1898 - народився Олександр Горський, радянський кінодіяч, батько художниці Алли Горської
1898, 24 серпня в Олександрії, Херсонської губернії народився Олександр Валентинович Горський, організатор кіновиробництва в СРСР, директор «Ленфільму», Ялтинської, Київської й Одеської кіностудій, батько художниці й дисидентки Алли Горської.
Олександр Горський походив із селянської родини, але пізніше, щоб не псувати анкету, не надто розповідав про своїх батьків.
Закінчив ремісниче училище. Воював на Першій світовій війні, мав поранення; був у складі Червоної армії.
Під час визвольних змагань 1918–20 рр. працював асистентом режисера українських театрів у Вінниці та Житомирі. У 1922 р. разом із Юрієм Філянським і Леонідом Черновим заснував театр — українське мистецьке об’єднання «Махудрам» (Майстерня художньої драми).
Невдовзі родина Горського переїхала в Ялту, Олександр служить актором ялтинського українського театрального колективу режисера Павла Делявського; був на профспілковій та комсомольській роботі, вступив до ВКП(б). Там же, в Ялті, народилася Алла.
У 1931 р. Горського призначають директором Ялтинської кінофабрики. Олександр Валентинович мав квиток Спілки кінематографістів за номером вісім, як організатор кіновиробництва брав участь у переході від німого до звукового кіно, а пізніше – від чорно-білого до кольорового.
У 1932 р. він з родиною переїхав до Москви, де став начальником виробництва тресту «Востокфільм». Пізніше його переводять в Ленінград, де він стає спочатку заступником, а тоді – директором кіностудії «Ленфільм». З осені 1939 р. до весни 1940 р. Олександр Горський був на радянсько-фінській війні, а незадовго до нападу Німеччини на СРСР поїхав керівником групи до Монголії на зйомки фільму «Його звуть Сухе-Батор».
Сталінські репресії оминули Олександра Горського, хоча свій вузлик він тримав напоготові. Олександр Валентинович знищив усі документи батьків, щоб соціальне походження чи якісь подробиці біографії не зіпсували анкету.
Під час війни Горський працював в Алма-Аті на об’єднаній кіностудії. Родина ж залишилася в блокадному Ленінграді. Старший син Арсен пішов у ополчення і загинув у 1943 р.
У 1943 р. Горського призначають директором Київської кіностудії. Він оселяється з родиною в центрі Києва на Терещенківській. Пізніше ця квартира, як і майстерня Алли Горської, стане своєрідною штаб-квартирою дисидентів.
Олександр Горський з дружиною, донькою Аллою та онуком Олексієм, Одеса, 1959-60 рр.. Фото: http://uahistory.com
У 50-х роках Горський зближується із Олександром Довженком. «Олександр Петрович приходив у гості до друга, двоє мудрих прагматиків вели важкі бесіди», пише журналістка Ганна Черкаська. Це не сподобалося Хрущову і він перевів Горського директором кінофабрики в Одесу.
У 1963 році Горський повертається до Києва, де очолює театр-студію кіноактора Київської кіностудії ім. Довженка, сприяє творчому становленню Івана Миколайчука, Раїси Недашківської, Костя Степанкова, Борислава Брондукова.
У цей же час погіршуються його стосунки з донькою Аллою, яку він намагався застерегти від надмірної відвертості у протистоянні з системою. Не добившись свого, залишає їй квартиру на Терещенківській, а сам переїжджає на пров. Чеслава Бєлінського, 10. Боляче переживає вбивство Алли 28 листопада 1970 р.
Олександр Горський пережив доньку на 13 років. Помер 26 травня 1983 р. Похований у Києві на Міському (Берковецькому кладовищі).