1890 – народився Андрій Мельник, голова проводу ОУН

1890, 12 грудня у селі Воля Якубова на Дрогобиччині у селянській родині народився Андрій Мельник, організатор формації Січових стрільців у Києві, один із організаторів УВО, голова проводу ОУН із 1938-го.

Андрій Мельник – січовий стрілець. 1914 р. Фото: www.istpravda.com.ua

Батько — Атанас Мельник, був свідомим активістом національного руху, що змалку передалося синові. Дружив з родиною Івана Франка. Андрій навчався в народній школі в Самборі і Дрогобичі, а згодом – в гімназіях у Дрогобичі та Стрию. Закінчення гімназії збіглося із загостренням сухот і двома операціями на легенях, але це не завадило йому 1912 року вступити у Відні в Університет природних ресурсів і природничих наук. 

Навчання перервала Перша світова війна. Мельник мав звільнення від військової служби за станом здоров’я, але добровольцем записався до Легіону Українських січових стрільців. У чині четаря, а згодом – поручника командував сотнею, брав участь в боях на горі Пікуй та Маківка, у походах з Карпат на Поділля. В 1916 році в бою на горі Лисоні потрапив у російський полон. В таборі для військовополонених у селі Дубовка біля Царицина (згодом – Сталінград, Волгоград), познайомився з Євгеном Коновальцем, на довгий час ставши його найближчим другом і правою рукою.

З початком Української революції в кінці 1917 року слідом за Євгеном Коновальцем вирушає до Києва. Став один із організаторів Куреня січових стрільців у 1918-му, який згодом став полком, а далі – дивізією й корпусом. Долучився до силового придушення більшовицького заколоту на заводі «Арсенал» у січні 1918 року в Києві.

Брав участь в антигетьманському повстанні на боці Директорії. взяв участь у антигетьманському повстанні на боці Директорії. У січні – липні 1919 року очолював штаб Дієвої Армії УНР. Виступав проти єврейських погромів. В одному з його наказів того часу значилося: «Рішуче переслідувати тих провокаторів, які розсіюють чутки про можливість єврейських погромів або агітують за них, і віддавати під військово-політичний суд як злочинців супроти Української Народної Республіки».

Наприкінці року перехворів на тиф, згодом був інтернований на територію Польщі. У1920–1921 роках був інспектором військових місій УНР у Празі. Поновив навчання у Відні, а після закінчення університету навчання, отримавши диплом інженера-лісівника, повернувся до Галичини.

Став співзасновником УВО (Української військової організації), крайовим комендантом. Активна українська діяльність Мельника призвела до його арешту 1924 року і п’ятирічного ув’язнення в польських тюрмах. 

Ліворуч на фото – Євген Коновалець та Андрій Мельник. 1921 р. Фото: www.istpravda.com.ua

З 1929 до 1938 років легально працював як інспектор лісів Греко-католицької митрополії у Львові. Взяв участь у створенні ОУН, але, через пильний нагляд поліції активної діяльності не вів і залишався в організаційному «резерві». Одружився з Софією Федак, сестрою дружини Євгена Коновальця Ольги.

У 1938-му, після загибелі Євгена Коновальця, за його усним заповітом очолив Провід українських націоналістів. Під час радянсько-німецької війни перебував у Берліні, покладав певні надії на співпрацю з Гітлером задля створення українських збройних формувань, однак швидко розчарувався у німецькій політиці щодо України.

Після розколу в ОУН очолив більш помірковану частину. Організував засилання у великі міста України «похідних груп» для розгортання пропагандистської роботи, керував діяльністю ОУН на українських землях. Це викликало невдоволення гітлерівців. Від початку 1942-го утримувався під домашнім арештом, а з лютого 1944-го – у концтаборі Заксенгаузен. Після Другої світової війни перебував певний час у таборах переміщених осіб. Згодом отримав запрошення Великого герцога Люксембурзького бути його гостем і з кінця 1945 року жив у Люксембурзі.

Паспорт Андрія Мельника, виданий у Люксембурзі. Фото: nmiu.org

У післявоєнний період всі сили присвятив боротьбі за консолідацію емігрантських сил. У 1947-му обраний довічним головою ОУН. У 1957-му виступив із програмою створення Світового конгресу українців, яка була реалізована вже після його смерті.

«…Немає найменших підстав сумніватися, що настане час, коли  затріщить московсько-більшовицька імперія і розсиплеться на порох, а на її руїнах поряд з іншими вільними народами постане визволена з нестерпного рабства Україна, будуючи власне життя, у власній державі, ні від кого незалежній державі», – пророче писав Андрій Мельник.

Помер 1 листопада 1964 року в Кельні, похований на міському цвинтарі Бонвуа в Люксембурзі.