УІНП провів дискусію, присвячену десятій річниці ухвалення декомунізаційних законів

Український інститут національної пам'яті організував публічну дискусію, присвячену десятій річниці ухвалення декомунізаційних законів. Захід відбувся в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану. 

Участь у заході взяли колишні очільники УІНП Володимир В’ятрович і Антон Дробович, колишній радник голови УІНП та історик Олександр Зінченко, очільник Галузевого державного архіву СБУ Андрій Когут, народна депутатка Соломія Бобровська та співробітник УІНП Богдан Короленко. Захід модерувала Марія Тахтаулова, начальник Другого міжрегіонального територіального відділу Українського інституту національної пам'яті

9 квітня 2015 року Верховна Рада України ухвалила чотири закони, які згодом назвуть «декомунізаційними». Закони «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їхньої символіки», «Про правовий статус та вшанування пам'яті учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті», «Про вшанування перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945» і «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років». Саме вони задали діапазон декомунізаційної політики в Україні десять років тому. 

Історик і радник голови УІНП Олександр Зінченко згадує, що ухвалення законів мало велику протидію, зокрема був оприлюднений відкритий лист науковців проти цих законів, де стверджувалось, що ухвалення декомунізаційного законодавства може призвести до розколу українського народу. 

«Мене тоді найбільше дратувала от саме ця історія про те, що підписання законів ухвалених 9 квітня стане подарунком для тих, хто хоче посварити українців між собою», – зазначає колишній радник голови УІНП

Порівнюючи дані соціологічної групи Рейтинг, Олександр Зінченко зауважує, що за десять років зросла консолідація навколо ключових питань, як то ставлення до Сталіна, визнання Голодомору геноцидом чи ностальгія за СРСР. Згідно з динаміки опитувань, все більше й більше людей розірвали з радянським минулим і засуджують комуністичний режим.  

Народний депутат і колишній голова УІНП Володимир В’ятрович нагадав, що спротив декомунізації виявлявся не лише у відкритих листах, доходило й до фізичних погроз.

«Я вважаю, що це була одна з найуспішніших операцій підготовки до війни. Впевнений, що якщо би ми не пройшли ці процеси з 2014 року, то в 2022-му році війна розвивалась би по-іншому сюжету, я впевнений, що якраз оці процеси зміцнення національної ідентичності, які відбувалися, не тільки декомунізація, мова йде і про українську мову, і про українську церкву. Всі ті речі, які відбувалися в Україні після Євромайдану -– це той фактор якого не врахував Путін тоді в 2022 році», – переконаний В’ятрович. 

Водночас колишній голова УІНП Антон Дробович зауважує, що найбільш важливим в процесі декомунізації стало те, що був запущений великий суспільний діалог щодо дражливих історичних тем і питань. 

«В архітектурі цих законів закладена нова якість. Адже згідно з ними відправною точкою стала громада. Законом громада зобов'язується провести громадське слухання та обговорення. Ці закони виконують ключовий принцип європейської демократії – принцип субсидіарності, коли ті проблеми і питання, які можуть бути вирішені знизу – мають вирішуватись знизу. Я думаю що в контексті децентралізації це дуже комплементарні нормативно-правові акти. Вони відповідають не тільки духу європейського законодавства, а й загальній логіці децентралізації. Закони про декомунізацію дали можливість тим громадам, які відчувають свою спроможність - змінити свій символічний простір і почати цю дискусію. А ті громади, які з цим не впорались – піддавалися численному осуду та критиці. Ось це найбільший здобуток, який мені здається є в законах про декомунізацію, що стався загальнонаціональний діалог», – пояснив Дробович. 

Співробітник Відділу аналізу та оцінки тоталітарних режимів та імперської політики УІНП Богдан Короленко згадує, що робота над рекомендаціями Інституту щодо перейменування населених пунктів, органи місцевого самоврядування яких не подали пропозицій, тривала буквально і вдень, і вночі. За словами співробітника УІНП, у рамках декомунізації вдалося перейменувати більше 1 тисячі одиниць адміністративно-територіального устрою України, зокрема близько 1000 населених пунктів та 25 районів. Перейменуванню підлягають також дві області, але для цього потрібно вносити зміни до Конституції, що неможливо в умовах воєнного стану. 

«Перший перелік назв, як зараз пам’ятаю, був 741 населений пункт. Потім він зростав, зростав. Робота була дуже цікава, адже ми мали змогу змінити ось цю топонімічну мапу України. На жаль, не все вдалося, що хотілося, але все ж вдалося повернути не менше 300 історичних назв. Наприклад, назву села Студеники, яка сягає своїм корінням ще часів Русі», – розповів Короленко. 

Також він зауважив, що на окупованих територіях росіяни намагаються “відмотати” декомунізацію та повернути більшовицькі назви. 

«Ось лише один з багатьох прикладів. На Донеччині село Нікольське, окупанти переназвали “Володарское” – це на честь більшовицького комісара друку і пропаганди Володарського. Десь з комірчин комунальних господарств дістають пам’ятники Леніна. Окупанти дуже чітко показують, що має значення, як називаються вулиці і які на них стоять пам’ятники», – додав Короленко.

Повну версію заходу можна подивитись на ютуб-каналі Українського інституту національної пам’яті.