1926 - народився Борис Возницький, мистецтвознавець

1926, 16 квітня в селі Ульбарів (нині село Нагірне Дубенського району на Рівненщині) народився відомий мистецтвознавець Борис Возницький,  багаторічний директор Львівської галереї мистецтв, яка нині носить його ім’я, академік, лауреат премії імені Тараса Шевченка, Герой України.

Борис Возницький. Фото: lvivgallery.org.ua

Навчався в місцевій школі, старші класи закінчив у Дубенській загальній школі. У 16 років був зв’язковим УПА. Перед приходом «других совітів» отримав наказ командира вертатися в село і чекати розпоряджень. Але так і не дочекався: з приходом радянської армії 17-річного юнака із тавром «бандерівця» мобілізували в штрафну роту. Із усієї роти пощастило вижити йому і ще двом бійцям. За участь в операції «Багратіон» у Білорусі був нагороджений медаллю «За відвагу».

Після війни планував лишитися в селі водієм, але мама звернула увагу на пристрасть до малювання і порадила вступати до Львівського училища прикладного мистецтва імені Івана Труша. Пізніше, в 1960 році, він закінчив ще й Ленінградський інститут живопису, скульптури й архітектури, здобувши фах історика мистецтв і ставши першим радянським мистецтвознавцем у Львові. «Тут були старі мистецтвознавці, які працювали ще за часів Польщі, а я був "советский искусствовед"», - згадував він пізніше в інтерв’ю. 

Борис Возицький з мамою і сестрою. Початок 1930-х років. Фото: uk.wikipedia.org

Втім, душа в нього лишилася українською. Першим місцем практичного втілення мистецького покликання стали Винники поблизу Львова, де оселився Борис Возницький з родиною. Він працював у трьох школах, вчив дітей малювати, вів краєзнавчий і туристичний гуртки у тодішньому Будинку піонерів. За короткий час створив кімнату-музей, з якої пізніше виріс Винниківський історико-краєзнавчий музей. Унікальні експонати до музею разом з дітьми збирав у навколишніх селах. 

У 1960 році Борис Возницький став заступником директора з наукової роботи Львівського музею українського мистецтва, а 1962-го очолив Львівську картинну галерею. Вона стала улюбленим дітищем академіка і під його керівництвом перетворилася на один із найбільших музейних комплексів України, що налічує понад 60 тисяч експонатів і має 16 філій.

Становлення Бориса Возницького як мистецтвознавця припало на часи нової антирелігійної кампанії радянської влади, коли храми закривалися і перетворювалися на склади та зерносховища, а твори мистецтва просто викидалися на вулицю. Він же їздив цими закинутими храмами і рятував те, що можна було врятувати. Пізніше підрахував, що таким чином вдалося зберегти для культури більше 35 тисяч творів мистецтв, які оцінюються в суму близько  сімнадцяти мільярдів євро.

Щоб досягти мети, доводилося вдаватися до хитрощів і йти напролом. «Всяке було. "А чого ви приїхали?". Може начальство вийти, міліція. А я їм виймаю з кишені слова Володимира Ілліча: "Искусство принадлежит народу". Комусь іншому з кишені виймаю слова Гітлера, з "Майн кампф": для того, щоб знищити народ, треба знищити його минуле. І все. Так ми і їздили по тих об’єктах», - розповідав сам Возницький.

Серед таких врятованих експонатів – і дерев’яні скульптури геніального митця вісімнадцятого століття Йогана-Георга Пінзеля. На жаль, врятувати вдалося лише третину спадщини скульптора – деякі фігури доводилося буквально витягувати з-під пилки, бо фігури викидалися на дрова. Пізніше за сприяння Возницького у Храмі сестер-кларісок у Львові відкрився Музей Пінзеля. А в листопаді 2012 року 27 відреставрованих шедеврів Пінзеля експонувалися в Луврі.

Борис Возницький у фондосховищі Олеського замку. Сер. 70-х рр. Фото: photo-lviv.in.ua

Іншим досягненням Возницького стало створення туристичного маршруту замками Львівщини. Він брав активну участь у відновленні Олеського, Золочівського та Свірзького замків, палацу Розумовського, каплиці Боїмів у Львові, Бернардинського костелу та інших пам’яток, мав мрію відреставрувати Підгорецький замок. 

За свою фанатичну відданість мистецтву був нагороджений премією імені Тараса Шевченка, орденом «За заслуги» II ступеня, польською медаллю за заслуги в культурі Gloria Artis. У 2005 році отримав звання Героя України.

До останнього подиху займався пошуком та порятунком музейних цінностей. Навіть у 86 років був активним, сам водив машину. 23 травня 2012 року він був за кермом сам, коли стався серцевий напад. Некероване авто виїхало на зустрічну смугу і зіткнулося з маршруткою.

Похований у Львові на Личаківському кладовищі.

У 2013 році було засновано Премію імені Бориса Возницького, яку вручають за вагомий внесок у музейну справу.

За матеріалами «Історичної правди» та Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького.