Відкрита заява представників історичної спільноти України / Otwarte oświadczenie przedstawicieli środowiska historycznego Ukrainy
Відкрита заява представників історичної спільноти України щодо намірів деяких політичних сил Польщі на законодавчому рівні засудити діяльність УПА та ОУН(б), прирівнявши її до тоталітарних режимів нацизму та комунізму
Заява відкрита для підписання усіма представниками історичної науки, які поділяють зазначені думки та виступають за збереження максимально близьких, дружніх і конструктивних відносин з Польщею як стратегічним партнером України.
В Україні із занепокоєнням сприйняли ініціативу певних політичних сил щодо внесення змін до чинних законодавчих актів Польщі, з метою запровадження на законодавчому рівні засудження УПА та ОУН(б). При цьому, ініціатори цих нововведень в односторонньому порядку визначають українців винними за усі події, пов’язані з Волинською трагедією.
У цьому контексті представники історичної спільноти України наголошують на необхідності уникнення політизації питань нашої спільної з Польщею історичної спадщини, зокрема тих трагічних спільних сторінок історії, які призвели до масових жертв з обох сторін.
Наразі історики докладають зусиль до створення об’єктивного дослідження усіх обставин не лише вчинення злочинів щодо українського та польського населення на території Волині та Галичини, але й причин, які призвели до такого жорсткого протистояння. На сьогодні також немає остаточних досліджень і висновків щодо впливу спецпідрозділів окупаційних режимів СРСР та нацистської Німеччини на події, які призвели до цього українсько-польського протистояння.
Тому досить сумнівними є спроби прирівняти антиімперську, національно-визвольну за своєю суттю, діяльність УПА та ОУН(б) до геноцидальних практик, неоімперських тоталітарних режимів нацистів і комуністів, проти яких насамперед і боролися українські повстанці.
Саме тому українська сторона запропонувала польським колегам відновити формат фахових дискусій в рамках Форуму істориків України та Польщі, діяльність якого могла б сприяти неупередженому встановленню об’єктивної картини подій минулого.
В умовах триваючої збройної агресії Росії проти України та усієї цивілізованої міжнародної спільноти вважаємо неприпустимими дії, які будуть послаблювати Україну, а відтак і Польщу, що і є стратегічною метою російського агресора, який протягом декількох століть робить усе можливе для знищення як українців, так і поляків.
Ми висловлюємо щиру вдячність Польській державі і польському народу за надану Україні допомогу у протистоянні російській агресії. Польща була однією із перших держав, яка надала Україні усю можливу військову допомогу, а також прихисток мільйонам біженців з України. Польща і сьогодні продовжує незмінно підтримувати Україну у нашій спільній боротьбі проти країни терориста – Росії.
Спроби вбити клин між Україною та нашим стратегічним партнером Польщею значно активізувалися з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року. Наразі робиться наголос на засудженні діяльності УПА й забороні її символіки, яка на сьогодні асоціюється з героїзмом українських військових, які ціною власного життя захищають від російської навали і Україну, і Європу в цілому.
Прийняття згаданого вище проєкту польською стороною очевидно викличе негативну реакцію в Україні. Відповідно до існуючої практики українська сторона також буде змушена вживати дзеркальних заходів та приймати на законодавчому рівні відповідні акти щодо оцінки дій окремих підрозділів Армії Крайової та Батальйонів хлопських, які, як відомо, вчиняли злочинні дії проти мирного українського населення в період Другої світової війни і в перші повоєнні роки.
Водночас, на наше переконання, можлива ескалація такого протистояння, в тому числі на законодавчому рівні, власне і відповідатиме інтересам російської сторони, яка прагне того, щоб ми не підсилювали один одного, а навпаки - послаблювали Україну, яка сьогодні героїчно протистоїть російській агресії. Ми закликаємо наших польських колег істориків, політиків, громадських діячів виявити максимальну виваженість в оцінці надзвичайно трагічних подій нашої спільної історії. Така спільна історія потребує спільного розгляду та спільних рішень. Ми готові до об’єктивного, фахового та неупередженого діалогу.
Вважаємо, що найбільш оптимальним шляхом вирішення питань спільної трагічної історії мало б бути продовження пошуково-ексгумаційних робіт на територіях обох країн з метою гідного вшанування пам’яті жертв тих подій – як українців, так і поляків.
Одночасно з цим спільна робота українсько-польського Форуму істориків відповідала б нашим спільним інтересам щодо встановлення винних осіб у всіх злочинах, скоєних проти мирного українського та польського населення на територіях Волині та Галичини.
Впевнені, що разом з нашими польськими колегами маємо проявити мудрість і відповідальність та знаходити порозуміння щодо найскладніших сторінок нашого минулого заради спільного європейського майбутнього та спільними зусиллями подолати нашого одвічного російського ворога.
Підписанти (в алфавітному порядку)
Адамович Сергій, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри теорії та історії держави і права Карпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Алфьоров Олександр, кандидат історичних наук, майор запасу.
Бойко-Гагарін Андрій, доктор історичних наук, доцент кафедри мистецтвознавчої експертизи Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.
Бондарук Лариса, кандидат історичних наук.
Боряк Геннадій, член-кореспондент НАН України, заступник директора Інституту історії України НАН України.
Борщик Ярослав, кандидат історичних наук, старший викладач кафедри міжнародних відносин Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Вітенко Микола, кандидат історичних наук.
Волянюк Сергій, кандидат історичних наук, військовослужбовець Національної гвардії України.
В’ятрович Володимир, кандидат історичних наук.
Гирич Ігор, доктор історичних наук.
Гречило Андрій, провідний співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАНУ, доктор історичних наук.
Грицак Ярослав, доктор історичних наук, професор Українського Католицького університету.
Гудь Богдан, доктор історичних наук, директор Інституту європейської інтеграції ЛНУ ім.І.Франка.
Гулай Василь, доктор політичних наук, кандидат історичних наук, професор, завідувач кафедри міжнародної інформації Національного університету «Львівська політехніка».
Деревінський Василь, доктор історичних наук, професор кафедри політичних наук Київського національного університету будівництва та архітектури.
Зашкільняк Леонід, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії Центральної та Східної Європи Львівського національного університету імені Івана Франка.
Ісаюк Олеся, доктор гуманітарних наук, Національний музей-меморіал «Тюрма на Лонцького», Центр досліджень визвольного руху.
Каліщук Оксана, доктор історичних наук, професор кафедри історії України та археології Волинського національного університету імені Лесі Українки.
Квіт Сергій, доктор філологічних наук, професор, президент Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Кіпіані Вахтанг, історик, офіцер Хорунжої служби 2-го корпусу НГУ «Хартія».
Крамар Юрій, доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії Волинського національного університету імені Лесі Українки.
Кучерепа Микола, кандидат історичних наук, професор, професор кафедри історії України та археології Волинського національного університету імені Лесі Українки.
Литвин Микола, доктор історичних наук, Голова правління Львівської обласної організації НСКУ.
Луняк Євген, доктор історичних наук, капітан ЗСУ.
Ляска Віталій, кандидат історичних наук, співзасновник та головний редактор видавництва «Локальна історія».
Мараєв Владлен, кандидат історичних наук.
Павлишин Олег, доцент кафедри новітньої історії України імені Михайла Грушевського Львівського національного університету імені Івана Франка.
Патриляк Іван, доктор історичних наук,офіцер Першого корпусу НГ України «Азов».
Петраускас Андрій, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археології НАН України, старший солдат ЗСУ.
Піскун Валентина, докторка історичних наук, професорка, завідувачка відділу джерелознавства новітньої історії України Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України.
Подкур Роман, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України.
Полуектов Ігор, правозахисник, майор ЗСУ.
Посівнич Микола, кандидат історичних наук, доцент Львівського національного університету імені Івана Франка.
Сергійчук Володимир, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Соляр Ігор, доктор історичних наук, професор, директор Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України.
Стефанів Василь, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії Українського Католицького Університету.
Стрільчук Людмила, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри всесвітньої історії Волинського національного університету імені Лесі Українки.
Тиліщак Володимир, кандидат історичних наук.
Трофимович Володимир, доктор історичних наук, професор кафедри історії імені проф. М.П.Ковальського Національного університету «Острозька академія».
Хома Іван, кандидат історичних наук, доцент НУ «Львівська політехніка».
Хахула Любомир, кандидат історичних наук, доцент Національного університету «Львівська політехніка».
Чобіт Дмитро, історик.
Шеремета Святослав, кандидат політичних наук, директор центру «Доля».
Otwarte oświadczenie przedstawicieli środowiska historycznego Ukrainy w sprawie zamiarów niektórych sił politycznych Polski ustawowego potępienia działalności UPA i OUN(b), zrównania jej z totalitarnymi reżimami nazizmu i komunizmu
Oświadczenie jest otwarte do podpisania przez wszystkich przedstawicieli nauk historycznych, którzy podzielają wyrażone poglądy i opowiadają się za zachowaniem jak najbliższych, przyjaznych i konstruktywnych relacji z Polską jako strategicznym partnerem Ukrainy.
W Ukrainie z niepokojem przyjęto inicjatywę niektórych sił politycznych dotyczącą wprowadzenia zmian do obowiązujących aktów prawnych Polski, mających na celu ustawowe potępienie UPA i OUN(b). Przy tym, inicjatorzy tych zmian jednostronnie obarczają Ukraińców winą za wszystkie wydarzenia związane z Tragedią Wołyńską.
W tym kontekście przedstawiciele środowiska historycznego Ukrainy podkreślają konieczność unikania upolityczniania kwestii naszego wspólnego dziedzictwa historycznego z Polską, zwłaszcza tych tragicznych kart historii, które doprowadziły do masowych ofiar po obu stronach.
Obecnie historycy podejmują wysiłki na rzecz stworzenia obiektywnego obrazu wszystkich okoliczności nie tylko zbrodni popełnionych wobec ludności ukraińskiej i polskiej na Wołyniu i w Galicji, ale także przyczyn, które doprowadziły do tak ostrego konfliktu. Do dziś brak również ostatecznych badań i wniosków dotyczących wpływu specjalnych oddziałów reżimów okupacyjnych ZSRR i nazistowskich Niemiec na wydarzenia, które doprowadziły do tego ukraińsko-polskiego starcia.
Dlatego dość wątpliwe są próby zrównania antyimperialnej, narodowowyzwoleńczej w swojej istocie działalności UPA i OUN(b) z praktykami ludobójczymi i neoimperialnymi totalitarnymi reżimami nazistów i komunistów, przeciwko którym przede wszystkim walczyli ukraińscy powstańcy.
Z tego powodu strona ukraińska zaproponowała polskim kolegom wznowienie formatu profesjonalnych dyskusji w ramach Forum Historyków Ukrainy i Polski, którego działalność mogłaby sprzyjać bezstronnemu ustaleniu obiektywnego obrazu wydarzeń przeszłości.
W warunkach trwającej agresji zbrojnej Rosji przeciwko Ukrainie i całej cywilizowanej społeczności międzynarodowej uważamy za niedopuszczalne działania, które będą osłabiać Ukrainę, a tym samym Polskę, co właśnie stanowi strategiczny cel rosyjskiego agresora, który od kilku stuleci robi wszystko, aby zniszczyć zarówno Ukraińców, jak i Polaków.
Wyrażamy szczerą wdzięczność Państwu Polskiemu i Narodowi olskiemu za udzieloną Ukrainie pomoc w przeciwstawianiu się rosyjskiej agresji. Polska była jednym z pierwszych państw, które udzieliły Ukrainie wszelkiej możliwej pomocy wojskowej, a także schronienia milionom uchodźców z Ukrainy. Polska także dziś niezmiennie wspiera Ukrainę w naszej wspólnej walce przeciwko państwu–terroryście Rosji.
Próby wbicia klina między Ukrainę a naszego strategicznego partnera Polskę znacznie nasiliły się wraz z początkiem pełnoskalowej inwazji Rosji na Ukrainę w lutym 2022 roku. Obecnie nacisk kładzie się na potępienie działalności UPA i zakaz jej symboliki, która dziś kojarzy się z bohaterstwem ukraińskich żołnierzy, którzy własnym życiem bronią przed rosyjskim najazdem zarówno Ukrainę, jak i całą Europę.
Przyjęcie wspomnianego projektu przez stronę polską z pewnością wywoła negatywną reakcję w Ukrainie. Zgodnie z dotychczasową praktyką strona ukraińska będzie również zmuszona podjąć działania odwetowe i przyjąć na szczeblu ustawowym odpowiednie akty dotyczące oceny działań niektórych oddziałów Armii Krajowej i Batalionów Chłopskich, które, jak wiadomo, dopuszczały się zbrodni wobec ludności cywilnej ukraińskiej w okresie II wojny światowej i w pierwszych latach powojennych.
Jednocześnie naszym zdaniem możliwa eskalacja takiego konfliktu, także na szczeblu ustawodawczym, w istocie odpowiada interesom strony rosyjskiej, która dąży do tego, abyśmy nie wzmacniali się nawzajem, lecz przeciwnie – osłabiali Ukrainę, która dziś bohatersko przeciwstawia się rosyjskiej agresji. Apelujemy do naszych polskich kolegów – historyków, polityków, działaczy społecznych – o maksymalną rozwagę w ocenie niezwykle tragicznych wydarzeń naszej wspólnej historii. Taka wspólna historia wymaga wspólnego rozważenia i wspólnych decyzji. Jesteśmy gotowi do obiektywnego, profesjonalnego i bezstronnego dialogu.
Uważamy, że najbardziej optymalną drogą rozwiązania kwestii wspólnej tragicznej historii byłaby kontynuacja prac poszukiwawczo–ekshumacyjnych na terytorium obu krajów w celu godnego upamiętnienia ofiar tamtych wydarzeń – zarówno Ukraińców, jak i Polaków.
Równocześnie wspólna praca ukraińsko–polskiego Forum Historyków odpowiadałaby naszym wspólnym interesom w zakresie ustalenia sprawców wszystkich zbrodni popełnionych wobec ludności cywilnej ukraińskiej i polskiej na Wołyniu i w Galicji.
Jesteśmy przekonani, że wraz z naszymi polskimi kolegami musimy wykazać się mądrością i odpowiedzialnością oraz znaleźć porozumienie w sprawie najtrudniejszych kart naszej przeszłości dla wspólnej europejskiej przyszłości i wspólnym wysiłkiem pokonać naszego odwiecznego rosyjskiego wroga.
Podpisujący (w porządku alfabetycznym)
Adamovych Serhii, doktor habilitowany nauk historycznych, profesor, kierownik Katedry Teorii i Historii Państwa i Prawa Karpackiego Uniwersytetu Narodowego im. Wasyla Stefanyka.
Alfiorov Oleksandr, doktor nauk historycznych, major rezerwy.
Boiko-Haharin Andrii, doktor habilitowany nauk historycznych, adiunkt Katedry Ekspertyzy Historii Sztuki Narodowej Akademii Kierowniczych Kadr Kultury i Sztuki.
Bondaruk Larysa, doktor nauk historycznych.
Boriak Hennadii, członek korespondent NAN Ukrainy, zastępca dyrektora Instytutu Historii Ukrainy NAN Ukrainy.
Borshchyk Yaroslav, doktor nauk historycznych, starszy wykładowca Katedry Stosunków Międzynarodowych Narodowego Uniwersytetu „Akademia Kijowsko-Mohylańska”.
Vitenko Mykola, doktor nauk historycznych.
Volianiuk Serhii, doktor nauk historycznych, żołnierz Gwardii Narodowej Ukrainy.
Viatrovych Volodymyr, doktor nauk historycznych.
Hyrych Ihor, doktor habilitowany nauk historycznych.
Hrechylo Andrii, główny pracownik Instytutu Ukraińskiej Archeografii i Źródłoznawstwa im. M.S. Hruszewskiego NAN Ukrainy, doktor habilitowany nauk historycznych.
Hrytsak Yaroslav, doktor habilitowany nauk historycznych, profesor Ukraińskiego Uniwersytetu Katolickiego.
Hud Bohdan, doktor habilitowany nauk historycznych, dyrektor Instytutu Integracji Europejskiej Lwowskiego Uniwersytetu Narodowego im. I. Franki.
Hulai Vasyl, doktor habilitowany nauk politycznych, doktor nauk historycznych, profesor, kierownik Katedry Informacji Międzynarodowej Narodowego Uniwersytetu „Politechnika Lwowska”.
prof. dr hab. Wasyl Derewiński, Katedra Nauk Politycznych, Kijowski Narodowy Uniwersytet Budownictwa i Architektury.
Zashkilniak Leonid, doktor habilitowany nauk historycznych, profesor, kierownik Katedry Historii Europy Środkowej i Wschodniej Lwowskiego Uniwersytetu Narodowego im. Iwana Franki.
Isaiuk Olesia, doktor habilitowany nauk humanistycznych, Narodowe Muzeum-Memoriał „Więzienie na Łąckiego”, Centrum Badań Ruchu Wyzwolenia.
Kalishchuk Oksana, doktor nauk historycznych, profesor Katedry Historii Ukrainy i Archeologii Wołyńskiego Uniwersytetu Narodowego im. Łesi Ukrainki.
Kvit Serhii, doktor habilitowany nauk filologicznych, profesor, prezydent Narodowego Uniwersytetu „Akademia Kijowsko-Mohylańska”.
Kipiani Vakhtang, historyk, oficer Służby Chorążych 2. Korpusu NGU „Chartyja”.
prof. dr hab. Jurij Kramar, Katedra Historii Powszechnej, Wołyński Uniwersytet Narodowy im. Łesi Ukrainki.
Kucherеpa Mykola, doktor nauk historycznych, profesor, profesor Katedry Historii Ukrainy i Archeologii Wołyńskiego Uniwersytetu Narodowego im. Łesi Ukrainki.
Lytvyn Mykola, doktor habilitowany nauk historycznych, przewodniczący Zarządu Obwodowej Organizacji Lwowskiej NTHU.
Luniak Yevhen, doktor habilitowany nauk historycznych, kapitan Sił Zbrojnych Ukrainy.
Liaska Vitalii, doktor nauk historycznych, współzałożyciel i redaktor naczelny wydawnictwa „Lokalna Historia”.
Maraiev Vladlen, doktor nauk historycznych.
Pavlyshyn Oleh, doktor nauk historycznych, adiunkt Katedry Najnowszej Historii Ukrainy im. Mychajła Hruszewskiego Lwowskiego Uniwersytetu Narodowego im. Iwana Franki.
dr hab. Iwan Patrylak, profesor, oficer Pierwszego Korpusu Gwardii Narodowej Ukrainy „Azow”.
Petrauskas Andrii, doktor nauk historycznych, starszy pracownik naukowy Instytutu Archeologii Ukrainy NAN Ukrainy, starszy szeregowy Sił Zbrojnych Ukrainy.
Piskun Valentyna, doktor habilitowany nauk historycznych, profesor, kierownik Działu Źródłoznawstwa Najnowszej Historii Ukrainy Instytutu Ukraińskiej Archeografii i Źródłoznawstwa im. M.S. Hruszewskiego NAN Ukrainy.
Podkur Roman, doktor nauk historycznych, starszy pracownik naukowy Instytutu Historii Ukrainy NAN Ukrainy.
Poluektov Ihor, obrońca praw człowieka, major Sił Zbrojnych Ukrainy.
Posivnych Mykola, doktor nauk historycznych, adiunkt Lwowskiego Uniwersytetu Narodowego im. Iwana Franki.
Serhiichuk Volodymyr, doktor habilitowany nauk historycznych, profesor.
Soliar Ihor, doktor habilitowany nauk historycznych, profesor, dyrektor Instytutu Ukrainoznawstwa im. I. Krypjakewycza NAN Ukrainy.
Stefaniv Vasyl, doktor nauk historycznych, adiunkt Katedry Historii Ukraińskiego Uniwersytetu Katolickiego.
Strilchuk Liudmyla, doktor habilitowany nauk historycznych, profesor, kierownik Katedry Historii Powszechnej Wołyńskiego Uniwersytetu Narodowego im. Łesi Ukrainki.
dr Wołodymyr Tyliściak
Trofymovych Volodymyr, doktor habilitowany nauk historycznych, profesor Katedry Historii im. prof. M.P. Kowalskiego Narodowego Uniwersytetu „Akademia Ostrogska”.
Khoma Ivan, doktor nauk historycznych, adiunkt Narodowego Uniwersytetu „Politechnika Lwowska”.
Chobit Dmytro, historyk.
Sheremeta Sviatoslav, doktor nauk politycznych, dyrektor Centrum „Dola”.
dr Lubomyr Chachula, adiunkt, Narodowy Uniwersytet „Politechnika Lwowsk.