1885, 4 жовтня–у Решетилівці на Полтавщині народився Дмитро Андрусенко – диригент, бандурист, педагог, жертва комуністичних репресій.
Андрусенко Дмитро (1885 - 1965). Фото:esu.com.ua
Малою батьківщиною митця стало козацьке містечко Решетилівка на Полтавщині, відоме традиційною вишивкою «білим по білому» та один із центрів українських народних промислів.
Ази гри на бандурі юний Дмитро отримував від диригента Василя Осадька. У 1921 році Дмитро Андрусенко закінчив дворічні диригентські курси в Полтаві. Викладав співи на педагогічних курсах у Решетилівці. Організував капели бандуристів при школах у Решетилівці, Кривому Розі, а протягом 1931-32 років – у селі Веприк тодішнього Гадяцького району.
Решетилівка. Малюнок Тараса Шевченка.
Кінець 1920-х - 30-ті роки позначилися репресіями щодо діячів культури. Тисячі українських митців, серед них кобзарі, бандуристи опинилися під наглядом совєтських каральних органів, в тому числі з 1932 року і Дмитро Андрусенко.
У 1937 році НКВД запроторило бандуриста до в’язниці за звинуваченням в участі «у контрреволюційній організації». Він проходив по справі Никифора Чумака – керівника Шишацької капели бандуристів, який у 1920-21 роках входив до антибільшовицького повстанського загону.
У 1947-му доля завела Дмитра Андрусенка до Сум. Тут він оселився і продовжив займатися улюбленою справою – керував капелою бандуристів, виступав як соліст-бандурист. Він популяризував гру на бандурі серед дорослих та підростаючого покоління і створив дитячу капелу бандуристів.
Дмитро Андрусенко - автор численних обробок українських народних пісень та кількох власних творів. Виготовляв власноруч музичні народні інструменти - бандури, цимбали, сопілки.
Помер 18 липня 1965 року у Сумах.