1919, 8 серпня – у Харкові народився Борис Ієремійович Вєркін, фізик, вчений, академік Академії наук УРСР.
Народився в родині вчителів. У молоді роки міг стати музикантом – два роки навчався в консерваторії за класом фортепіано. Та все ж перемогла пристрасть до науки. Закінчив фізичний факультет Харківського університету. Працював у Харківському фізико-технічному інституті АН УРСР (1946-1960). Засновник і перший директор Фізико-технічного інституту низьких температур, який очолював 28 років.
Блискучий фізик-експериментатор. Спільно з Борисом Лазарєвим відкрив і вивчив осциляції магнітної сприйнятливості у широкого кола металів. Розробив метод тунельної електроскопії. Запропонував новий метод вивчення міжмолекулярних взаємодій макромолекул. Розв’язав проблему моделювання поведінки рідини в умовах невагомості. Створив перші потужні надпровідні електричні машини.
Автор понад 400 наукових праць. Засновник харківської наукової школи фізиків-кріогенників. За свої наукові здобутки нагороджений багатьма орденами і медалями.
Помер 12 червня 1990-го в Харкові.
У 1997-му Національною Академією наук України була заснована премія імені Б.І. Вєркіна за видатні наукові роботи в галузі фізики і техніки низьких температур.