1941 - створення загороджувальних загонів

1941, 12 вересня – радянська Ставка Верховного Головнокомандування прийняла директиву № 001919 про створення загороджувальних загонів у стрілецьких дивізіях.

                                                                           
«Досвід боротьби з німецьким фашизмом показав, що в наших стрілецьких дивізіях є чимало панічних і відверто ворожих елементів, які при першому ж натиску з боку противника кидають зброю, починають кричати: «Нас оточили!» і захоплюють за собою інших бійців. В результаті подібних дій цих елементів дивізія вдається до втечі, кидає матеріальну частину… Подібні явища мають місце на всіх фронтах». А «твердих і стійких командирів і комісарів у нас не так багато».
Армія Сталіна не бажала воювати за свого вождя, небаченими в історії воєн мільйонами здавалася в полон. Єдиний висновок вождя у цій ситуації – «мало комісарів». Тож якщо «раби» бунтують, то потрібно більше карателів. А вже вони забезпечать, «не зупиняючись перед застосуванням зброї, ліквідацію ініціаторів паніки і втечі». А ще – здійснять «підтримку чесних і бойових елементів дивізії, не схильних до паніки, але стурбованих загальною втечею». 

Німецький плакат. Джерело: ar25.org. 

27 червня 1941-го в директиві Третього управління Народного комісаріату СРСР передбачалася «організація рухливих контрольно-загороджувальних загонів», які, серед іншого, мали затримувати «весь підозрілий елемент».   Наказом НКВД від 19 липня 1941-го були створені окремі стрілецькі взводи, роти і батальйони: «…начальнику особливого відділу надається право розстрілу дезертирів на місці».
28 липня 1941-го директива Управління особливих відділів НКВС СРСР вимагала «посилити роботу загороджувальних загонів». 
Загороджувальні загони були розформовані наприкінці жовтня 1944-го.

Підготував Сергій Горобець.