100 років тому зародилася Українська військова організація. Це була підпільна організація ветеранів українських військових формувань (передусім Січових стрільців Армії УНР та Української Галицької армії), що продовжувала збройну боротьбу за незалежність і соборність України.
Офіційно назва УВО почала фігурувати на початку вересня 1920 року. Зародком організації стала Стрілецька рада, яка була політичним органом формації Січових стрільців і продовжувала діяти після їхньої демобілізації у грудні 1919 року. У липні 1920 року в Празі на засіданні Стрілецької ради під проводом Євгена Коновальця було ухвалене рішення про повернення Січових стрільців з еміграції до контрольованої Польщею Східної Галичини.
Діяльність УВО була зосереджена на західноукраїнських землях. Тож її боротьба спрямовувалася проти польської адміністрації, яка на той час панувала на цих теренах. Українське населення земель, які перебували під контролем польської влади, примусово полонізувалося. Польська адміністрація усунула українців з урядових посад, заборонила вживати терміни “українець”, “Галичина”, запровадивши замість них “русин” і “Східна Малопольща”, а також вжила заходів до роз’єднання та ізоляції українців різних земель, створивши так званий “Сокальський кордон” між Волинню і Галичиною. Університетську освіту могли здобути лише ті, хто склав присягу на вірність Польській державі. Теж стосувалося і викладачів-українців. Тож, для відстоювання національних прав частина українців вирішила продовжити збройну боротьбу, перейшовши на підпільні форми спротиву. Як тоді, так і нині частина польських дослідників та політиків негативно оцінюють діяльність організації.
Детальніше про історію Української військової організації можна прочитати в статті за посиланням.
Також про УВО розповідає інформаційно-просвітницький ролик, створений Українським інститутом національної пам’яті спільно з Bober Film Studio.
У відео використані історичні фото та кадри кінохроніки, фрагменти історико-документального фільму режисера о. Михайла Греділя “Незламні”, відео, надані Військовим телебаченням України та Приватним військовим музеєм “Штурм”.
Завантажити ролик у високій якості можна тут.
Щоб знайти відповіді на запитання, що ми знаємо та не знаємо про УВО, чи була організація терористичною та як про неї пам’ятати, Український інститут національної пам’яті організував дискусію “100-річчя УВО: відомі, невідомі та дискусійні сторінки історії”.
Участь у розмові взяли:
Микола Посівнич – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, Інститут українознавства імені І. Крип’якевича НАН України, голова благодійного фонду "Літопис УПА";
Іван Хома – кандидат історичних наук, доцент, Національний університет "Львівська політехніка";
Михайло Ковальчук – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, Інститут археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України;
Ігор Гаврилів – доктор історичних наук, доцент;
Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам’яті.
Модерував дискусію Богдан Галайко – кандидат історичних наук, начальник Центрального міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам'яті.