Меморіалізація

Інститут бачить два важливих напрямки роботи, що пов’язані з місцями пам’яті: віднайдення забутих та створення нових місць пам’яті Українського народу.

До забутих місць пам’яті можна віднести знищені та сплюндровані могили борців за незалежність України, необліковані захоронення жертв війни, політичних репресій та Голодомору; зруйновані в роки окупацій пам’ятники та пам’ятні знаки на честь українських героїв.

Створення нових місць пам’яті передбачає вшанування сучасних захисників України та видатних українців, і увічнення героїв минулого, пам’ять про яких знищувалась. Процесом створення нових місць пам’яті можна назвати: появу одиноких могил, секторів військових поховань, меморіальних кладовищ, спорудження пам’ятників, пам’ятних знаків.

Весь перерахований комплекс дій ми називаємо меморіалізацією.

Три рівні меморіалізації

Місця пам’яті – це не лише матеріальні пам’ятки, що нагадують про певні історичні події. Кожне місце пам’яті виконує функцію консолідації українського народу довкола героїчних або трагічних сторінок історії України. Такі місця можуть мати локальне або загальнонаціональне значення.

Отже, місця пам’яті – це матеріальні маркери української ідентичності, що покликані виконувати функцію консолідації Українського народу довкола важливих подій та постатей вітчизняної історії.

Інститут пропонує трирівневу модель функціонування місць пам’яті:

1. Український національний пантеон.

2. Національний військовий меморіальний комплекс.

3. Сектори військових поховань, окремі могили, пам’ятники та пам’ятні знаки.