1977 – народився Максим Ридзанич, «Адам», учасник російсько-української війни, Герой України (посмертно).
1977, 28 грудня в смт Коцюбинське на Київщині народився Максим Ридзанич – десантник, учасник російсько-української війни, Герой України (посмертно).
Мав польське коріння, в дитинстві часто гостював у бабусі й дідуся в Бережанах на Тернопіллі. В школі грав у волейбол та баскетбол, співав у хорі, багато читав. Після 11-го класу вступив у коледж, де навчався на геодезиста, любив ходити в походи, сплавлятися на байдарках та катамаранах. До цього пізніше привчав і трьох своїх дітей.
Строкову військову службу проходив у Криму в батальйоні спецпризначення Нацгвардії, в/ч 2209. Отримав «краповий» берет (відзнака найкращого бійця після проходження складних кваліфікаційних випробувань), демобілізувався у званні гвардії старшини.
Після армії почав займатися у школі бойових мистецтв «Пересвіт», став чемпіоном України з карате, займався боксом. Працював особистим охоронцем іноземця-француза. Добре володів англійською мовою, почав вивчати французьку. Здобув вищу юридичну освіту, працював на державній службі та в комерційних структурах, відкрив власну охоронну фірму.
Максим Ридзанич в Донецькому аеропорту. Фото: armyinform.com.ua
У 2014 році, коли почалася війна, одним із перших добровольцем пішов на передову (як батько трьох дітей він не підпадав мобілізації). Позивний «Адам» взяв на честь свого діда, кулеметника, ветерана Другої світової війни.
Став командиром взводу снайперів 1-ї аеромобільної десантної роти 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. У жовтні 2014-го зі своїм підрозділом вирушив на передову: спочатку в Костянтинівку, а далі – в Піски та Донецький аеропорт.
Пройшов дві ротації у старому та новому терміналах аеропорту, під час найважчих боїв зими 2014—2015. Після падіння нового терміналу ДАПу ще два дні з групою снайперів та кулеметників утримував позицію в пожежному депо біля злітної смуги. В лютому повернувся у Водяне. Біля позиції «Мурашник», разом зі своїм товаришем Володимиром Гнатюком знищив ворожого коригувальника вогню.
«Адам» (крайній праворуч стоїть) зі своїми бойовими побратимами після виходу з ДАПу: зліва стоять Олександр за позивним «Малиш» (рятуючи якого, загинув «Адам») та Віталій Зварич «Рекс»; сидять Володимир Коляда (перший зліва) та Анатолій Левчук «Фокс» (третій зліва). Фото: armyinform.com.ua
«Не було для «Адама» завдань, які б він не міг виконати. Він майже два місяці боронив аеропорт Донецька, чимало подивився в очі смерті. Я не раз бачив, як, відстрілюючись у Донецькому аеропорту, Максим завзято підтримував хлопців. Зі словами пісні «Нумо, браття, всі до бою…» вони мужньо тримали позиції. Якось я запитав у нього: «Максе, заради чого живеш?» Після невеликої паузи він відповів: «Якщо врятую хоча б одне людське життя, з упевненістю зможу сказати, що недаремно живу на цій землі…», — згадував про Максима військовий капелан Анатолій Кушнірчук.
Загинув «Адам» 20 березня 2015 року під час бойового зіткнення з російськими диверсантами поблизу селища Опитне Ясинуватського району Донецької області, нарвавшись на засідку, коли кинувся на допомогу пораненому бійцю з позивним «Малиш». Попри смертельне поранення, він ще встиг відкрити вогонь і врятувати побратима.
Посмертно Максим Ридзанич був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та недержавним орденом «Народний Герой України». А в 2021 році – звання Героя України.
Нині ім’я Максима Ридзанича має вулиця у місті Буча. Його образ став основою пам’ятника загиблим десантникам, відкритому в Краматорську на базі 81-ї аеромобільної бригади, до складу якої і входить легендарний 90-й батальйон. Пам’яті Максима Ридзанича присвячено всеукраїнський турнір зі змішаних єдиноборств серед професіоналів.