УІНП провів зустріч з ветеранами та військовими до Дня добровольця
14 березня до Дня добровольця Український інститут національної пам’яті спільно з Національним музеєм Революції гідності організував зустріч з українськими воїнами-добровольцями.
Захід відбувся в Інформаційному центрі Музею Майдану за участі курсантів Київського інституту Національної гвардії України, Національної академії Служби Безпеки України, Національного університету оборони України та Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Серед гостей заходу були ветеран і художник Володимир Харченко, офіцери Збройних Сил – Роман «Оскар» Орищенко, Ігор «Тополя» Мазур і Євген «Жук», а також військовий та історик Михайло Галущак, сержантка-санінструкторка Анастасія Подобайло й учасник АТО та боїв за Іловайськ Іван Погорелий.
Володимир Харченко, який працює в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури розповів, що його поштовх до добровольства почався ще в часи Помаранчевої революції, а потім побиття студентів спонукало його до участі в Революції гідності. Він розповів, що в2015 році доєднався до війська в 55 років.
«Я знаю по Майдану багато крутих хлопців, які зібралися в 2014 році без паперів, без грошового і речового забезпечення, пішли боронити Україну», – розповів ветеран.
Під час повномасштабного вторгнення, коли російські війська стояли вже під Києвом, було розуміння, що треба робити, що можеш, де б ти не був.
«24 лютого 2022 року – з перших годин повномасштабного вторгнення – я поїхав у свою Академію. А там – сім студентів із коктейлями Молотова. Кажуть: “Будемо захищати будівлю”. Я почав організовувати оборону академії. “Хлопці, головне – не спалити Академію. Якщо що – бийте дружно, щоб ворог думав, що тут спецназ, а не художники”», – розповідає Харченко.
Згодом його шлях служби був у ПДМШ, ДУК “Правий сектор” та 140-й окремий розвідувальний батальйон морської піхоти.
Ігор «Тополя» Мазур має свій унікальний шлях добровольця. Ще в 1990-х роках як учасник формувань УНСО він брав участь у збройних конфліктах у Грузії та Чечні.
«У Грузії в 1990-х я воював на боці тих, хто боровся за свободу. Тоді проти нас були росіяни, чеченці, найманці. І ось у Чечні, коли ми вже були в одних окопах із Шамілем Басаєвим, він питає мене: “Ми ж з тобою воювали в Абхазії по різні боки, тепер що – вороги?” Я йому відповів: “Ворог у нас один – Москва”», – згадує Мазур.
Феномен українського добровольця, на думку Ігоря Мазура, полягає в тому, що: «ми маємо традиції нашого вільного українського козацтва, скіфського духу і Київської Русі, ми мали як любов до землі і войовничий дух, щоб захищати цю землю. На сьогоднішній день, майже через кожні 10 років наші громадяни готові йти на чин, служити українському народу. 99 відсотків, тих, хто знаходиться на воєнних позиціях готові захищати Україну».
Військовий та історик Михайло Галущак зауважив, що пішов на війну, бо не хотів, щоб історія повторилася.
«Сто років тому наші предки втратили державу, і це коштувало Україні століття голодоморів, репресій, знищення цілих поколінь. Ми не можемо допустити цього знову. Якщо якесь покоління не вирішує проблем свого часу, ці проблеми просто переходять наступним. І тепер – наша черга боротися», – зазначив доброволець.
Учасник оборони Києва, який брав участь у боях за село Мощун, Роман Орищенко – командир 72 Окремої механізованої бригади Чорних Запорожців наголосив: «Росія не змогла перемогти на Майдані, Янукович втік і перемога була за українцями. Але Росія намагається тиснути військовим шляхом. Розпочалося АТО, потім повномасштабне вторгнення, під час якого ми побачили обличчя окупантів, коли вони знищували дітей і жінок. Громадяни-добровольці стали на захист тоді і продовжують зараз. Добровольці є і зараз, адже є нове покоління, які стають до лав Збройних Сил і боронять нашу державу».
Про свій досвід безперервної боротьби у війні з 2014 року розповів, вихідець з Маріуполя, військовослужбовець Євген з позивним «Жук»: «Для сходу та південного сходу України треба доказувати, що ти патріот і це в рази складніше. В 2014 році самі жорсткі добровольці були із цих регіонів України, адже їм ніби-то не було вже більше чого втрачати».
Цікавою стала історія Анастасії Подобайло, сержантки-саніструкторки евакуаційного відділення медичної роти. Вона планувала бути вчителькою початкових класів і після волонтерських поїздок приєдналася до добровольчого руху ДУК «Правий сектор» у 19 років, набула досвіду військового медика.
«Ти в якийсь момент розумієш, що війна – це не проблема Луганської чи Донецької області, це проблема всієї України», – наголошує Анастасія.
Майданівець, доброволець та учасник боїв за Іловайськ Іван Погорелий підсумував, що необхідним є завершення проекту меморіального кладовища та увіковічнення пам'яті військовослужбовців.
Повний запис розмови можна переглянути на ютуб-каналі УІНП.
Фото: Київський інститут Національної гвардії України