1986 – народилася Клавдія Ситник, загибла героїня російсько-української війни

1986, 25 лютого у селищі Зачепилівка на Харківщині народилася Клавдія Ситник (у дівоцтві – Король) – сержант, старший бойовий медик механізованої роти 93-ї механізованої бригади «Холодний Яр» Збройних сил України, учасник російсько-української війни, кавалер ордену «За мужність» ІІІ ступеню (посмертно).

«Напориста така була, пряма, – згадує Клавдію її тітка Людмила. – От хитрощів у неї не було ніяких. З дитинства вона така була: неправди не могла терпіти. Друзів – море. Непосидюча, мільйон слів за хвилину, переслухати не можна. Дуже до ветеринарії була схильність. Вона отих собак, котів, усе вона їх лікувала, дуже любила».

Але своєю професією Клавдія обрала лікування людей. Закінчила Красноградський медичний коледж, отримала фах фельдшера, проходила практику на швидкій допомозі. Знайомі пам’ятають її як дуже товариську, комунікабельну, турботливу людину. «Дома, на вулиці, лікувала всіх. Крапельниці ставила, уколи», – розповідає про племінницю тітка.

У лютому 2017 року Клавдія уклала трирічний контракт зі Збройними силами. Служила у 54-й окремій механізованій бригаді ЗСУ, а у жовтні 2019 року, коли бригада тренувалася на Яворівському полігоні, перейшла до 93-ї ОМБр «Холодний Яр». Окрім медицини вона добре рахувала коректування – на одне з навчань її взяли як обчислювачку.

Клавдію любили за її відкритість і прямолінійність. Фото: memorybook.org.ua

«Попри міцний характер, вона дуже переймалася за побратимів. Якось, її не взяли на бойове чергування через температуру. Треба було бачити, як вона переживала. А коли дізналася, що ворог «накрив» хлопців, а одна наша САУ зламалася й лишилася на вогневій позиції, Клава не знаходила собі місця. Кляла себе, що не поїхала з батареєю. Зрештою, їй повідомили гарну звістку. Усі хлопці залишилися живими і ціленькими, а САУ вдалося відтягнути. Тільки тоді Клаву попустило», - згадувала її колега Оксана Шпак.

Загинула вона теж, рятуючи побратимів, коли під час обстрілів кинулася на позиції, доставити медикаменти для хворого бійця. Вона потрапила під обстріл, отримала два осколкових поранення і кулю у груди трохи вище бронезахисту. Померла на руках у бойових побратимів, які її евакуювали. Сталося це 1 лютого 2020 року в районі смт Новотошківське Луганської області. До завершення контракту лишалося 13 днів.

Посмертно нагороджена орденом «За мужність» III ступеню.

Похована у рідній Зачепилівці. Лишилася донька Юлія 2008 року народження та сестра-інвалід. Батько та мати Клавдії померли на початку 2022-го, тож їх взяла під опіку тітка Клавдії, Людмила.