УІНП та Комітет ВРУ з питань гуманітарної політики розпочали серію круглих столів про меморіалізацію війни

У суспільстві є великий запит на вшанування памʼяті про героїв, жертв і події російсько-української війни вже зараз, а не по її завершенню. Такі проєкти втілюються державою і громадянами. Водночас у процесі меморіалізації війни виникають різнопланові виклики.

Тому Український інститут національної пам’яті та Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики провели  круглий стіл «Меморіалізація російсько-української війни: виклики та завдання».

Подія відбулась 28 березня в інформаційній агенції «Укрінформ». Коло питань круглого столу було визначене нагальними проблемами у сфері збереження пам’яті про війну:

• меморіалізація російсько-української війни зараз: проблеми і виклики,
• співпраця держави, науковців та громадян у процесах меморіалізації,
• державна та стихійна (народна) меморіалізації,
• військові кладовища,
• монументальне мистецтво, простір та меморіалізація,
• формування державної стратегії меморіалізації російсько-української війни.

В обговоренні взяли участь представники державної влади, громадського сектора, військові, науковці.

У вступній промові виконувач обовʼязків міністра культури України Ростислав Карандєєв зазначив, що першочерговим завданням є забезпечити документацію війни та сформувати системний підхід до меморіалізації.

Голова УІНП Антон Дробович наголосив, що йдеться не лише про збереження пам’яті, а й про безпеку:

«Меморіалізація для нас – не просто один із кластерів культури, це складова боротьби у цій війні. Це запорука зміцнення стійкості нашої спільноти». 

Також одна з головних тез очільника УІНП полягала в тому, що комеморативні практики після Першої та Другої світових воєн не призвели до бажаного результату – запобігання конфліктів у майбутньому. Тому в Україні зараз відбувається пошук нової мови пам’ятання, що може вплинути на те, якими будуть меморіальні практики у майбутньому у світі.

Декан факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки, дослідник публічної історії Антон Лягуша зазначив: «Тема меморіалізації цієї війни буде головною протягом найближчих десятиліть і буде використовуватися та інструменталізуватися  як спосіб отримання політичної влади, спосіб розділення чи обʼєднання суспільства». Він також наголосив, що культура не може бути другорядною: «Це першочергова річ, яка просякує нашу повсякденність, наші щоденні вибори, способи поведінки, боротьбу. Є очевидною проблема недостатнього фінансування, неявності, схематичності цієї культури».

Учасники й учасниці від депутатського корпусу звертали увагу на різнопланові проблеми у меморіалізації війни.

Зокрема, народний депутат України Володимир В’ятрович продовжив думку про системний підхід до меморіалізації.  Зазначив, що потрібно напрацювати словник та календар війни. За його словами, використання усталених у радянський час фраз «вітчизняна війна», «місто-герой» є невдалим. Також Вʼятрович зауважив, що потрібно системно збирати інформацію про загиблих та визначити, яким чином маркувати місця бойових дій. Він звернув увагу, що можливості топонімії як інструмента для вшанування памʼяті – обмежені. Тому слід думати про інші способи, зокрема про потенціал музеїв як інструментів памʼятання.

Серед нагальних питань, які підняли під час круглого столу, було встановлення памʼятної дати на честь тих, хто загинув у полоні та цивільних жертв війни. У відповідь на дискусію щодо підходів до формування нових памʼятних дат військовий історик Василь Павлов зазначив, що одним з рішень може бути система локальних памʼятних днів, вбудована у систему ритуалів із використанням простору Національного військового меморіального кладовища. Окремо Павлов наголосив, що українське суспільство не обізнане у  перебігу та фактах війни за винятком «розпіарених моментів». Щоб виправити ситуацію, на його думку, потрібно публікувати фахові видання на цю тему.

Учасники часто підіймали тему стихійної меморіалізації війни. З цього приводу Антон Дробович зазначив: «Ми бачимо меморіальні проєкти різної якості. Ми не можемо заборонити громадам їх утілювати, бо це було б наслідуванням радянщини. Але держава має реалізувати декілька ключових проєктів і показати приклад».

Також учасники наголошували на необхідності поширювати, зокрема серед місцевої влади, інформацію про чинні систему оповіщення про загибель військових та військово-поховальний ритуал і методичні рекомендації УІНП з меморіалізації.

З питаннями пам’яті про нинішню війну перегукуються й ті, які пов’язані з війнами минулого, – зокрема трансформація Національного музею історії України у Другій світовій війні, що нині активно обговорюється у фахових та дотичних колах.

Інтенсивність дискусії та охоплене коло питань показали, що виклики меморіалізації війни потребують серії обговорень з участю влади, фахівців і громадських активістів у цій сфері. Тож такі обговорення буде продовжено. Про наступний захід повідомимо додатково.