У Києві відбувся лекторій присвячений Євгену Коновальцю

14 червня в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану в Києві відбувся історичний лекторій «Полковник Євген Коновалець – провідник борців за українську державу». На заході в онлайн та офлайн форматі відбулись тематичні лекції та обговорення, які були присвячені українському державному, військовому та політичному діячеві полковнику Євгену Коновальцю.

Під час лекторію учасники обговорили роль полковника Армії УНР Євгена Коновальця, який народився цього дня 132 роки тому. Саме він був творцем та командиром військової формації Січових Стрільців, яка пройшла еволюцію від куреня, полка, окремого загону, корпусу, групи, яка вважалась однієї з найбоєздатніших частин армії Української Народної Республіки та відіграла вирішальну роль в критичних ситуаціях у ході боротьби за Київ та інших військових операціях.

«Він був потужним кризовим менеджером та ключовою постаттю першої половини XX ст., яка зуміла увійти та репрезентувати себе під час революції, організувати навколо себе людей для боротьби під час національно-визвольної війни. Він пробував долучатись до політичних ініціатив, які об’єднали УНР та ЗНР, щоб вони стали єдиною силою. Менеджерський феномен Коновальця був також і економічний: він мав надзвичайне вміння правильно використовувати гроші організації. Все це дозволило проводу під керівництвом Євгена Коновальця створити  єдиний потужний об'єднаний націоналістичний рух, що був реалізований у 1929 році під назвою Організація українських націоналістів», – відзначив  під час своєї лекції кандидат історичних наук, доцент Національного університету «Львівська політехніка», автор книг «Січові Стрільці: Створення, військово-політична діяльність та збройна боротьба Січових Стрільців у 1917-1919 рр.», «Євген Коновалець» Іван Хома.

Також учасники обговорили організаційні таланти та військовий досвід Євгена Коновальця. Саме завдяки цим якостям він зумів створити структури Українська військова організація та Об’єднання українських націоналістів, які стали осередками боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу.

«Коновалець мав спеціальний хист. Коли він був у концтаборах в Росії, він домігся право вільно пересуватись по табору. Як не дивно, саме там він познайомився зі своїм майбутнім заступником – Андрієм Мельником. Вже тоді було зрозуміло, що людина не проста і щось хоче та може. Мав політичний нюх, відчуття», – поділився завідувач відділу Національного музею історії України, куратор виставки «Щиро Ваш. Є. Коновалець» Олександр Кучерук. Історик розповів про розробку радянської спецоперації, спрямованої для вбивства Євгена Коновальця.

Пресофіцер 112-ої бригади сил ТрО Збройних сил України Андрій Ковальов розповів, що Євген Коновалець був тією визначною особистості в історії України, чиє ім’я стало символом визвольної боротьби українців:

«Він спочатку не був лідером полку Українських січових стрільців, який формувався у Києві, але Коновалець мав безперечний авторитет і він вмів завойовувати цей авторитет. Він стає лідером, якого не нав'язали, а обрала військова формація. У Києві він живе під документами Іван Блавацький. Євгену довелось підробити паспорт, щоб його взяли в армію».

Зокрема на заході присутні проглянули частину відеопроєкту, «Видатні командири армії УНР» про Євгена Коновальця. Куратор проєкту є співробітник Українського інституту національної пам’яті Роман Кулик, який нині на воює.

Модерував подію головний спеціаліст відділу аналізу тоталітарних режимів Українського інституту національної пам'яті Іван Стичинський.

Повний запис лекторію можна переглянути на ютуб-каналі Українського інституту національної пам’яті.

Довідково

14 червня 1891 – у селі Зашкові біля Львова народився Євген Михайлович Коновалець, творець і командир найбоєздатнішої військової частини Армії УНР – корпусу Січових стрільців, засновник Української військової організації, голова Організації українських націоналістів, один із борців за незалежність України в XX ст.

З початком Першої світової війни мобілізований офіцером до австро-угорської армії. Під час боїв за Маківку влітку 1915-го потрапив до російського полону.

Повернувся за два роки. Став одним з організаторів формації Січових стрільців, основу яких склали галичани та буковинці. В 1918-1919 роках командував дивізією, корпусом і групою Січових стрільців під час боїв з більшовиками та денікінцями.

Наприкінці 1918-го відмовився стати шостим членом Директорії УНР, а пізніше – її диктатором.

Після поразки Української революції 1917-1921 років не втратив віру в справу, якій присвятив усе своє життя. Хоча чудово розумів: попереду праці щонайменше на покоління. Для боротьби з окупантами з колишніх офіцерів УНР та Галицької армії сформував підпільну Українську військову організацію.

1929-го став першим головою ОУН, яка мала на меті відродження державної незалежності України. Йому вдалося об’єднати представників різних організацій і різних поколінь. В ОУН влилися як колишні ветерани армії, так і молодь.

Налагодив зв’язки з урядовими колами та спецслужбами Литви, Німеччини, Іспанії, Франції, Англії та Японії.

Загинув 23 травня 1938-го у Роттердамі (Нідерланди) від руки радянського агента Павла Судоплатова.