На тематичній зустрічі до Дня добровольця розповіли історію «Карпатської Січі»: відеозапис
14 березня в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану в Києві відбулася тематична зустріч «Добровольчі формування Карпатської Січі в боротьбі за незалежність України». Історики та військові-добровольці обговорили феномен українського добровольчого руху на прикладі підрозділу «Карпатська Січ».
Назва сучасного підрозділу «Карпатська Січ», який зараз входить до складу 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр», має історичне коріння. Про це розповів кандидат історичних наук, лейтенант, офіцер відділу історії воєнної політики України Центру досліджень воєнної історії ЗСУ Олександр Пагіря:
«В умовах анексії частини території Чехословаччини [в 1938 році нацистською Німеччиною] формується автономія Підкарпатської Русі, яка згодом отримала назву Карпатська Україна. Карпатська Україна стає магнітом, який притягує українців з усього світу, дає образ великої України й шанс на відродження української державності. В умовах мілітаризації країн, наростання загрози війни відбувається мілітаризація українського життя. І в цих умовах виникає Карпатська Січ[…] Її феномен в тому, що це був прояв загальноукраїнського добровольчого формування, яке на окремо взятій території Західної України формувало ядро державності, збройних сил, які мали місію звільнити всю Україну».
Олександр Пагіря
У своєму виступі Олександр Пагіря провів паралелі між подіями напередодні Другої світової війни, тогочасною європейською політикою умиротворення агресора та подіями російської військової агресії проти України та міжнародного правопорядку: «1938–1939 роки дали нам урок, як не повинна поводитися міжнародна спільнота, якщо вона хоче уникнути світової війни. Україна зараз продемонструвала, що, спираючись на свій досвід збройної боротьби, досвід добровольчих формувань, вона дає відсіч агресору».
Сучасний підрозділ «Карпатська Січ» сформувався після Революції гідності. Як саме – розповіла виконувачка обовʼязків офіцера зі зв'язків з громадськістю 49-го окремого стрілецького батальйону «Карпатська Січ» Василина Наконечна:
«Рух розпочинався як волонтерський. Спершу наш командир Олег Куцин разом з іншими побратимами постачав необхідне бійцям, які перебували на «нулі». Тоді воїни дуже дивувались: «як ви сюди потрапили?». Мало волонтерів доїздило на «нуль». А це степи, там було жарко, і хлопцям завжди актуальною була та сама питна вода. За кілька місяців наш командир зрозумів, що волонтерство – не для нього, він хоче брати до рук зброю. Куцин зібрав людей і спершу це формування називалось «Окрема добровольча чота «Карпатська січ». Орієнтовно туди входило 30–40 людей».
«На початку російсько-української війни завданням добровольчих формувань, таких як «Карпатська Січ», було «запалити» тих військовослужбовців, які мали зброю, але не мали мотивації. Ми хотіли показати, що от ми, добровольці, маючи лише дробовики, йдемо у бій, розуміючи, що це йде війна за Україну. Ми не стільки завдавали вогневого враження ворогу, скільки запалювали дух ЗСУ, щоб вони не мали жодного сумніву, що треба боротися», – розповів заступник командира батальйону Володимир Гапун.
З часом окрема добровольча чота «Карпатська Січ» увійшла до складу 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Як окремий підрозділ у складі 93-ї бригади існувала до 2016 року. Бійці «Карпатської Січі» брали участь у боях за Донецький аеропорт, села Піски, Опитне, Водяне, шахту «Бутівка».
Після широкомасштабного російського вторгнення Олег Куцин відновив окреме добровольче формування. У березні 2022 року бійці «Карпатської Січі» захищали околиці Києва, зокрема, брали участь в обороні Ірпеня та позицій поблизу смт Велика Димерка Київської області. З 4 квітня 2022-го підрозділ перевели на Ізюмський напрямок.
Олег Куцин, командир окремої зведеної штурмової роти «Карпатська Січ» 93-ї ОМБр, загинув на командному пункті у селі Вірнопілля під час боїв за Ізюм від прямого влучання російської артилерії 19 червня 2022 року.
Про командира Куцина на зустрічі розповів лейтенант, заступник командира роти розвідки Руслан Андрійко: «Саме його заслуга в тому, що в Закарпатті немає Закарпатської автономії. А в перші роки незалежності такі ідеї були. Саме він уперше у своєму рідному Тячеві вивісив жовто-блакитний прапор. Це людина, яка завжди громадсько і політично була дуже активною. Він боровся з угорським сепаратизмом на Закарпатті. У такому непростому регіоні він прославляв історичну спадщину Карпатської України та Карпатської Січі».
Під час заходу спікери також підіймали тему меморіалізації воїнів добровольчих батальйонів, зокрема через перейменування на їхню честь вулиць.
Зустріч до Дня українського добровольця організували Український інститут національної памʼяті спільно з Національним музеєм Революції гідності. Модерувала подію співробітниця відділу популяризаційної роботи УІНП Наталка Позняк-Хоменко.
Фото: Національного музею Революції Гідності