1865 – народився Василь Кульженко, видавець
1865, 11 лютого в Києві народився видавець, педагог, професор естетики, історії і техніки книгодрукування Василь Стефанович Кульженко.
Василь Кульженко. Фото: uk.wikipedia.org
Його батько, Стефан Кульженко, був на той час найвідомішим у Києві видавцем. Він одним з перших почав друкувати листівки з видами Києва і невдовзі це стало головною друкарською візитівкою міста. Типографія Кульженка була відома в усій Російській імперії – тут друкувалося практично все: від конвертів до книг і газет, від якісних фото до відривних календарів, від коробок до кольорових альбомів та подарункових видань надзвичайної якості.
Не дивно, що і син вирішив опанувати батьківську справу. Закінчив Лейпцигську поліграфічну академію, а повернувшись, став правою рукою батька в усіх справах. Паралельно заснував власну фотолітодрукарню «В. С. Кульженко», яка невдовзі теж стала однією з найпрестижніших. Спільно з провідними київськими друкарями батько та син Кульженки організували Школу друкарської справи, де вчилися майстри, художники, фотографи. Василь Кульженко теж викладав у цій школі.
Стефан Кульженко був артистичною натурою. В їхньому домі постійно збиралися творчі і літературні «журфікси» музиканти, художники, артисти. При друкарні діяв хор із робітників та службовців. Василь Стефанович також був поціновувачем мистецтва. Після смерті батька він успадкував друкарню і продовжив батьківську справу. За його ініціативою з 1909 року почав виходити журнал «Мистецтво і друкарська справа» («Искусство и печатное дело», пізніше – під іншими назвами) — перше культурологічне видання Південно-західного краю, яке широко висвітлювало питання мистецтва, друкувало репродукції картин і старовинні документи.
Василь Кульженко був дійсним членом літературно-артистичного товариства, заснованого українською інтелігенцією для пропаганди ідей національного руху. До нього входили також Михайло Старицький, Микола Лисенко, Євген Чикаленко, Леся Українка, Іван Стешенко та багато інших діячів українського руху. В його друкарні побачили світ «Иллюстрированная история Руси-Украины» Михайла Грушевського, український переклад книжок Андерсена авторства Михайла Старицького з ілюстраціями Миколи Мурашка, твори Тараса Шевченка, «Український орнамент» Ольги Косач, альбом «Нова рада» та ін. Став першим біографом свого батька – у 1904 році під псевдонімом «В. С. Васильєв» видав книжку «Півстоліття біля друкарського верстата» («Полвека у печатного станка»).
Входив до складу комісії відділу «Старий Київ» при художньо-промисловому музеї. У музеї він познайомився з Поліною Голубковою, на той час актрисою театру Соловйова, яка невдовзі стала його дружиною і вірною соратницею в мистецтвознавстві і видавничій справі. Вінчання відбулося 1 липня 1912 року в Києві – Поліні тоді було 22 роки, Василю Стефановичу – 47. Після вінчання кілька років родина подорожувала Європою. Перша світова війна їх застала в Лейпцігу, де в той час проходила світова виставка друкарства.
Василь Кульженко з дружиною Поліною і донькою Людмилою. Орієнтовно 1916 рік. Фото з архіву Михайла Кальницького
Під час Української революції саме в друкарні Кульженків друкувалися державні папери, офіційні бланки держустанов, гроші, поштові марки УНР за ескізами друга Василя Кульженка Георгія Нарбута. В хаосі революційних подій йому вдалося зберегти виробництво і людей. Одним із останніх мистецьких видань Кульженка став унікальний путівник «Київ» талановитого українського мистецтвознавця Костя Шероцького.
Після більшовицької окупації Василь Кульженко лишився в Києві. Його авторитет був настільки великим, що йому пощастило уникнути репресій, хоча друкарню націоналізували, а його з родиною виселили з їхнього великого особняка на Пушкінській в дім за адресою Михайлівський провулок, 28. Викладав на поліграфічному факультеті Київського художнього інституту.
Помер 7 вересня 1934 року, похований у Києві на Байковому кладовищі.