1885 - народився Євген Бачинський, церковний діяч, меценат

1885, 24 серпня - у Катеринославі (нині - Дніпро) народився Євген Бачинський, громадсько-політичний і церковний діяч української діаспори, військовик, публіцист та меценат.

Є

Євген Бачинський (1885 - 1978). Фото: uk.wikipedia

Походив з родини, яка мала давнє козацьке коріння. Навчався в кадетському корпусі міста Орел разом з братом Сергієм. Потім було  Михайлівська артилерійська школа в Санкт-Петербурзі. А Сергій закінчив  Андріївську військову школу. Третій брат, Леонід, здобув освіту в університеті  Св. Володимира в Києві.

У 1905-му Євген завершив навчання і отримав направлення на службу в Осовецькій фортеці. У цей час він долучається до заснування Всеросійського союзу офіцерів. Ця таємна організація планувала здійснити державний переворот в Російській імперії задля встановлення федеративного устрою. Проте здійснити задумане їм не вдалося, а от Євген потрапляє в поле зору жандармерії. У 1908 році його ув’язнюють в пітерських “Хрестах” - найбільшому на той час в імперії слідчому ізоляторі, що складався з двох хрестоподібних за формою корпусів і мав понад тисячу одиночних камер. Бачинському вдається втекти з в’язниці й нелегально дістатися Франції.

Оселяється він у Парижі. Тут стає фундатором та скарбником української громади. В 1910 році він подорожує Галичиною та Буковиною, знайомиться з багатьма українськими церковними діячами, зокрема й Андреєм Шептицьким. Бачинський стає помітною фігурою серед проукраїнських активістів, бере участь у народних зібраннях, виступає за викладання українською в Чернівецькому університеті. За таку бурхливу діяльність його на три  місяці було заарештовано, цього разу австрійською поліцією.

У 1914 році Євген Бачинський переїздить до Женеви, продовжує громадську діяльність, співпрацює з українськими часописами. Починаючи з 1915 року представляє Союз визволення України (СВУ) у Відні та редагує його «Вісник». В подальшому співпрацюватиме з різними іншомовними виданнями діаспори,  популяризуючи Україну в Європі. Цій справі він присвятить усе життя, підсумком якого стане ґрунтовний спадок, який налічуватиме понад 1800 наукових та літературних творів його авторства. 

В роки Української революції 1917 – 1921 років троє братів Бачинських працювали задля утвердження української державності. Сергій був членом Української Центральної Ради, Леонід отримав звання сотника і воював у складі українського війська. Євген виконував обов’язки консула у Лозанні,  згодом працював у швейцарському телеграфному агентстві, а від 1922 року був офіційним представником УАПЦ у Західній Європі.  

Пік його діяльності припадає на 1921-1922 роки. Йому вдавалося поєднувати різні посади, виконувати різноманітні доручення, зокрема бути  генеральним секретарем «Українсько-Швейцарської Торгової Палати», емісаром УНР в Женеві, представляти тут «Союз Українських Письменників і Журналістів», бути делегатом від «Національного Українського Союзу»  на «Конгресі Прав Народів», а також мати мандат представника (репрезентанта) «Ради Національного Союзу Білорусів» з м. Ковно при Лізі Націй та інших міжнародних організаціях. У 1925 році перебував на дипломатичній службі від імені уряду УНР в Ефіопії.

Після поразки Перших визвольних змагань Євген Бачинський поринув у дві нові сфери – церковну та гуманітарну діяльність. Як представник УАПЦ, він ще у 1919 році отримав ступінь магістра релігійних наук у Женеві. На усіх доступних йому публічних майданчиках розказував Європі про утиски УГКЦ та її дискредитацію в СССР. 
У 1955-му відбулося його висвячення в сан єпископа УАПЦ (Соборноправної) для Західньо-Європейської єпархії УАПЦ з осідком у Швейцарії.

Бачинський в 1932 – 1933 організовує допомогу українцям, котрі постраждали від Голодомору, а в 1939-му, після призначення директором допомогового комітету урядом УНР в екзилі, засновує Центральноий комітет допомоги «Українського Червоного Хреста» на чужині.  В роки Другої світової цей комітет  надавав допомогу українцям в таборах для військовополонених та згодом – репатрійованих. Жертвуючи власні кошти на діяльність допомогового комітету, Євген Бачинський також передавав книги та періодичні видання у табори. Загалом займався захистом культурної спадщини, жертвував кошти на розвиток мистецтва.

Протягом життя він зібрав унікальний архів, який налічує тисячі документів, справ, довідок, досьє, епістолярій тощо. Цей архів, вага якого склада понад 800 кілограмів, він передав Карлтонській університетській бібліотеці в Оттаві. Матеріали, що стосуються УАПЦ були  передані в Українську православну богословську школу УАПЦ.
Помер Євген Бачинський у 1978 році в місті Бюль у Швейцарії.