Фахівці з історії та меморіалізації обговорили виклики європейської політики пам’яті про Другу світову війну

У четвер, 2 травня, в Укрінформі відбувся круглий стіл на тему «Ніколи знову? Виклики європейської політики пам’яті про Другу світову в контексті російсько-української війни», який присвятили присвячений до Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Організаторами заходу стали Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки спільно з Центром досліджень визвольного руху, Українським інститутом національної пам’яті, Коаліцією Реанімаційний Пакет Реформ та Національним музеєм історії України у Другій світовій війні.

історики, фахівці з національної пам’яті, урядовці та громадські активісти обговорили зміни до підходів вшанування пам'яті у Другій світовій війні та трансформації суспільства і держави навколо нових комеморативних практик. 

Голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович нагадав, як українське суспільство переходило від радянської до європейської моделі памʼяті. За його словами існували три важливих період трансформації вшанування пам'яті жертв Другої світової війни протягом 30-річчя української незалежності. 

«Після розвалу Радянського Союзу за 30 років нам вдалося пройти щонайменше три великих періоди, які характеризуються специфічним ставленням до Другої світової війни. Було три моделі памʼяті, зараз ми знаходимося в третій з них. Перше десятиліття незалежності ми прожили в недорозкладеному фантомі радянської політики памʼяті, яка так і не була переосмислена і опрацьована належним чином. У 2000 році ухвалили важливий закон про увічнення перемоги у Великій вітчизняній війні 1941-1945 років. У цьому законі фіксуються дуже важливі речі: назва «Велика вітчизняна війна», радянська періодизація – 1941-1945 роки, усталені радянські практики з підняттям прапора переможця і т.д. У цьому законі також зʼявився термін «український народ» і фігурує термін «Друга світова війна». 

Друга велика модель памʼяті повʼязана з законом 2015 року про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. У ньому немає «Великої вітчизняної війни», згідно з ним не можна повсюдно використовувати прапор перемоги, період став коректним – 1939-1945 роки, 8 травня стало Днем памʼяті та примирення, а 9-те – Днем перемоги над нацизмом. 

Повний перехід до третьої моделі памʼяті у юридичній площині відбувся у 2023 році. Верховна Рада ухвалила закон, згідно з яким Днем памʼяті та перемоги над нацизмом стало тільки 8 травня. 9 травня назавжди зникло з найвищого офіційного рівня як дата та термін. Російсько-українська війна призвела до того, що українці чітко дистанціювалися від російської та радянської моделі памʼяті. Чим більш токсичним Росія робить памʼятання Другої світової війни, тим далі від того стає українське суспільство».

Експерт Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Максим Майоров поділився міркуваннями, чому запропонована десять років тому модель пам’яті про Другу світову не досягла того успіху, на який спочатку розраховували.

«Контрпродуктивною була “оптика” Другої світової для оцінки гібридного етапу російсько-української війни у 2014-2022 роках. Якщо за масштабами АТО/ООС не дотягувала до тієї “еталонної” війни, значить багато хто сприймав її як несправжню, знецінюючи подвиг сучасних захисників України. По-друге, проблема суб’єктності. У Другій світовій українці воювали не як солдати, що боронять свою незалежну державу. Щоб не пропагувати слідом за Росією радянський патріотизм, ми розповідали про різні досвіди людей під час тієї війни, але для оцінки війни сучасної ці напівтони вже не актуальні».

Також експерт додав, що найкраща модель памʼяті про Другу світову – це суто родинне вшанування героїв і жертв війни. Однак натомість ми були змушені створити політичний контрнаратив російському «побєдобєсію».