1955 – народився Ігор Білозір, композитор
1955, 24 березня в місті Радехів на Львівщині в учительській сім`ї народився відомий композитор, аранжувальник, народний артист України і лідер популярного гурту «Ватра» Ігор Білозір.
Ігор Білозір. 1996 р. Фото: vue.gov.ua
Був четвертою дитиною в родині. Любов до музики перейняв від батька – Дмитро Йосипович викладав у школі співи, а під кінець життя в церкві був дяком. Писати пісні почав іще в школі, в старших класах створив музичний гурт, грав на шкільних вечорах та весіллях.
Поштовх до визнання хлопець отримав у 1969 році, коли разом із класом на весняних канікулах приїхав із класом до Львова на екскурсію. Замість того, щоб піти на циркову виставу, він зайшов до обласного радіо і показав свої пісні радіоведучій Марті Кінасевич, авторки популярної програми «Мандрівний меридіан». Тоді ж пані Марта запропонувала Ігорю зробити професійний запис кількох пісень, які прозвучали в передачі «Мікрофон для всіх». На жаль, ці записи в фонотеці львівського радіо не збереглися, але вони допомогли талановитому школяреві повірити у власні сили і покликання.
Перший шкільний ВІА семикласника Ігоря Білозіра (зліва направо): Богдан Білозір, Андрій Приступа, Ярослав Шаблій, Ігор Білозір. 1969 рік. Фото: vue.gov.ua
Після закінчення Радехівської ЗОШ № 1, майбутній композитор вступив на хормейстерське відділення Львівського музпедучилища, а згодом закінчив диригентське відділення Львівської консерваторії. У 1982 році вступив ще й на композиторське відділення, навчався у класі Віктора Камінського (свого часу Віктор Камінський був однокурсником Володимира Івасюка на підготовчому відділенні), але через величезну зайнятість музикою та гастролями, так і не отримав диплом.
У 1977 році очолює аматорський ансамбль «Ритми Карпат», організований при Львівському автобусному заводі. Приходить сюди разом із молодою дружиною Оксаною Розумкевич, з якою познайомився іще в музучилищі. Через два роки Іван Попович порекомендує їх на своє місце в ансамблі «Ватра» Львівської обласної філармонії (на той момент багато музикантів «Ватри» перейшли до «Смерічки», а самого Івана Поповича запросили до Києва). Це був уже п`ятий склад, але саме він став золотим складом «Ватри».
Ігор Білозір зробив ставку на обробку народних пісень та власні мелодії, які одразу стали шлягерами. У квітні 1981 року ансамбль став лауреатом ІV республіканського конкурсу комсомольської пісні «Молоді голоси» і найяскравішим відкриттям року. Один за одним на Львівському телебаченні вийшли музичні фільми У їхньому доробку з'явилися такі фільми, як «Ватра» кличе на свято» (1982), «Ватра» у Львові» (1983), «Ватра» у Карпатах» (1983), «Музика і ти» (1987).
У 1980-х роках «Ватра» була одним із найпопулярніших українських гуртів, які гастролювали по всьому Радянському союзу, і не тільки. Колектив відвідав із концертами Німеччину, Польщу, Угорщину, Канаду та США. Також двічі «Ватра» виступала в Афганістані, де на той момент у військовому конфлікті брали участь багато українців, перед ліквідаторами аварії на Чорнобильській АЕС. При цьому, в репертуарі гурту принципово не було «радянських» пісень та пісень російською мовою.
Золотий склад «Ватри». 1983 рік. Фото: vue.gov.ua
На нього намагалися «вплинути»: звільняли з роботи, обмежували гастролі, вилучали з репертуару «сумнівні» твори (особливо це було відчутно, коли в «опалу» потрапив один із улюблених поетів Білозіра Богдан Стельмах, на слова якого було написано більше двадцяти пісень). Він же завжди лишався самим собою: вільний у творчості, дуже гостинний, любив казки і вірив у перемогу Добра над Злом. Був різнобічно розвиненою особистістю – у 1985 році знявся у фільмі «Кармелюк» у ролі придворного співака Митницького.
У своїй творчості Ігор Білозір був перфекціоністом і звучання кожної композиції відточував до ідеалу. Часто репетиції «Ватри» тривали багато годин, а музиканти жартома називали керівника Дуче. «У тому, що стосувалося творчості, він був справжнім диктатором. І ця якість його прикрашала… Поблажливості і спуску не було ніколи і нікому. Доки не добивався того звучання, якого хотів, пісню глядачеві не показували», - згадував колишній соліст «Ватри» Мар`ян Шуневич. Загалом же через «Ватру» пройшло біля 50 музикантів, серед яких також Оксана Білозір, Ігор Богдан, Олег Кульчицький, Орест Хома, Остап Стахів та інші.
У 1990 році Ігор Білозір створив Музично-мистецький центр «Ватра», куди ввійшли однойменний популярний ансамбль, перший український дитячий музичний театр «Діти Землі», студія звукозапису, а також низка молодих виконавців та інших мистецьких колективів. Багатьом молодим і талановитим він записував пісні безкоштовно. Але не все задумане вдалося – багато музикантів, у тому числі і з «Ватри», обрали життя за кордоном.
У травні 1990 Білозір стажувався у Канаді та США, співпрацював із фірмою «Євшан» (Монреаль, Канада). Тоді ж познайомився з Квіткою Цісик, яка записала його пісню «Коханий» на вірші Петра Запотічного. Вони домовлялися про подальшу співпрацю, гастролі в Україні, але на заваді стала хвороба співачки. Ігорю теж пропонували лишитися, але він повернувся у рідний Львів – писав пісні, підтримував молодь, очолював або входив до складу журі фестивалів і конкурсів.
Його життя трагічно обірвалося у травні 2000 року. 8 травня у львівській кав’ярні «Цісарська кава», де Білозір із друзями заспівали за столом його пісню «Перший сніг», на композитора накинулися двоє росіян, Дмітрій Воронов і Юрій Калінін, яким «заважали хохляцькі пісні». Після конфлікту в кав`ярні вони наздогнали митця на вулиці по дорозі додому і жорстоко побили. Лікарі 20 днів боролися за життя, але 28 травня серце Ігоря Білозіра зупинилося.
Вбивці отримали 10 і 8 років позбавлення волі, але були достроково звільнені через 2 та 5 років відповідно.
Похований у Львові на Личаківському кладовищі.
Підготовлено за матеріалами:
Михайло Маслій. Білозір, Ігор Йосипович // Велика українська енциклопедія.
Швед М. Ігор Білозір: останній романтик української естради // Музика. 2012. № 5. С. 4–7
https://mus.art.co.ua/ihor-bilozir-ostanniy-romantyk-ukrains-koi-estrady/