6 вересня виповнилося 100 років з дня народження відомого історика й археолога, дисидента, дослідника історії Давнього Києва, педагога і громадського діяча Михайла Брайчевського. До цієї дати Український інститут національної пам’яті презентував новий історичний ролик із циклу «Люди епохи».
У другій половині 1960-х років в самвидаві поширювалися дві праці, які мали ефект бомби, бо демонстрували колоніальну політику Радянського союзу. Це «Інтернаціоналізм чи русифікація?» Івана Дзюби та «Приєднання чи возз’єднання?» Михайла Брайчевського. Перша переконливо доводила знищення української мови на догоду московському центру, друга – знищення української історії з тією ж метою. Обох авторів радянська система змусила замовкнути на певний час.
Брайчевському поставили ультиматум: покаянна заява чи відлучення від професії. Він вибрав друге і після Інституту історії та Інституту археології АН УРСР працював простим кочегаром, пишучи в стіл.
Він був яскравим представником покоління шістдесятників, щирим і безкомпромісним. Виводив хрещення Руси від Аскольда, а початки української держави – від антів. Читав лекції з історії в Клубі творчої молоді. Підписував листи, протестуючи проти арештів інтелігенції.
Він не лише досліджував українську історію, але і творив її з кінця 80-х, коли режим захитався: був учасником Установчого з’їзду Народного руху України, сприяв відродженню Києво-Могилянської Академії та відбудові Михайлівського Золотоверхого та Успенського соборів, зберіг Поділ.
Його спадок і досі допомагає боротися з російськими історичними міфами.
Режисер – Діана Горда.
У ролику використані матеріали із архівів Юрія Кухарчука, історична хроніка. Дякуємо Леоніду Фінбергу та видавництву «Дух і літера» за сприяння у зйомках цього ролика.
Завантажити ролик у високій якості (з українськими та англійськими титрами) можна за посиланням.