1885, 20 (8 за старим стилем) лютого народився військовий діяч, учасник Першої світової війни, командир Гайдамацького куреня Слобідської України в Катеринославі (нині – Дніпро) Дмитро Абриньба.
Походив із козаків Миргородського повіту Полтавської губернії. Освіту отримав домашню, у віці 20 років вступив до Чугуївського військового училища, яке закінчив по 1-му розряду в чині підпоручника. Служив у 61-му піхотному Володимирському полку (в Білостоці) та 177-му Ізборському полку (в Ризі). Двічі намагався вступити в Імператорську Миколаївську військову академію, але перший раз не склав вступних іспитів, а вдруге відмовився від іспитів через хворобу.
Під час Першої світової двічі поранений, нагороджений всіма орденами до Святого Володимира IV ступеня, а також орденом Святого Георгія IV та золотою зброєю «За хоробрість». Дослужився до звання підполковника.
Після лютневої революції 1917 року його призначили командиром Першого українського запасного полку, який був сформований з частини полку «богданівців». Після більшовицького перевороту взявся за формування українських частин військ Центральної Ради. Деякий час був помічником командира Одеської гайдамацької бригади. В кінці листопада 1917 року очолив Гайдамацький курінь Слобідської України в Катеринославі.
Тут його і застав 8 січня 1918 року більшовицький заколот, організований бійцями місцевої червоної гвардії та українського полку імені Пилипа Орлика, що перейшов на їхній бік. Підполковник Дмитро Абриньба, який був комендантом Катеринослава, очолив спротив. Військове протистояння тривало два дні, незважаючи на спроби коменданта залагодити конфлікт шляхом переговорів. Але на ранок 10 січня більшовики кинули на підкріплення великий загін чисельністю понад 1300 багнетів. Сили були нерівними і наступного дня українська залога капітулювала. Підполковник Абриньба до останньої кулі відстрілювався у приміщенні міського телеграфу, а потім підірвав себе гранатою, забравши з собою ще кількох ворогів.