Розмежувати ідеологічні кліше та комеморацію: УІНП провів експертний круглий стіл «Як нам пам’ятати війну в Афганістані»
28 листопада 2025 року в Національному військово-історичному музеї України відбувся експертний круглий стіл «Як нам пам’ятати війну в Афганістані», який був присвячений сучасній політиці пам’яті стосовно війни в Афганістані (1979-1989 рр.).
Ініціював цю експертну розмову напередодні 45-ї річниці початку тієї війни Український інститут національної пам'яті (УІНП). Адже згідно загальнонаціонального репрезентативного опитування, проведеного дослідницькою організацією «Оперативна соціологія» на замовлення УІНП, лише 7,3 % опитаних вважають війну СРСР в Афганістані - інтернаціональним обовʼязком, натомість 74, 2 % - імперською війною, яку вів комуністичний режим.
Участь в круглому столі взяли науковці і представники профільних музейних закладів, представники Українського інституту національної пам'яті, Міністерства оборони та Збройних сил, а також громадські діячі та ветерани війни в Афганістані.
Захід супроводжувався бурхливими емоційними дискусіями, особливо з боку представників ветеранських «афганських» організацій адже для багатьох з них події Афганської війни є живою пам’яттю, незагоєною травмуючою подією, що визначила їх подальшу життєву долю. Кожну таку подію ветеранська спільнота надзвичайно критично оцінює з точки зору дискурсу можливих позбавлень ветеранського пільгового статусу, кардинальної зміни парадигми вшанувань живих та пам’яті про полеглих учасників тієї війни. Ветерани війни в Афганістані наразі активно долучаються до лав Сил Оборони, захищаючи українські терени від агресора. Водночас ветеранські «афганські» спільноти в Росії наразі стають окупантами українських земель, розповсюджуючи криваву ідеологію «руского міра».
Відтак, однією з найвагоміших думок, що була озвучена на цьому столі було те, що варто відмовитися від ідеологічного кліше «інтернаціональний борг» у всіх меморіальних подіях, що пов’язані з Афганською війною та участі радянських військовиків у ній. Це словосполучення стало невід’ємною складовою усіх поточних афганських меморіальних заходів і воно, по суті, виправдовує агресивну радянську політику, котра обґрунтовувала таким чином втручання у внутрішні справи іншої суверенної держави. Сьогодні таким же терміном виправдовується участь російських ветеранів-афганців та інших російських вояків у війні проти України.
Наступним логічним кроком, що випливає з попереднього міркування, має бути заміна написів на постаментах й монументах, присвячених Афганській війні (прибрання пасажів про «інтернаціоналізм»), із обов’язком збереженням самого меморіального об’єкта, як місця пам’яті загиблим у війні українцям. Це ж має стосуватися й відповідних топонімічних об’єктів, де замість безособових вулиць мають постати вулиці на честь конкретних воїнів, котрі віддали життя за політичні амбіції комуністичної імперії.
Учасники дискусії окремо наголосили про необхідність проведення нових наукових досліджень українською історичною академічною спільнотою, які б встановили точну кількість загиблих українців, точну кількість загиблих з афганського боку. Таке дослідження має бути проведене з використанням максимально широкої джерельної бази із залученням свідчень та матеріалів і з афганського боку.
Рубіжною думкою стала ідея, що необхідно чітко відокремлювати: політико-ідеологічну сутність війни в Афганістані, намагання Радянського Союзу контролювати ці терени з позиції власної геополітики – котру необхідно критично переосмислювати та пам’ять, вшанування, комеморацію та соціальну підтримку ветеранської спільноти учасників війни в Афганістані – що не піддається жодним змінам та буде обов’язково збережена в політиці пам’яті.
За результатами круглого столу також було домовлено про необхідність проведення такого роду заходів у майбутньому з метою налагодження конструктивного діалогу й проведення зваженої меморіальної політики.