«Як трагедія Голодомору резонує в сучасній війні»: науковці обговорили історію, пам’ять та виклики сьогодення
19 листопада, до 91-х роковин Голодомору, відбулась панельна дискусія «Студії Голодомору: теорія, історія, пам'ять» за участі провідних українських науковців, фахівці у темі меморіалізації, а також громадських діячів.
Захід був організований провідними установами у сфері вивчення та меморіалізації Голодомору 1932-33 років: Українським науково-дослідним та освітнім центром вивчення Голодомору (HREC in Ukraine), Українським інститутом національної пам’яті, Інститутом історії України Національною академією наук України, Національним музеєм Голодомору-геноциду.
Провідна наукова співробітниця Інституту історії України НАН України, директорка Українського науково-дослідного та освітнього центру вивчення Голодомору (HREC in Ukraine), докторка історичних наук Людмила Гриневич зауважила, що ще до недавніх пір говорити про Голодомор у імперсько-колоніальні перспективі в світовому академічному товаристві було важко, тому що така оптика зустрічалась психологічний спортив серед академічних дослідників. Однак протягом останніх років HREC in Ukraine та Канадського іституту українських студій вдалось провести дві наукові конференції на цю тему в Торонто та Києві, а також видати випуск наукового журналу InWest присвяченого дані проблематиці, а також окреме монографічне видання та внески у шкільні програми з історії, після попередніх дискусій з науковцями та погоджень з боку Міністерства освіти та науки, розгляду СРСР, як держави, що поєднувала імперські та комуністичні тоталітарні практики управління.
«Я це озвучила, щоб підкреслити лише один, але дуже вагомий, на мою думку, результат розвитку відносно молодої академічної дисципліни - студії Голодомору. Цей вагомий результат дослідницької праці дозволив нам на теперішній день фактично концептуально переформатувати подальше дослідження історії Голодомору», - зауважила Гриневич.
Завідувачка відділу Інституту історії України Національної академії наук України, член-кореспондентка НАНУ, докторка історичних наук Лариса Якубова у своїй промові зауважила, що в умовах війни з Росією явище Голодомору, який пережили українці в 1930-х роках минулого століття і який влаштували росіяни, набуває особливого значення, адже тоталітаризм на українських теренах постав саме під час Голодомору, і цю суспільно-політичну модель впроваджували саме росіяни.
«Український тоталітарний консенсус стався саме під час Голодомору. Саме в цей час народилася масова тоталітарна людина юрби. Наше тоталітарне кодування відбулося на травмі людомору. Тобто люди погодилися стати соціальною худобою, як плата за виживання. Тоді як росіяни відіграли суттєву роль у запровадженні й спусканні з Кремля масових політик колективізації, індустріалізації та мілітарної мобілізації. Не тому, що вони вмирали від голоду цілими сім’ями і їх довели до такого стану, що вони їли власних дітей, а тому, що вони це робили добровільно, як кати українців та усіх інших етнічних груп, які жили на території Української РСР», - наголосила Якубова.
Своєю чергою заступник директора Інституту демографії та проблем якості життя Національної академії наук України, член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук Олександр Гладун розповів про те, як рахувались і які втрати людських життів приніс Україні Голодомор.
«Наш інститут багато проводив таких досліджень, але варто наголосити на двох результатах, які в цілому збігаються. Перші - це результати досліджень Рудницького які були отримані в 2009 році. Того року Верховна Рада України прийняла постанову, що Голодомор - це геноцид українського народу. СБУ проводила слідство і тому звернулась до нашого інституту з проханням оцінити демографічні втрати. Рудницький займався цим питанням і визначив 3,9 млн людей», – розповів Гладун.
За словами Гладуна, пізніше, з ініціативи Олега Воловини відбулись значно ретельніші дослідження Голодомору, зокрема зібрано більше архівних матеріалів, досліджено зміни статево-вікової структури населення, однак результат лише підтвердив попереднє дослідження Рудницького про кількість втрат в межах 3,9 млн людей.
Генеральна директорка Національного музею Голодомору-геноциду Леся Гасиджак зауважила, що попри повномасштабне вторгнення, кількість відвідувачів до музею зросла, адже в умовах російсько-української війни багато людей здійснили переоцінку Голодомору, вбачаючи серед причин початку цієї війни, те, що росіяни не покаялись за здійснення геноциду щодо українців.
«Цей причинно-наслідковий зв'язок з сьогоднішніми подіями став тим, через що люди йдуть до музею. Нас часто відвідують внутрішньо переміщені особи, які говорять що вони раніше в музеї ніколи не були. Дехто з відвідувачів, особливо ті які вирвалися з окупованих населених пунктів після екскурсії, говорять, що сьогодні дуже багато всього схожого є на окупованих територіях. У людей за проукраїнську позицію забирають житло, карають іншими способами, там багато-багато всього іншого. Звісно не можна говорити, що сьогодні є повторення того механізму злочину який був вчинений у 1932-33 роках, але геноцидна політика, геноцидні дії які росіяни вчиняють на окупованих територіях вони мають схожі спільні риси», – відзначила Гасиджак.
Доцент Львівського національного університету імені Івана Франка, автор монографії «Велика брехня. Методи, наративи та динаміка заперечення Голодомору» Андрій Козицький своєю чергою підкреслив, що штучний голод 1932-33 років та нинішня збройна агресія Росії проти України мають однакову мету – знищення української ідентичності.
«Ми зараз бачимо приблизно ті ж методи заперечення сучасного етапу російської агресії та її злочинів проти України, які використовувалися свого часу комуністичним режимом щодо Голодомору. Йдеться як про пряме заперечення, так і про спробу втопити якусь подію у цілому вирі фальшивих версій, аби створити своєрідний «білий шум», який має викликати в людини уявлення про принципову невпізнаваність цієї події. Так, дуже популярним російським мемом є фраза «всієї правди ми так ніколи й не дізнаємося». Це, звісно, не відповідає дійсності, бо в історії переважна більшість подій чітко й фактологічно заперечити неможливо», – зазначив Козицький.
Він вважає, що проводячи паралель між Голодомором і сучасною агресивною війною Росії проти України, слід домагатися, щоб у демократичному світі прирівняли ідеології нацизму й комунізму.
Увесь відеозапис панельної дискусії можна переглянути нижче.
Перша частина панелі
Друга частина панелі