1915 – народився Юрій Жлуктенко, мовознавець
1915, 31 серпня в селі Олександрівка на Січеславщині в простій селянській родині народився майбутній мовознавець і педагог, дослідник і перекладач Юрій Жлуктенко.
Юрій Жлуктенко. Фото: uk.wikipedia.org
Був шостим з одинадцяти дітей. З шістнадцяти років пішов працювати на шахті «Центральна» Донецької області – це допомогло пережити Голодомор. Загалом же в 1932-33 роках в Олександрівці померло щонайменше 212 жителів.
Інтерес до мови, до української пісні був змалку. У 1937 році вступає до Київського державного університету імені Шевченка на перший курс новоствореного факультету західноєвропейських мов і літератур. Великий вплив на юнака має декан факультету професор Іван Шаровольський – автор праць про західноєвропейську літературу Середньовіччя, про народну латину як основу романських мов, перекладач українською мовою «Утопії» Томаса Мора. Під його впливом Жлуктенко захоплюється іноземними мовами і перекладацтвом.
Навчання перервала війна. Брав участь у боях за звільнення України, Молдови, Румунії, Болгарії, Югославії, Угорщини, Австрії, був нагороджений орденом «Червона зірка» та медаллю «За відвагу».
У 1946 році повернувся в університет. Уже в 1947 році вийшла його перша друкована праця – рецензія на самовчитель латвійської мови Паегле. Пізніше він сам систематично видавав підручники, науково-методичні посібники, довідники з граматики англійської, французької, німецької мов. Вагомим внеском у мовознавство стали його підручники «Вступ до германського мовознавства», «Порівняльна граматика англійської та української мов», а також підручники з української мови для англомовців. Досліджував канадський та американський територіальні варіанти української мови з погляду лінгвістики та соціолінгвістики.
Після закінчення університету викладав, а в 1948 до 1954 року завідував кафедрою іноземних мов Київського інституту кінорежисерів. Пізніше працював на кафедрі іноземних мов у Київському політехнічному інституті, завідував кафедрою іноземних мов Київського інституту народного господарства, був деканом факультету романо-германської філології Київського державного університету імені Шевченка, завідувачем та професором кафедри англійської філології, головою Спеціалізованої ради для захисту докторських та кандидатських дисертацій. Але найдовше був пов'язаний з Інститутом мовознавства імені Потебні АН УРСР, де в 1975-1980 роках очолював створений ним відділ романо-германського мовознавства, а в 1988-1989 роках працював провідним науковим співробітником у відділі загального мовознавства. Був науковим керівником 46 кандидатських дисертацій.
У 1965 році стажувався у Джорджтаунському університеті у Вашингтоні (це був єдиний випадок, коли вчений мав змогу побувати в англомовному світі і загалом за кордоном).
Був також багаторічним головою редколегії видань Київського університету, членом редколегій журналу «Мовознавство» і збірника «Іноземна філологія» при Львівському університеті, членом редколегії журналу «Теорія і практика перекладу».
Знав Фризьку і фламандську мови, перекладав з них. У 1987 році став почесним членом Фризької Академії у Нідерландах. До останніх днів працював, мріяв перекласти українською мовою славетний даввньоанглійський епос «Беовульф», але не встиг.
Помер 4 лютого 1990 року. Похований у Києві.
За матеріалами Роксолани Зарівчак