«Прапор волі, день свободи»: відбулася пресконференція до Дня Прапора та Дня Незалежності України
22 серпня Український інститут національної пам’яті спільно з агентством Укрінформ провів пресконференцію «Прапор волі, день свободи» приурочену до Дня Державного Прапора України та Дня Незалежності України.
Це перший захід Інституту в форматі відкритої розмови з журналістами як центрального органу виконавчої влади. Його мета – започаткувати практику регулярних зустрічей із медіа, щоб створити простір для осмислення історичного й сучасного значення символічних дат.
Пресконференція «Прапор волі, день свободи» складалась з трьох дискусійних панелей, в яких взяли участь провідні українські науковці, політики, громадянські діячі, а також військовослужбовці Сил безпеки та оборони України.
Перша дискусійна панель була присвячена темі української незалежності та її філософії. Спікери обговорили трактування цього поняття та наголосили на необхідності його постійного переосмислення в умовах сучасних викликів.
Голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров, підкреслив важливість обговорення української незалежності, наголосивши, що: «Незалежність – це не дар, а велика відповідальність». Він акцентував, що незалежність не дається автоматично і потребує постійного захисту та усвідомлення важливості цієї цінності.
Український політик і борець за незалежність Іван Заєць звернув увагу на довгу історію боротьби за українську незалежність, яка простягається крізь ключові події 20-го століття, зокрема Українську революцію 1917-1921 років, повстання 1920-1922 років та боротьбу Української повстанської армії. Він наголосив, що ці події доводять, що прагнення українців до волі було незламним і стало основою для здобуття незалежності.
«Головним чинником набуття Україною незалежності стало прагнення українців до волі, яке проявлялося в боротьбі протягом усього 20-го століття», – зазначив Іван Заєць.
Історик та публіцист Олександр Зінченко звернув увагу на формування національної ідеї серед українців, наголосивши на її ключових компонентах: незалежність, демократія та заможність. Він зазначив, що ці ідеї були чітко сформульовані ще під час роботи Народної ради і є основою для сучасної України.
Зінченко підкреслив, що за 34 роки незалежності Україна не тільки зберегла свою незалежність, а й значно покращила умови життя, незважаючи на труднощі та війну.
«Народна рада сформулювала національну українську ідею: незалежна, демократична та заможна Україна. Це здійснилося: ми є незалежними, демократичними, і навіть у воєнний час якість життя вища, ніж була 34 роки тому», – зазначив Олександр Зінченко, акцентуючи на становлені національної ідеї невід'ємною частиною сучасної України.
Друга панельна дискусія була присвячена ролі української й перекладної літератури, зокрема публіцистики, як інструменту боротьби за свободу. Участь в обговоренні взяли військовослужбовиця, історикиня і письменниця Марина Мірзаєва та письменник і перекладач Остап Українець.
Під час дискусії Марина Мірзаєва розповіла про особливу роль української публіцистики, що протягом історії виступала не просто жанром літератури, а повноцінним каталізатором розвитку політичної нації. Окремо історикиня зупинилася на українській жіночій публіцистиці, що завжди була залучена в ширший український дискурс, але й відкривала унікальний погляд на нього.
Письменниця також наголосила на важливості продовження цієї літературної традиції – потребі в створенні нової публіцистики, що передасть сучасні військові досвіди й рефлексії українців. Вона закликала не відкладати написання цих творів на майбутнє, а вже зараз зберігати пам’ять про події сьогодення.
«Слово було й залишається елементом виживання. Коли ми втратили державність, саме через літературу виховувалися ті прийдешні покоління борців», – підкреслила Марина Мірзаєва.
Про особистий досвід щодо ролі літератури, зокрема публіцистики, в житті військовослужбовців розповів Остап Українець. Він наголосив на потребі адаптації під нові контексти й формати.
В межах обговорення письменник присвятив окрему увагу перекладам літератури як рушіям розвитку національної мови, зокрема й української. Остап Українець акцентував на ключовій ролі перекладачів у розширенні її можливостей та в обміні важливими досвідами з іншими культурами. Також він підкреслив й політичну складову перекладів.
«Переклад має значні політичні функції, не забуваємо, що заборони розмовної української мови почалися саме з українських перекладів. Валуєвський циркуляр з’явився у відповідь на переклад Євангеліє розмовною українською мовою», – зауважив Остап Українець.
Третя панельна дискусія, яка завершувала прес-конференцію, була присвячена українському прапору як символу незламності та боротьби. Учасники розмови висвітлили символічне значення українського прапора в уособленні боротьби за свободу та державність.
Військовослужбовця Юлія «Тайра» Паєвська висловила думку, що найстрашніша зброя росіян – це пропаганда.
«Я б хотіла насправді говорити про зброю, адже все в світі є зброя. Навіть те, що на перший погляд може здаватись таким, що не здатне нанести шкоди. Наприклад той же прапор. Росіяни зараз виймають з шухляди історії прапор СРСР – прапор під яким катували наших предків. Мого діда було розстріляно саме під прапором СРСР. Росіяни хочуть нав’язати його нам. Принести сюди і замінити ось цим “серпасто-молотастим” наш синьо-жовтий прапор», – пояснює Паєвська
Геофізик та керівник кількох антарктичних експедицій Юрій Отруба нагадав, що наявність в України власної антарктичної станції «Академік Вернадський» – це великий прояв наукової незалежності нашої країни, адже лише кілька десятків країн світу мають цілорічні станції на крижаному континенті. Це можливість бути залученим до глобальної науки і залишатися українським вченим.
«Після того, як Україна проголосила незалежність, вона мала надзвичайно високий потенціал полярних досліджень. Україна тоді звернулась до Росії щоб отримати одну з радянських антарктичних станцій у свою власність. Однак Росія відмовилась передавати станцію. Але отримання станції від Британії, яка гідно оцінила наш потенціал і обрала серед інших країн, дало нам значно більшу наукову незалежність», – говорить науковець.
Також полярний дослідник розповів про те, як навіть на Антарктиді українці намагаються зберігати свої традиції: «День Незалежності –- це державне свято і лишається важливим святом і на станції “Академік Вернадський”. Цього дня обов'язково піднімається державний прапор. У нас є два флагштоки. На одному завжди має бути синьо-жовтий прапор, а на другий, вищий, ми піднімаємо прапор, зазвичай, у День Незалежності та 6 лютого – у день отримання Україною антарктичної станції. Звісно це відбувається під гімн України».
Олімпійський чемпіон з греко-римської боротьби та народний депутат України Жан Беленюк розповідає, що в нього, як і в кожного атлета, найяскравіші відчуття в житті були під час підйому на найвищу сходинку олімпійського п’єдесталу у Токіо в 2020 році. Однак спортсмен нагадує, що після початку повномасштабного вторгнення світовідчуття для всіх змінилося.
«Я думаю, що багато українських спорстменів подорослішали за один день. Вони зрозуміли, що той наратив, який просуває Росія про те, що “спорт поза політикою” і “ми всі брати та сестри, а політики нехай розбираються” – це неправда», – розповідає Беленюк.
Олімпійський чемпіон вважає, що зараз місія українського спорту стала ще більш відповідальною, адже тепер перемоги спортсменів – це не лише про власні амбіції, а й привернення уваги світу до проблем України.
Ветеран спецпідрозділу НГУ «Омега» Олександр Міхов, який був учасником проєкту підкорення Кіліманджаро ветеранами війни – «Second Wind», розповів, що підняття його експедицією прапору на найвищій точці Африці стало символом продовження боротьби та незламності українців, куди б не занесла їх доля.
«Підйом на Кіліманжаро був для мене, як я впевнений для усіх учасників експедиції, не лише фізичним випробуванням, а ще й духовним. Коли ти підіймаєшся повністю виснажений на найвищу вершину Африки і починаєш розгортати величезний жовто-блакитний прапор, а альпіністи з інших експедицій доєднуються до вас – це неймовірне відчуття», – ділиться враженнями Міхов.
На завершення заходу ветеран розповів про важливість державного прапору для військового на полі бою.
«На фронті прапор має зовсім інше значення. Це наш оберіг. Нагадування про те заради кого та заради чого ми виконуємо бойові завдання. Коли ти бачив блакитно-жовтий прапорець на своєму побратимові, навіть у найважчі хвилини ти розумієш, що не маєш права здатися. Цей прапор – це наші родини та наші діти, наші загиблі побратими та наше майбутнє», – завершив прес-конференцію ветеран.