1857 - народився Борис Срезневський, метеоролог

1857, 31 березня – народився метеоролог і кліматолог, організатор метеорологічної служби в Україні Борис Срезневський.

 

 

Народився у Петербурзі в родині відомого філолога-славіста Ізмаїла Срезневського. 3 1874 по 1879 рік навчався в Петербурзькому університеті на фізико-математичному факультеті. Під час двох останніх років навчання вдосконалював свої знання у Німеччині в лабораторіях Гельмгольца та Кундта за спеціалізацією метеорологія та кліматологія.

 

 

У 1882-1892 роках Борис Срезневський працював у Головній фізичній обсерваторії в Петербурзі. У цей період з’явилися перші його праці з кліматології Росії. Він викладає метеорологію та загальну фізику у Московському (1892-1893), Петербурзькому (1888-1891) та Воронезькому університетах. У 1889 році проводить дослідження атмосфери, піднявшись на аеростаті з дослідницьким обладнанням. Упродовж 1894-1918 років працює професором Тартуського університету.

 

 

 

Від 1900 року Срезневський очолював Прибалтійську метеорологічну мережу. Брав участь у заснуванні «Метеорологічного вісника» при Російському географічному товаристві, а з 1899 року був його редактором.

 

У своїх дослідженнях Борис Срезневський вивчав дію злив і посух, «холодних хвиль» на теренах Східної Європи і бур на Чорному й Азовському морях, шляхи циклонів, хуртовини, вплив погоди на людину. Він винайшов ряд приладів для метеорологічних і геофізичних досліджень.

 

 

 

У 1919 році його запрошують на посаду директора Київської метеорологічної обсерваторії біля ботанічного саду, де він працював до останніх днів життя. Вчений також читав лекції з метеорології і геофізики у Київському інституті народної освіти. У 1920 році його обрали академіком кафедри прикладної фізики II (природничого) відділу Української академії наук.

 

 

 

За київський період наукової діяльності (1919-1934) Срезневський ґрунтовно дослідив клімат України. Він розробив теорію ознак посушливості клімату, а також одну з перших схем кліматологічного районування України.

 

 

 

За його ініціативою в 1921 році було створено геофізичну комісію, реорганізовану в кафедру геофізики при АН УРСР. Пізніше він очолив кафедру сільськогосподарської метеорології при Наркомпросі УРСР.

 

 

 

Був одним із засновників Української метеорологічної служби (УкрМету) та першим науковим керівником відділу Служби погоди. Борис Срезневський гуртував довкола себе молодь та прибічників його наукових поглядів. Відтак, створив наукову школу київських учених-метеорологів на чолі з Іваном Половком.

 

 

У 1931 році відкрили Гідрометеорологічний інститут, де Борис Срезневський завідував секцією загальної метеорології й водночас керував обсерваторією. Головним дослідженням цього періоду стало вивчення посух та злив. На основі обробки багаторічних метеорологічних даних Придніпровської сітки станцій для Києва Б.Срезневський вивів теорію «ознак посухи».

 

 

 

Вчений заснував магнітно-метеорологічну, потім геофізичну обсерваторію (лише у 1996 році вдалося відновити цю назву). У складі обсерваторії діяла перша в Україні радіологічна лабораторія, проводилися електрометеорологічні вимірювання, дослідження верхніх шарів атмосфери.

 

 

 

Після зруйнування буревієм мосту через річку Прип'ять влітку 1929 року Б.Срезневський за дорученням Народного комісаріату шляхів та інспекції праці досліджує виникнення і можливість передбачення ураганів і смерчів в Україні.

 

 

 

У 30-ті роки вчений написав важливу працю про водний баланс Донбасу, зокрема про випаровування з замкнених водоймищ. Учений створив карту природного випаровування на території європейської частини колишнього Радянського Союзу.

 

 

 

Борис Срезневський помер 24 березня 1934 року, похований на Лук’янівському цвинтарі.