. Французький пантеон, як і польський Вавель, продовжує функціонувати дотепер. Так у 2002 році до пантеону був перепохований Олександр Дюма-старший.

Пантеони, розміщені у храмових криптах, є досить поширеними як серед європейських, так і серед латиноамериканських держав. Наприклад, усипальницею видатних громадян Португалії, Парагваю, Венесуели та інших також стали римо-католицькі собори.

ОСНОВНІ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ОБ’ЄКТА

Враховуючи світовий досвід улаштування подібних об’єктів, функціональне призначення, а також культурно-історичний та туристичний потенціал загальна площа ділянки під Меморіал має бути від 2000 до 10000 квадратних метрів. Відповідно одночасно перебувати на території Меморіалу має від 500 до 4000 осіб залежно від типу заходів, а також має бути інженерна можливість для прокладення комунікацій для трансляції подій з Меморіалу на спеціально облаштованих екранах, встановлених на території прилеглих площ, майданів та пішохідних зон. Загальний відсоток зелених насаджень на території меморіалу та поряд із ним має складати 30%, а споруди та декоративні елементи займати від 1 до 15% площі території. Режим роботи Меморіалу – цілодобовий із можливими обмеженнями відвідування для проведення державних та інших офіційних заходів. До Меморіалу мають підходити щонайменше три пішохідні дороги, а також вести щонайменше один під’їзд із зоною для паркування спецтранспорту (чергові карети швидкої допомоги, пожежні та поліцейські автомобілі) та щонайменше 10 легкових автомобілів. Не далі, ніж в 500 метрах, від Меморіалу мають бути наявні санкціоновані місця для паркування сумарно не менше ніж для 100 автомобілів. Залежно від містобудівних та інших обмежень конкретно обраної ділянки, ансамбль Меморіалу можуть складати сукупність пам’ятників стаціонарних малих архітектурних форм (монументи, пам’ятні знаки, скульптурно-архітектурні композиції, монументально-декоративні композиції, ротонди, альтанки, колонади, подіуми, павільйони, крипти, склепи, меморіальні каплиці тощо) або будівель чи капітальних споруд.

Доцільно, щоб територія Меморіалу містила комплекс культових та меморіальних об’єктів, серед яких: а) каплиця, ротонда або колонада, де головною святинею буде один з державних прапорів, який супроводжував військових у боях; б) почесні поховання; в) площа для урочистих церемоній, розміри якої повинні забезпечувати можливість розміщення достатньої кількості осіб, що братимуть участь у церемоніях і заходах; г) скульптурна група, що розкриває тяглість боротьби за незалежність України. Основу Меморіалу мають становити строгі, лаконічні та сучасні об’ємно-просторові та архітектурні рішення, що не передбачатимуть масштабного капітального будівництва в історичному центрі столиці.

ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТВОРЕННЯ МЕМОРІАЛУ УКРАЇНСЬКИХ ГЕРОЇВ

Джерелами фінансування забезпечення створення Меморіалу українських героїв будуть кошти з державного та з інших не заборонених законодавством джерел.

Фінансове забезпечення створення Меморіалу українських героїв здійснюватиметься також із застосуванням можливостей фінансової та технічної допомоги, яку надають Україні міжнародні фінансові установи, міжнародні організації та іноземні держави. Технічна допомога може бути залучена як експертна допомога, необхідні матеріальні ресурси або кошти, виділені на цільові потреби.

Обсяг видатків, необхідних для забезпечення створення Меморіалу українських героїв, визначатиметься з урахуванням можливостей державного бюджету під час формування його показників.

СПРОБИ СТВОРЕННЯ МЕМОРІАЛУ УКРАЇНСЬКИХ ГЕРОЇВ В УКРАЇНІ: НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА

Історія української державності знає кілька спроб створення власних національних пантеонів, але з різних причин (війни, навали, окупації) ці проєкти так і не були реалізовані. Сьогодні це питання вкотре реактуалізоване – нашою Революцією та війною за непорушність кордонів. Питання будівництва пантеону та перенесення до нього праху видатних українських діячів, могили яких знаходяться в інших державах, підіймалося громадськістю вже з перших років відновлення української державності.

У 2005 році Указом Президента України від 23.09.2005 № 1333 «Про створення меморіального історико-архітектурного комплексу «Алея видатних діячів України» передбачалися затвердження та реалізація плану заходів щодо створення та функціонування меморіального комплексу у місті Києві. 24 грудня 2005 р. видано розпорядження Кабінету Міністрів України №564 «Про затвердження плану заходів щодо створення меморіального історико-архітектурного комплексу «Алея видатних діячів України». Вже у 2008 році Указом Президента України №157 «Про невідкладні заходи щодо розвитку міста Києва» передбачалось спорудження у місті Києві Меморіалу пам'яті борців за незалежність України.

Проте до цього часу ні «Алея видатних діячів України», ні Меморіал пам'яті борців за незалежність України не були створені. Постановою Верховної Ради України від 13.01.2015 № № 97-VIII «Про увіковічення пам’яті Героїв України, які віддали своє життя за свободу і незалежність України» передбачено створення у центральній частині столиці України місті-герої Києві Українського національного пантеону (Меморіального комплексу) та рекомендовано Кабінету Міністрів України розглянути питання щодо створення у місті Києві відповідного Меморіального комплексу.

Президентом України Петром Порошенком видано Указ від 26.08.2015 № 508 «Про заходи щодо створення меморіалу українських героїв», яким доручається Кабінету Міністрів України розроблення та затвердження конкретних заходів зі створення у столиці України – місті Києві Меморіалу українських героїв. Верховною Радою України ухвалено постанову від 25.11.2015 № 831-VІІІ «Про відзначення 125-річчя від дня народження Євгена Олексійовича Коновальця (16 червня 2016 року)», якою у тому числі передбачено проведення перепоховання останків лідера Організації українських націоналістів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 січня 2021 р. № 37 затверджено План заходів з увічнення пам’яті захисників України на період до 2025 року. Підпунктом 11 пункту 3 цього плану заходів передбачено здійснення заходів зі створення Українського національного пантеону в м. Києві.

Президентом України Володимиром Зеленським видано Указ від 24.08.2021 №423/2021 «Про День Української Державності», яким встановлено відзначення Дня Української Державності щорічно 28 липня [у звʼязку з реформою церковного календаря дату перенесено на 15 липня – ред.]. Виходячи з зазначених вище нормативно-правових актів щодо створення Меморіалу українських героїв, а також Українського національного пантеону в м. Києві, оптимальним є створення Меморіалу українських героїв як Українського національного пантеону.

ІНФОРМАЦІЯ ПРО РОЗРОБКУ КОНЦЕПЦІЇ

Запропонований документ базується на матеріалах серії зустрічей та робочих дискусій із громадськими активістами, діячами культури та відповідними посадовцями та фахівцями, які спеціалізуються на дослідженні історії України ХХ ст. та історії українського війська. У роботі над створенням Проєкту Концепції у 2016–2018 рр. брали участь Володимир В’ятрович, Голова Українського інституту національної пам’яті у 2014–2019 роках; Віталій Гайдукевич, телеведучий, координатор волонтерської групи «Нове Військо»; Кирило Галушко, історик, соціолог, публіцист, керівник видавничого проєкту «Історія українського війська»; Вахтанг Кіпіані, історик, журналіст, ведучий програми «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» та головний редактор інтернет-порталу «Історична правда»; Андрій Когут, директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України; Степан Кубів, народний депутат України, голова добровільного культурно-просвітницького правозахисного благодійного товариства «Меморіал» імені Василя Стуса; Ігор Кулик, директор Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті у 2019–2024 роках; Ростислав Лужецький, художник, дизайнер і режисер; Юрій Макаров, журналіст, ведучий телеканалу «UA: Перший»; Сергій Махун, редактор відділу історії газети «Дзеркало тижня»; Іван Патриляк, декан історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Павло Подобєд, начальник відділу обліку та збереження місць пам’яті Українського інституту національної пам’яті; Тарас Рондзістий, президент міжнародної благодійної установи «Центр національного відродження»; Ольга Сало, дизайнерка, співробітниця Центру досліджень визвольного руху; Павло Солодько, учасник АТО, журналіст; Володимир Тиліщак, заступник голови Українського інституту національної пам’яті; Богдан Червак, перший заступник голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України; Святослав Шеремета, відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій; Юрій Юзич, співголова Національної скаутської організації України «Пласт» та ін.

Концептуальні засади напрацювань обговорювались під час відкритих дискусій та круглих столів: «Поховання видатних українців закордоном: проблеми і виклики» (круглий стіл в «Укрінформі», 02.06.2016) та «Навіщо Україні національний пантеон?» (дискусія на Форумі видавців, 17.09.2016).

Документ був доопрацьований протягом 2020 та 2022 років в рамках серії робочих зустрічей та двох засідань Організаційного комітету з підготовки та проведення заходів із створення меморіалу українських героїв з участю представників Міністерства культури та інформаційної політики України, зокрема Олександра Ткаченка, Міністерства у справах ветеранів України, Міністерства розвитку громад та територій України, Київської міської державної адміністрації, зокрема Олександра Свистунова, Міністерства фінансів України, Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності, зокрема Ігоря Пошивайла, Міністерства закордонних справ України, Українського інституту національної пам’яті, зокрема Антона Дробовича, Володимира Тиліщака та Павла Подобєда, та під головуванням Віце-прем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольги Стефанішиної та Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля.