Продовжуємо проєкт «Биківнянська трагедія: імена з безіменних могил»
Проєкт «Биківнянська трагедія: імена з безіменних могил» був започаткований ще у 2017 році. Це партнерський проєкт Українського інституту національної пам’яті та Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили». Напередодні Дня пам'яті жертв політичних репресій ми оприлюднюємо електронні листівки, які стисло розповідають про людей, похованих у Биківні.
Від 20 до 100 тисяч осіб, розстріляних комуністичною владою переважно за сфальшованими звинуваченнями знайшли свій спочинок під Биківнянськими соснами. Проте дуже важливо за цими цифрами бачити окремі долі, персональні історії, конкретні імена.
Биківнянські могили – братські, але не безіменні.
Таємна спецділянка НКВС УРСР у Биківні – один із найсекретніших об’єктів часів СРСР, на території якого упродовж 1937-1941 років відбувались таємні поховання жертв масових політичних репресій, розстріляних у київських в'язницях. Офіційно створена 20 березня 1937 року після рішення Президії Київської міської ради про відвід та відмежування земельної ділянки «для спецпотреб» у 19, 20 кварталах Биківнянського лісу. Деталі цього рішення містились у т.зв. «таємній частині», яку історики ще шукають в архівах.
Фактична площа «об’єкту» складала 5,3 гектари. Територію обгородили високим суцільним дерев'яним парканом, за яким збудували спостережну вежу та будинок, встановили цілодобову озброєну охорону. Від Чернігівського шосе проклали кілька під’їзних доріг. Вантажівки ГАЗ-АА (у народі – «полуторки») ночами привозили тіла розстріляних на територію спецділянки. У заздалегідь підготовлені ями скидали навалом тіла жертв, які присипались вапном та засипались ґрунтом.
Пам’ять про невинно убієнних має стати запорукою не повторення подібних злочинів у майбутньому!
Завантажити ілюстрації можна із файлообмінника.
Дизайн: Ольга Озоліна.