Український інститут національної пам’яті був однією з перших державних установ, яка ініціювала в Україні процес деколонізації, тобто позбавлення від ідеологічних кліше та міфів російської імперської спадщини. Ми вважаємо дерусифікацію та деколонізацію логічним продовженням декомунізаційних процесів. Позбавлення від російських і залишків радянських назв і символів у публічному просторі цілком очікувано набуло обертів на рівні громад після повномасштабного російського вторгнення. Зокрема, міська влада Києва виступила з ініціативою перейменувати кілька сотень вулиць та інших об’єктів у столиці.
Український інститут національної пам’яті підтримує перейменування назв, які пов’язані з державою-агресором, комуністичним тоталітарним режимом, імперськими та радянськими ідеологемами. Водночас ми вважаємо, що ця важлива зміна не може відбуватися поза консультаціями з експертами та діалогом з громадою. У цьому процесі важливо не допустити знищення пам’яті про справді значимі для України й Києва історичні постаті та події.
Український інститут національної пам’яті надіслав Київській міській раді та Київській міській військовій адміністрації офіційний лист, в якому висловив готовність продовжити допомагати місту в межах своїх повноважень та надав рекомендації щодо процесу перейменування й тих назв вулиць, які доцільно зберегти.
Зокрема, ми пропонуємо провести перейменування у три етапи. На першому – перейменувати понад 20 об’єктів, які вже пройшли громадські та експертні обговорення та рекомендовані Комісією з питань найменувань. На другому етапі – перейменувати об’єкти, які стосуються географічних назв, пов’язаних з Росією та республіками колишнього СРСР. Третій етап доцільно провести на основі списку, оновленого у співпраці з фахівцями Комісії з питань найменувань.
Також у листі інститут надав перелік 31-ї назви, які рекомендує зберегти. Ці назви пов’язані з людьми, які зробили важливий внесок в українську чи світову культуру, були прихильними до України, боролися з тоталітарними режимами чи зазнали від них переслідування. Водночас якщо на честь якоїсь постаті з цього списку було названо декілька об’єктів топоніміки Києва, ми пропонуємо зберегти лише одну назву. Також деякі назви з цього переліку пов’язані з поневоленими Росією народами. Окрема ситуація з вулицями Білоруська та Мінська: з одного боку, Білорусь є союзницею держави-агресора, з іншого – в іноземному легіоні Україну захищає значна кількість білоруських добровольців. Відтак, ми додали ці назви до переліку назв, які пропонуємо зберегти, щоб звернути на них увагу, проте вважаємо прийнятною певну видозміну, наприклад, перейменування на честь білоруських добровольців. Крім того, таких найменувань не повинно бути багато – якщо залишається вулиця Мінська, то станція метро має бути названа інакше.
Детально з офіційним листом можна ознайомитись наприкінці новини.
Також інститут додав до листа список осіб, організацій та подій, підготовлений ГО «Історична правда» та істориком Вахтангом Кіпіані, на честь яких можна здійснити перейменування. Ознайомитися з ним теж можна наприкінці новини.
А також днями Міністерство культури та інформаційної політики України спільно з інститутом оприлюднили рекомендації для органів місцевої влади щодо демонтажу пам’ятників та перейменування вулиць.
27 квітня Посол Держави Ізраїль в Україні Міхаель Бродський і Головний рабин України та Києва Моше Реувен Азман звернулися до мера Віталія Кличка з проханням перейменувати частину міських об’єктів на честь українських Праведників народів світу – людей, які рятували життя євреїв під час Голокосту. Раніше інститут неодноразово звертався до міської влади з цією ініціативою, проте відповідного найменування поки немає. Вважаємо, що її слушність вкотре підтверджена. А люди, які в найскладніші часи засилля зла і насильства проявили добро та людяність, заслуговують бути пошанованими. Тим паче що зараз вся Україна протистоїть людиноненависницьким ідеологіям і практикам.