У Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту голова УІНП закликав поміркувати про стандарти меморіалізації трагедії

27 січня міжнародна спільнота вшановує пам’ять жертв Голокосту. У роки Другої світової війни жертвами нацистської політики, спрямованої на винищення народів та груп, які нацисти вважали неповноцінними, стали 6 мільйонів євреїв. З них 1,5 мільйона були з території сучасної України.

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту запровадила Генеральна асамблея ООН Резолюцією № 60/7 від 1 листопада 2005 року. “Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…" – зазначається в документі. Україна приєдналася до відзначення Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту у 2012 році. Дату 27 січня обрали невипадково. Саме цього дня у 1945 році війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау.

27 січня в Україні проходить щорічний круглий стіл «Українське суспільство і пам'ять про Голокост: наукові та освітні аспекти». Його організовують Український центр вивчення історії Голокосту та Goethe-Institut в Україні. Цього року у зв’язку з обмеженнями через пандемію COVID-19 захід проходить у форматі онлайн-марафону з трансляцією у Facebook та YouTube.

“Гаряче вітаю обрану символічну тему круглого столу – біографії та долі людей. Я переконаний, що краще, ніж через долі та біографії окремих людей, неможливо увійти у проблематику Голокосту. Коли вивчаєш долю окремої людини, відбувається максимальна емпатія, співпереживання, співвживання у контекст”, – зазначив у вітальному слові учасникам круглого столу голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович. Він також закликав учасників звернути увагу на виклики збереженню пам’яті про Голокост, пов’язані з цифровою епохою, яка ускладнює “поважливу меморіалізацію” та містить ризик перетворити збереження пам’яті в атракцію.

“Ми входимо в рік, в якому згадуємо події 1941 року, 80-річчя з часу найбільших трагедій “Голокосту від куль” на території України. Це такі місця, як у Рівному – урочище Сосонки, у Києві – Бабин Яр, у Харкові – Дробицький яр та багато інших по всій Україні. Ми повинні цього року не лише згадати їх, а й серйозно поміркувати про стандарти меморіалізації, доцільність створення організацій на кшталт всеукраїнської асоціації пам’яті про Голокост, які могли б відповісти на сучасні виклики щодо належного вшанування пам’яті про трагедію, – зауважив Антон Дробович. – Адже пам’ять про наших співвітчизників різних національностей, які загинули від рук нацистських окупантів та їхніх поплічників – це не тільки питання історичне, це питання відновлення в гідності людей, які зазнали переслідування, це питання гідності нас із вами, тому що наша чутливість до людської гідності в минулому є мірилом гідності нашої”.

Наприкінці минулого року Український інститут національної пам’яті у співпраці з Національним історико-меморіальним заповідником “Бабин Яр” та Посольством Ізраїлю в Україні встановив у Бабиному Яру інформаційно-навігаційні стенди івритом, українською, англійською мовами. Стенди містять мапу території заповідника із позначеними на ній пам'ятниками та пам'ятними знаками і розповідають про трагедію Бабиного Яру, заповідник та Музей жертв Бабиного Яру, що буде створений у будівлі колишньої контори єврейського кладовища на вул. Іллєнка, 44.

Нагадаємо, що Бабин Яр у Києві є одним із символів “Голокосту від куль”. У цьому урочищі лише 29-30 вересня 1941 року нацисти розстріляли понад 33 771 єврея. Загальна кількість загиблих у Бабиному Яру з 1941 по 1943 рік, за різними оцінками, становить від 70 000  до  100 000 людей.

Як можна долучитися до збереження пам’яті про Голокост

Наприклад, взявши участь у проєкті “Українці-рятівники. Марафон історій”, який реалізовують Національний музей історії України у Другій світовій війні та Український інститут вивчення Голокосту “Ткума” за сприяння Українського інституту національної пам’яті. Його мета – зібрати на одному електронному ресурсі “Банк портретів” інформацію, фото, документи, відео про людей, які під час Другої світової війни рятували євреїв, ромів та інших жертв нацизму.  Ресурс уже працює та постійно оновлюється, інформація публікується українською та англійською мовами. Щоб долучитися до проєкту, потрібно:

• Зареєструватися на сайті портрети.com.ua, ознайомитися з темами та обрати героя.
• Законтактувати з командою проєкту, яка допоможе підготувати біографічний матеріал, зробити його переклад, підкаже, де знайти необхідну інформацію, навчить, як робити відеозапис спогадів.
• Після завершення дослідження новий персонаж з’явиться в “Банку портретів”.

Також Міжнародний центр документації переслідувань нацистів “Архіви Арользена” закликає людей з усього світу приєднуватися до ініціативи #everynamecounts, покликаної створити цифровий монумент жертвам нацизму з оцифрованих архівних документів. Йдеться про створення найбільш вичерпного онлайн-архіву про переслідування з боку нацистів. У рамках ініціативи Центр “Архіви Арользена” відкриває для оцифровування близько 600 000 документів різних концтаборів, які є частиною програми ЮНЕСКО “Пам’ять світу”. Детальніше можна дізнатися за посиланням.

У Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту по всьому світу триває флешмоб #WeRemember. Люди фотографуються з цими словами та викладають світлини у соцмережі, щоб нагадати, що ані Голокост як один із найбільших злочинів проти людяності, ані його жертви не забуті.

Перше фото – з унікального “Альбому Аушвіца”. На ньому зафіксований момент прибуття до табору смерті євреїв із Закарпаття у травні-червні 1944 року. Жінки та діти стоять на таборовій залізничній платформі. Саме тут відбувався розподіл прибулих. Літні люди, діти, немічні практично відразу потрапляли до газових камер. Решту відправляли на примусові роботи. Джерело: Меморіальний комплекс історії Голокосту “Яд Вашем”

Фото стендів: Ігор Кромф