«Як зробити історію популярною?». Попередні підсумки дводенного Форуму істориків

5-6 червня в Митрополичих палатах Національного заповіднику «Софія Київська» відбувся дводенний форум «Історик і Кліо в академічному, публічному та медійному просторах», присвячений ювілеям трьох визначних українських вчених-істориків: 100-річчю з дня народження Омеляна Пріцака, Івана Лисяка-Рудницького та 120-річчю з дня народження Олександра Оглоблина.

Форум викликав надзвичайний інтерес як серед представників академічних кіл, так і серед тих, хто займається популяризацією історичної спадщини. У роботі форуму взяли участь близько 150 науковців з різних міст України та з-за кордону, серед яких і провідні українські вчені-історики Сергій Плохій, Станіслав Кульчицький, Ігор Гирич, Олександр Мотиль, Іван Патриляк, Володимир В’ятрович тощо, а також, Кирило Галушко, Олександр Зінченко та інші відомі журналісти та громадські діячі.

Головною темою другого дня Форуму став пошук шляхів адаптації праць академічних істориків до потреб суспільства та протидії російській пропаганді, яка продовжує інформаційні війни не лише в українському чи російському медіа-просторі. А в світовому масштабі. Цьому були присвячені панельні дискусії «Історична наука ХІХ-ХХІ століть: академізм і публічний простір», «Історичний фронт» гібридної війни», та «Академічна наука і популярна історія: (не)можливості співпраці».

У ході дискусій зазначалося, що історія, а точніше – маніпуляції з фактами та їхніми оцінками, стала одним із головних інструментів «гібридної війни», яку Росія продовжує вести проти України в інформаційному фронті. Наразі в суспільній свідомості українців змагаються між собою два історичних дискурси: власне, український, з вшануванням українських перемог, глорифікацією українських борців за незалежність і визначенням власних історичних маркерів, і російсько-імперський, який частково трансформується в радянський, де Україна є частиною єдиної «общності», де все українське сприймається як знецінене, недолуге, а то і відверто вороже. Саме до цих архетипів постійно апелює «русский мир». «Оксана Забужко назвала таке інформаційне протистояння між Росією та Україною війною за ідентичність. І саме історія є однією з основ формування національної пам’яті, а національна пам’ять є однією з основ формування національної ідентичності. І головне питання, на відміну від досвіду ІІ світової війни, стоїть зараз не в тому, існуватимуть чи не існуватимуть українці, а в тому, якими будуть українці, які цінності та ідеали будуть для них важливими?», - наголосив голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

 Учасники дискусії були однозначними в тому, що для популяризації історичних знань потрібно мати доступ до широких мас та відповідні освітні платформи. «Досвід останніх 5 років доводить, що з академічних істориків можуть виходити непогані популяризатори. Популяризація перестає вважатися аматорством чи чимось далеким від науки. Навпаки – суспільство зацікавлене в якісній популяризаціі. Але для цього необхідні передовсім місцеві ініціативи, бо умовний «Київ» не здатний самотужки розгорнути системну роботу на усю країну. А також – медіаресурси та візуальна продукція, потрібен вихід на телебачення та в інтернет. А історикам із активною соціальною позицією треба вчитися публічності і легкості стилю. Академізму це не шкодить, а лише збагачує особистість дослідника соціальним і комунікативним досвідом», - коментує ситуацію історик, координатор громадсько-просвітницького проекту «LIKBEZ. Історичний фронт» Кирило Галушко.

Водночас відомий історик та ведучий проекту «Розсекречена історія» на UA: ПЕРШИЙ Олександр Зінченко зазначив, що для того, щоб заохотити істориків займатися популяризацією, варто їх заохочувати. «Ми зараз працюємо над тим, щоб «Історична правда» почала платити гонорари своїм авторам. І добре було б на базі Українського інституту національної пам’яті зробити історичний часопис на зразок «Пам’ять Pl», як це існує в Інституті національної пам’яті Польщі. Завдяки цьому якісних текстів буде більше. Також потрібно, щоб у суспільства сформувався попит на історію. І для цього історики мають почати першими, можливо, інвестувавши частину своїх коштів у якийсь проект, як це зробив Кирило Галушко та його «LIKBEZ. Історичний фронт». Вони мають показати, що історія може бути цікавою, корисною, захопливою. А сформується попит – будуть з’являтися інші історичні журнали, буде розвиватися ринок. І від цього виграють усі», - зазначив Олександр Зінченко.

Форум «Історик і Кліо в академічному, публічному та медійному просторах» сам по собі став стимулом для істориків активніше брати участь у суспільних процесах, впевненіше відстоювати власні переконання, розвінчуючи міфи і фейки ворожої пропаганди.

Організаторами Форуму виступили Український інститут національної пам'яті разом із Інститутом історії України, Інститутом української археографії та джерелознавства ім. Михайла Грушевського, Інститутом українознавства ім. Івана Крип'якевича НАН України, історичним факультетом Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, проектом «LIKBEZ: історичний фронт» та Національним заповідником «Софія Київська»