1991 - народився Віталій Бєліков, загиблий герой російсько-української війни
1991, 25 лютого в Скадовську на Херсонщині народився Віталій Бєліков – старший лейтенант, командир взводу 128-ої окремої гвардійської гірсько-піхотної бригади, учасник російсько-української війни, нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
Був єдиною дитиною у батьків. Закінчив Скадовську школу №3. Любив спорт, відвідував різні секції, брав участь у районних шкільних спартакіадах. Захоплювався кульовою стрільбою, здобував призові місця у змаганнях різних рівнів.
Після 8 класу перейшов до філії Херсонського вищого училища фізичної культури на відділенні «Важка атлетика», але через отриману травму змушений був повернутись у рідну школу. Після школи настановами матері закінчив кулінарний технікум.
І все ж, змалку в нього була мрія – стати військовим. На це надихав приклад діда – кадрового офіцера, старшого техніка ескадрильї. Тож у 17 років сам поїхав до Львова і здав документи в Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
В армію Віталій пішов за прикладом діда, кадрового офіцера. Фото: memorybook.org.ua
«Я не стала його відмовляти. Думаю: хай спробує, раз хоче. Але заклад був престижний, конкурс великий і я не думала, що він поступить. А він раз дзвонить – перший іспит здав. Потім другий раз – ще один здав. А напередодні дня народження чоловіка набирає нас: «мамо, тату, вітайте – я вступив!», - згадувала мама героя.
Академію закінчив у 2012 році, отримав звання лейтенанта. «Він був гарною, доброю людиною. Армія йому не просто подобалася – він її любив до фанатизму. Завжди відгукувався на прохання про допомогу», - згадував товариш по службі Делявер Тейфуков.
Для подальшого проходження служби отримав направлення в Мукачево командиром взводу механізованого батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Там зустрів своє кохання, у 2013 році одружився, перед війною народилася донька Ксеня.
З початком російсько-української війни не став ховатися за чужими спинами. Одним із перших, 10 травня 2014 року відбув у зону бойових дій. Молодий офіцер був однозначним у своїх висновках: «Наш кордон ніхто не має права переходити!». Займався супроводом колон, забезпеченням продовольством українських військових на блокпостах у Станично-Луганському районі.
28 червня 2014 року, в день Конституції України, між населеними пунктами Нижня Вільхова та Комишне Луганської області терористи обстріляли колону автомобілів з продовольством, яку супроводжував Віталій на своєму бронетранспортері. Будучи тяжко пораненим, офіцер близько двох годин вів бій, прикриваючи своїх підлеглих. Але поранення для Віталія виявилося смертельним. Ворожа куля обірвала його життя на 23 році.
Віталій Бєліков похований на Алеї Героїв у Скадовську. Фото: memorybook.org.ua
Похований на Алеї Героїв міського кладовища міста Скадовськ. Залишились батьки, дружина та 4-місячна донька Ксенія.
Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, йому присвоєно звання почесного громадянина Скадовського району і почесного громадянина Скадовська та Мукачева. У Скадовську вулицю Котовського перейменовано на вулицю Віталія Бєлікова, на будинку, де він жив, встановлено меморіальну дошку.