Військові поховання поза НВМК

На початку російсько-української війни Український інститут національної памʼяті розробив рекомендації щодо можливих способів вшанування памʼяті полеглих воїнів та облаштування військових поховань.

Перехід війни у повномасштабну фазу вивів повʼязані з цим завдання і потреби на інший, значно масштабніший рівень. Деякі комеморативні практики, що широко використовувалися і пропагувалися у перші роки війни, зараз переосмислюються. Проте ми залишаємо ці перші рекомендації у відкритому доступі.

Також методичні рекомендації для місцевих громад, розроблені наприкінці 2023 року, можна переглянути за посиланням.

Пропоновані принципи меморіалізації російсько-української війни – за посиланням.

Рекомендації для місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо заходів, пов’язаних із героїзацією осіб, які віддали життя за незалежність України, вшанування їх пам’яті, патріотичного виховання та консолідації Українського народу

Серед іншого такі заходи мають забезпечувати:

-     гідне пошанування пам’яті загиблих, демонстрацію поваги та шани до їх самопожертви від влади та суспільства;

-     уважне та дбайливе ставлення до родин загиблих;

-     широке інформування громадськості;

-     координацію різних ініціатив та заходів;

-     ефективний обмін інформацією, насамперед між органами влади місцевого самоврядування, громадськими та волонтерськими середовищами.

Створення секторів військових поховань

Питання компактного поховання загиблих воїнів є питанням надзвичайної ваги. У зв’язку з цим рекомендуємо органам місцевого самоврядування відповідно до ст. 23 Закону України «Про поховання та похоронну справу» відвести на місцевих кладовищах сектори військових поховань, де, за погодженням із сім’ями загиблих, здійснювати поховання.

Ділянки для секторів військових поховань рекомендується відводити на центральних або найбільш відвідуваних частинах кладовищ сіл, селищ, міст. У містах, де є кілька кладовищ, доцільно розглянути можливість створення сектору військових поховань на центральному кладовищі. Для визначення площі ділянки слід брати до уваги розмір населеного пункту.

Сектор військових поховань має передбачати:

а) окреслений від решти поховань доріжками або зеленими насадженнями (наприклад, живоплотом) периметр;

б) достатню відстань між похованнями, а також між похованнями і доріжками (живоплотом) – не менше 1 м;

в) місце для спорудження загального монумента загиблим воїнам і місце під встановлення щогли для державного прапора (ділянка площею не менше 10 м кв.);

г) нанесення місця розташування сектору військових поховань на загальний план території кладовища, розташований на вході до цвинтаря.

Слід взяти до уваги можливість проведення урочистих заходів на території сектору військових поховань: відвідування почесними делегаціями, проведення поминальних богослужінь, покладання квітів, несення почесної військової варти біля могил, проведення мітингів-реквієм тощо.

Увічнення пам’яті через встановлення пам’ятних знаків, монументів, відкриття меморіалів

У населених пунктах, звідки походять (або в яких тривалий час проживали) загиблі військовослужбовці, встановити пам’ятники або пам’ятні дошки, інші меморіальні знаки на їхню честь.

Розглянути можливість залучення до проектування і виготовлення пам’ятників, пам’ятних дощок і пам’ятних знаків відповідні факультети місцевих вищих навчальних закладів, в тому числі зарахування зазначеної студентської роботи як дипломної, що матиме велике виховне значення.

Розглянути можливість залучення як бюджетних коштів, так і благодійної допомоги для монтажу пам’ятника, пам’ятної дошки або пам’ятного знаку та облаштування прилеглої території.

Передбачати покладання квітів до пам’ятників, пам’ятних дошок та знаків з нагоди державних, до річниць з дня народження та загибелі воїна. 

Відображення імен загиблих у топонімах, назвах установ та організацій

У населених пунктах, звідки походять або в яких тривалий час проживали загиблі воїни, вжити заходів з увічнення імен загиблих у назвах площ, вулиць, провулків і скверів.

Насамперед варто звернути увагу на перейменування тих вулиць, які носять імена радянських діячів, причетних до організації та здійснення Голодомору і політичних репресій, боротьби з українським державотворенням.

Вивчити можливість присвоєння імені загиблого воїна навчальному закладу, закладу культури, спортивній установі тощо, пов’язаній з життєвим шляхом військовослужбовця.

Офіційні заходи, демонстрація ставлення з боку органів влади

Протокол офіційних заходів. Включити сектори військових поховань на кладовищах, інші місця поховань захисників України у російсько-українській війні, пам’ятники, пам’ятні дошки та знаки до переліку місць, де відбуваються офіційні заходи з нагоди Дня Незалежності, Дня Конституції, Дня Соборності, свята Покрови Пресвятої Богородиці (14 жовтня), інших свят та пам’ятних для держави і населеного пункту дат. Передбачати обов’язкове покладання квітів з участю керівників місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, запалення лампадок, хвилини мовчання.

Розглянути можливість відвідування секторів військових поховань до програм перебування офіційних делегацій з інших країн.

Почесний громадянин. Розглянути можливість присвоєння звання Почесного громадянина населеного пункту загиблим військовослужбовцям.

Портрети героїв. Щорічно, за тиждень до Дня Незалежності, Дня Конституції, Дня Соборності, встановлювати портрети (або стенди) загиблих учасників АТО у фойє органів місцевого самоврядування, державних адміністрацій, навчальних закладів та інших комунальних установ під гаслом «Вони загинули, щоб існувала Українська держава» або «Пам’ятай про тих, хто віддав все для України». Згортання експозиції (портретів) здійснювати за тиждень після відзначення згаданих державних свят.

Використання прикладу героїзму, патріотичне виховання молоді через заклади освіти та культури

Фотовиставки. Розробити нові та експонувати вже наявні фотовиставки про російсько-українську війну у навчальних закладах, закладах культури, приміщеннях державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Навчально-виховні плани. Включити до навчально-виховних планів навчальних закладів проведення окремих занять, присвячених сучасним Збройним силам, героїчним подвигам українських воїнів, збройній боротьбі за незалежність. Передбачити проведення тематичних заходів: відвідання музеїв, зустрічі з учасниками бойових дій, перегляд документальних фільмів тощо.

Шкільні експозиції. Створити шкільні експозиції, присвячені боротьбі з російською агресією, окрему увагу присвятити землякам, які в минулому виборювали незалежність України та загиблим на війні випускникам, а також випускникам, які дістали поранення або відзначились своїми бойовими подвигами та героїчними вчинками. Розглянути можливість розміщення в експозиції елементів військових одностроїв, спорядження, особистих речей бійців.

Музейні експозиції. Відобразити події збройної боротьби за територіальну цілісність і незалежність України в експозиціях військових та краєзнавчих музеїв. Створити постійні стенди, виставки, експозиції, у тому числі щодо участі у бойових діях представників району/області. Розглянути можливість розміщення в експозиції елементів військових одностроїв, спорядження, особистих речей бійців.

Конкурси. Ініціювати проведення спеціальних, або включати тематику боротьби за незалежність України під час російсько-української війни в наявні конкурси творчих робіт, соціальної реклами серед учнівської та студентської молоді, професійних колективів, населення.

Заходи в інформаційній сфері

Соціальна реклама. Вжити заходів щодо розміщення соціальної реклами (на рекламних конструкціях, аудіо- та відеоматеріалів) на підтримку армії, популяризації окремих героїчних вчинків та воєнних перемог. Сприяти громадським ініціативам у розміщенні відповідних банерів (на підтримку військовослужбовців) на адміністративних будівлях, приміщеннях комунальних установ та організацій.

Інформація на офіційних сайтах. Розміщувати та актуалізовувати інформацію про загиблих земляків на офіційних сайтах місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Некрологи. Рекомендувати комунальним засобам масової інформації приділяти особливу увагу висвітленню перебігу та окремим подіям війни, жертовності та героїзму українських воїнів; відданості волонтерів; сприяти підтримці бойового духу, зростанню рівня патріотизму.

У роковини загибелі військових розміщувати у друкованих комунальних ЗМІ некрологи, світлини загиблих.

Зразок створення та благоустрою сектору військових поховань на кладовищі Геологів у Херсоні:

Вигляд сектору військових поховань на кладовищі Геологів у Херсоні станом на 2016 рік:

Типовий надгробок на похованнях загиблих (померлих) учасників російсько-української війни

Значення типового надгробка для увічнення пам’яті загиблих військовослужбовців

Одним з надважливих завдань сьогодення є належне утримання місць поховань загиблих військовослужбовців, що віддзеркалює ставлення держави, суспільства до пам’яті про героїв. Важливим елементом такої пам’яті є військові кладовища або спеціально відведені на цивільних кладовищах ділянки – сектори військових поховань, що покликані виокремити могили військовослужбовців з-поміж цивільних поховань та підкреслити виключне значення військових в житті держави, в захисті державної незалежності і територіальної цілісності України. Сектор військових поховань, на відміну від звичайного комунального кладовища, є не лише місцем скорботи, але й місцем українського духу, місцем, яке відвідують і родичі загиблих військовослужбовців, і громадськість, зокрема молодь.

Тож зовнішній вигляд сектору військових поховань повинен бути мінімалістичним та лаконічним, але водночас усім своїм виглядом нагадувати відвідувачу, що той прийшов саме на могили героїв, які віддали життя в обороні України. Основним інструментом досягнення такої атмосфери є типовий надгробок, що є однаковим і для загиблого генерала, і для загиблого солдата. Такий підхід є поширеним в інших державах.

Закордонний та український досвід

На території Бельгії, Франції, Англії цвинтарі Першої світової війни мають рівні ряди білих плит, на яких викарбувані релігійний символ, ім’я, військове звання загиблого, емблема підрозділу, до якого він належав. Саме в Бельгії набули поширення сектори військових поховань (окрема військова ділянка на цивільному міському чи сільському кладовищі) як альтернатива армійським кладовищам. Типові надгробки мають однакову форму та розмір. Могили не мають надгробних плит – лише пам’ятники. Неодмінним центральним символом цвинтаря чи сектору є збірний пам’ятник (безособовий або присвячений загиблим землякам, могили яких розкидані по цілій країні або не збереглися зовсім) – монумент у вигляді масивного білого меча, опущеного вістрям в землю, руків’я якого символізує хрест.

У Німеччині військові поховання також відрізняються типовими пам’ятниками – найчастіше невеликими чотириконечними хрестами з темного каменю.

Польща докладає чималих зусиль, аби могили бійців Війська Польського або поляків-військовослужбовців інших армій були належним чином впорядковані та збережені. Найчастіше на польських могилах можна побачити католицькі хрести світлого кольору. Зустрічаються поховання і з надгробними плитами, і без них.

У Туреччині також існує власна і давня традиція типових військових надгробків: кам’яних стовпів або вертикальних плит-скрижалей. Під такими пам’ятниками ховають і сучасних бійців, загиблих вже у XXI столітті.

Україна також має власний досвід у впорядкуванні та збереженні військових поховань. Зокрема, йдеться про традиції, сформовані українським ветеранським середовищем в діаспорі. Використання українцями типових надгробків набуло поширення у першій половині XX ст. Яскравим прикладом подібної практики є сектор українських військових поховань на Янівському кладовищі Львова, де на могилах січових стрільців та воїнів Української галицької армії встановлено козацькі хрести із зображенням тризуба на верхньому рамені. Відомими секторами українських військових поховань є дві великі ділянки могил бійців Армії УНР на православному кладовищі Воля у Варшаві, де на могилах встановлені типові «петлюрівські хрести», на верхньому рамені яких також зображені тризуби. Практика використання типових надгробків поширена і серед українських військових поховань пізнішого періоду (після Другої світової війни). У такий спосіб українці прагнули підкреслити саме військовий характер поховань.

Узагальнення закордонного та українського досвіду свідчить про наступне. Практично на всіх кладовищах та секторах військових поховань відсутні поминальні столи, індивідуальні огорожі та інші елементи опорядження могил – ця особливість притаманна майже всім військовим цвинтарям та меморіалам і в християнських, і в мусульманських та юдейських державах.

Далеко не в кожній традиції існують надгробні плити; нечасто на армійських пам’ятниках можна зустріти й фотографії – вони цілком відсутні в турків, арабів, ізраїльтян, їх досить мало і серед європейських армійських поховань. Світлини загиблих воїнів якщо і розміщують – то у вигляді невеликого фото в овальному чи прямокутному медальйоні, що кріпиться на типовому надгробку або на надгробній плиті; однак світлини ніколи не гравіюються на самих пам’ятниках.

Мета і завдання

Метою розробки та запровадження типових надгробків на могилах загиблих (померлих) в ході російсько-української війни військовослужбовців є належне вшанування кожного загиблого бійця незалежно від його звання та посади.

Запровадження ідеї типового надгробка має ряд завдань:

1) засвідчити шану до похованого бійця не лише зі сторони родичів та найближчих друзів, але й зі сторони бойових побратимів, держави та всього суспільства;

2) перетворити цвинтарне поле на поле військової звитяги;

3) виокремити військові могили з-поміж поховань цивільних осіб; 

4) сприяти збереженню військових могил протягом тривалого часу, незалежно від наявності рідних та близьких у загиблого воїна, та їх спроможності доглядати за похованням;

5) сприяти патріотичному вихованню молоді.

Опис

Запропонований проект типового надгробка є спільним напрацюванням скульпторів Михайлицького Олександра Анатолійовича, доцента кафедри рисунка Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, та Синицького Костянтина Володимировича, старшого викладача кафедри скульптури Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (див. додаток 1).

Пропонується рекомендувати для встановлення на могилах загиблих (померлих) під час російсько-української війни військовослужбовців типовий надгробок у вигляді армійського нарукавного шеврона (геральдичного щита), що складається з двох елементів: 

а) вертикальної надгробної плити, що містить зображення Малого Державного герба України – тризуба і рельєфне зображення гілки калини – символу військової нескореності та незламного духу нації. Розміри плити: 850х450х150 мм. 

в) тумби, що слугує підставкою для вертикальної плити і має нахилену площину для розміщення текстової частини надгробка, релігійного символу і фото. Розміри тумби: 350х600х400 мм (у найширшій частині) х 250мм (у найвужчій частині).

Концепція передбачає виготовлення пам’ятників для встановлення на могилах військовослужбовців різних віросповідань. Тобто незалежно від конфесійної приналежності бійця (чи відсутності такої) вигляд вертикальної надгробної плити лишається незмінним. Натомість на тумбі, поряд із текстовою частиною, передбачене місце для релігійного символу, який, як і фотографія військовослужбовця, можуть бути розміщені на тумбі за бажанням рідних.

 Передбачено, що надгробок буде виконано з сірого граніту з частково полірованими елементами.

 Додаток 1. Проєкт типового надгробка скульпторів Олександра Михайлицького та Костянтина Синицького:

Інші зразки типових надгробків на українських військових похованнях: